Античная держава Риму

1. Необхідність реформи царя Сервія Тулія
reformo (лат.) – 1) повернення до попереднього стану; 2) перетворення з метою покращання
царська (монархічна) влада у VI ст до н.е. – малоефективний орган влади
??? відсутність необхідності організації громадських робіт (як в країнах Давнього Сходу) посилило вплив потестарних (племінних) органів влади

Одноосібний орган – Цар (лат. Rex) – зовнішнє вираження публічності влади – обирався
Колегіальний орган – Сенат (лат. Senatus, рада старійших) – традиція протодержави, дорадчі функції, ініціював закони – самопризначався довічно
Потестарний (представницький) орган – Народні збори (лат. Comitio, збиратися, сходитися) – традиція протодержави, легалізували закони

Або збереження держави як суспільної єдності, або її розпад
Легальність і легітимність влади
Легальний цар – нелегітимний (конфлікт у системі публічної влади)
ідея відмови від одноосібної влади
1. потреба зміни системи публічних органів влади – джерело легальності (законності) у суспільстві
2. потреба зміни системи територіального устрою – джерело легітимності публічної влади

Центурія (лат. centuria, centum, сотня, сто)
1. Військова одиниця
Десятка – лат. contunbernia (палатка) - від 6 до 10 - центурія
Дві центурії – маніпула
Дві маніпули – когорта
Десять когорт – легіон
2. Політична одиниця
Електоральні группи римлян – центуріатні коміції
Римський громадянин з досягненням 18 років записувався до одної з центурій свого розряду

Розряд (земля, дохід) – центурія

Територіальна організація (адміністрації)
Було: 300 родів, 30 курій, 3 триби (латини, сабіни, етруски) – племінно-територіальна організація
Стало: 300 родів, 30 курій, 21 триба (4 міські, 17 сільських) – адміністративно-територіальна організація

Результат реформи
Виборність, строковість публічних органів влади – республіка (лат. res publica – громадська справа)
Народоуправління (сакральна ідея) – новий формат
“Монархізм” влади перенесено на закон

2. Апарат республіки
три рівня структури публічних (державних) органів влади:
Представницькі органи влади
Аристократичні органи влади
Виконавчі органи влади

Представницькі органи влади – народні збори (коміції)
куріатні коміції – затверджували (пролонгація) рішення центуріатних і трибутних коміцій про обрання осіб на виборні посади
трибутні коміції (плебейські (плебісцит), патриціансько-плебейські) – обирали понтифіка, квесторів, едилів, народних трибунів, рішення за скаргами громадян
центуріатні коміції – обирали преторів, консулів, цензорів, затверджували закони прийняті сенатом

Місце проведення зборів – форум

Аристократичні органи влади – сенат (дорадчий, закон, бюджет)

Виконавчі органи влади – магістрат (лат. Magistratus — «начальство»)
- Екстраординарний магістрат (диктатор)
- Ординарний магістрат (консул, претор, квестор, едил, цензор, трибун)
Принципи ординарних магістратів:
Виборність (1 рік, кандіда, едикт)
Колегіальність (інтерцесія)
Безоплатність (оптимати (нобілі) і популяри (плебеї)
Відповідальність (окрім цензора і трибуна)

Магістрати та їх функції
Консул (лат. consul, consod, сусід) – очолював систему магістратури
Претор (лат. praetor, prae-ire, йти першим) – нормотворець
Цензор (лат. censor, censere, оцінювати) – списки громадян
Едил (лат. aedilis, aedes, храм) – нагляд за суспільним порядком
Квестор (лат. quaestor, quaerere, розпитувати, з’ясовувати) – фінанси
Диктатор (лат. dictator, dicto, диктую) – повноваження консулу від сентау у надзвичайних випадках
Трибун (лат. tribūnus, tribus, округ) – захист плебеїв від магістратів

3. Юрисдикція і імперіум у системі державних органів влади
Юрисдикція (лат. jurisdictio, juris, dico, право, проголошую) повноваження і компетенція якими посадова особа володіла і користувалася
Імперіум (лат. imperium, військова влада) – повноваження і компетенція якими посадова особа розпоряджалася

Посадові особи з імперіумом
диктатор, консул, претор
Диктатор – найвищий імперіум (summum imperium) – вирок про страту без апеляції
Консул – великий імперіум – вирок про страту, оскаржений в межах міста Рим
Претор – обмежений імперіум – не мав права виносити смертні вироки

Імперіум

4. Механізм республіки
сенат
Народний
Трибун
(Захист)
трибутні
куріатні
Квестор
(фіскальна)
Едил
(Поліція)
Цензор
(громад)
Претор
(поміч.к)
Консул
(голова)
Диктатор
(імперіум)
Центуріатні
veto
veto
Екстраординарн. магістрат
М а г і с т р а т и
Народні
збори

5. Інститут громадянства (квірити)
Оформився у IV ст. до н.е.
Факт громадянства розпочинався з запису юнака 17–річного віку у цензовий список відповідної триби
Жінки знаходилися під опікою чоловіка, або батька, або сина

Статус римського громадянина передбачав:
- політичні права: вибори, посади магістратів
- особисті і приватні права: трискладове ім’я (прізвище, ім’я, по-батькові), договори, захистом у суді, заповідати своє майно, бути патроном для клієнта, претендувати на приватну власність на землю, допомогу від держави, бути присутнім на видовищах, не міг каратися тілесними ушкодженнями
- обов’язки: служба в армії, сплата податків, додержуватися релігійних та моральних правил

Підстави здобуття громадянства:
- народження від шлюбу римлянина і римлянки
- визнання батьком свого сина
- повернення громадянства
- дарування державою за особливі заслуги (герої)
Підстави втрати громадянства:
- Незаконне набуття
- Полон
- продаж у рабство
- боргова кабала
- вирок суду