4

План:
Поняття та види витрат виробництва.
Поняття собівартості продукції.
Сутність та види прибутку в економічній теорії.
Амортизація основних засобів.

1. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА – це затрати ресурсів на виготовлення товарів та послуг, виражені у грошовій формі.

Зовнішні - пов’язані з придбанням підприємством ресурсів у зовнішньому середовищі (тобто це витрати на сировину, матеріали, робочу силу).

Внутрішні - витрати пов’язані з використанням факторів виробництва, які перебувають у власності самої фірми (грошовий капітал, технічне та інше обладнання, підприємницькі здібності), а також з деякими її перевагами (місцезнаходження, престижність торгової марки).

Економічні витрати – це витрати, які належить здійснити підприємцю, щоб відволікти ресурси від альтернативного використання.

Бухгалтерські витрати - це фактичні витрати факторів виробництва для виготовлення певної кількості продукції за цінами їх споживання. Витрати підприємства у бухгалтерській та статистичній звітності виступають у вигляді собівартості продукції.

Постійні витрати ( FC ) – це витрати, які підприємство несе незалежно від обсягів виробництва продукції (послуг).

Змінні витрати ( VC ) – безпосередньо пов’язані із зміною обсягів виробництва.

Сукупні ( валові ) витрати виробництва ( TC ) – сума грошових витрат на виробництво певного обсягу продукції ( послуг ), повні витрати підприємства.

Середні постійні витрати ( AFC ) – це кількість постійних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

Середні змінні витрати ( AVC ) – це кількість змінних витрат, що припадає на одиницю продукції.

Середні повні витрати ( ATC ) – це сукупні (валові) витрати з розрахунку на одиницю продукції.
Граничні витрати ( MC ) – це додаткові витрати, які пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукту.

Криві середніх постійних, змінних та сукупних витрат

2. Собівартість продукції -
це сумарні витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції , виражені у вартісній формі.

До складу собівартості входять: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, інші витрати.

3. Прибуток – система економічних відносин між найманим працівником і підприємцем щодо виробництва, розподілу та привласнення додаткової вартості, яка відособлюється у вигляді надлишку над витратами вкладеного капіталу.

Нормальний прибуток – мінімальна плата, яка необхідна для утримання підприємницького таланту підприємця, якщо він хоче залишатися у даному бізнесі.

Економічний прибуток – це різниця між загальним виторгом і загальними витратами фірми (зовнішніми та внутрішніми).

Маса прибутку – абсолютна величина прибутку, створеного працею найманих працівників і функціонуючих підприємців, а також внаслідок синергетичного ефекту, що виникає в процесі взаємодії особистісних і речових факторів виробництва.

Норма прибутку – це відношення маси прибутку до авансованого капіталу.

4. Амортизація – це процес перенесення вартості основного капіталу на вартість новоствореної продукції з метою його повного відновлення.

Амортизація – поступове відшкодування вартості фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів.

Основний капітал - частина промислового капіталу, яка функціонує у формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію.

Оборотний капітал - частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (у т.ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничого циклу.

Фізичне зношування основного капіталу - це поступова втрата основним капіталом своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх
бездіяльністю.