хвороби органыв травлення

Травна система— система органів у багатоклітинних тварин, призначена для переробки і видобування з їжі поживних речовин, всмоктування їх в кров і виділення з організму неперетравлених залишків. Травна система складається з травної трубки і розміщених за її межами залоз, секрет яких надходить до травного каналу.

Хвороби

Хвороби органів травного тракту відрізняються різноманітністю своїх клінічних і морфологічних ознак. Вони включають первинні самостійні захворювання, які вивчає наука гас­троентерологія, а також інші, вторинні, які є проявом багатьох захворювань інфекційної та неінфекційної природи, набутого або спадкового походження. В основі цих захворювань можуть бути різні загальнопатологічні процеси, такі як альтерація, запалення, гіпер – і диспластичні процеси, аутоімунні порушення і, нарешті, пухлини.

Усі захворювання травної системи так чи інакше супроводжуються болем у різних відділах живота і мають ще деякі додаткові ознаки, що можуть і не свідчити про захворювання саме органів травлення.
Так, біль у нижній частині живота з різних боків скоріше вказує на захворювання сечовидільної системи чи на гінекологічні хвороби. У цьому разі, звичайно, не допоможе вживання ліків, призначених для лікування хвороб кишково-шлункового тракту. Тому у всіх випадках потрібна термінова консультація лікаря, тільки він може правильно встановити діагноз і призначити відповідне лікування.

Деякі хвороби травної системи
Дизентерія
Холера
Глистяні захворювання

Дизентерія
Дизентерія - інфекційне захворювання, яке викликається бактеріями роду шигел. Зараження відбувається при забрудненні харчових продуктів, води, предметів безпосередньо руками або мухами.

Дізентерійние мікроби локалізуються головним чином у товстій кишці, викликаючи її запалення, поверхневі ерозії і виразки.

Інкубаційний період триває від 1 до 7 днів (частіше 2-3 дні). Захворювання починається гостро з підвищення температури тіла, ознобом, почуття жару, поламані, зниження апетиту. Потім з’являються болі в животі, спочатку тупі, розлиті по всьому живота, в подальшому вони стають більш гострими, спазмові. За місцем розташування - низ живота, частіше ліворуч, рідше справа. Болі зазвичай підсилюються перед дефекацією. Виникають також своєрідні тенезми (тянущие болі в області прямої кишки під час дефекації і протягом 5-15 хвилин після неї), з’являються помилкові позиви на низ.

Розпізнавання дизентерії
Здійснюється на підставі даних епідеміологічного анамнезу, клінічних проявах: загальна інтоксикація, частий стілець з домішкою слизу крові і супроводжується тенезмами, спазмові болями в животі. Важливе значення має метод ректороманоскопії, за допомогою якого виявляються ознаки запалення слизової оболонки дистальних відділів товстої кишки. Виділення дізентерійних мікробів при бактеріологічне дослідження випорожненні є безумовним підтвердженням діагнозу.

Профілактика дизентерії
Раннє виявлення та лікування хворих, санітарний контроль за джерелами водопостачання, харчовими підприємствами, заходи по боротьбі з мухами, індивідуальна гігієна.

Холера
Холера — антропонозне інфекційне захворювання, викликане холерними вібріонами, їхніми токсинами, що проникають через рот у травний тракт здорової сприйнятливої людини, супроводжуване зневодненням організму. Протікає при рясному виділенні з організму дуже рідкими випорожненнями, а також блювотними масами, характеризується зневодненням, розладами водно-електролітного балансу.

Інкубаційний період холери триває 1-6 днів. Початок захворювання гострий. До перших проявів відносять пронос, що раптово з'явився, переважно в нічні або утрішні години. Стілець спочатку водянистий, пізніше набуває вигляду «рисового відвару» без запаху, можлива домішка крові. Потім приєднується рясна блювота, що з'являється раптово, часто вивергається фонтаном. Пронос і блювота, як правило, не супроводяться болями в животі.

Діагностика
Для розпізнавання хвороби необхідне, насамперед, ретельне виявлення усіх епідеміологічних даних, що свідчать про можливе зараження холерою, уточнення анамнезу, оцінка головних клінічних симптомів і синдромів у їхньому розвитку, а також проведення диференційного діагнозу і бактеріологічних досліджень випорожнень хворого.
До теперішнього часу розроблений ряд методів лабораторних досліджень, що дозволяють уточнити діагноз холери.

Профілактика
Запобігання заносу інфекції з ендемічних вогнищ.
Дотримання санітарно-гігієнічних заходів: знезараження води, миття рук, термічна обробка їжі, знезараження місць загального користування і так далі.
Раннє виявлення, ізоляція і лікування хворих і вібріоносителей.
Специфічна профілактика холерною вакциною і холерогеном-анатоксином. Холерна вакцина має короткий 3-6 міс. період дії.

Особливості холери у дітей
Важка течія
Ранній розвиток і вираженість дегідратації
Частіше розвивається: загальмованість, порушення свідомості у вигляді ступора і коми
Частіше спостерігаються
судоми
Підвищена схильність
до гіпокаліємії
Підвищення температури

Глистяні захворювання
Глистяні інвазії завжди вважалися «дитячою» хворобою, хоча обстеження «на глисти» повинні проводитися упродовж усього життя людини. Глистяні хвороби — це хвороби брудних рук. Прояви глистяних інвазій слід знати всім.
Гельмінти — група тварин-паразитів, які існують, споживаючи речовини, необхідні для підтримання життя та розмноження, за рахунок інших істот, зокрема людини.

Недостатня освіченість, слабка пропаганда здорового способу життя серед різних верств населення, мода на домашніх тварин, недотримання санітарно-гігієнічних норм, нерозуміння екологічних проблем збереження води, повітря, ґрунтів, несвоєчасне звернення до лікаря-гельмінтолога та багато інших проблем сприяють появі цього негативного соціального явища в сучасному суспільстві.

Гельмінтози — це захворювання, спричинені паразитичими червами та членистоногими. Найчастіше ці захворювання називають інвазійними, а конкретні форми — інвазією.
Інвазійний процес — це сукупність реакцій, які виявляються за певних умов середовища у відповідь на проникнення паразита в організм. Однією з крайніх форм прояву цього процесу є хвороба. Наявність кишкових гельмінтів викликає зниження імунітету, що призводить до ураження організму інфекційними захворюваннями.

Симптоми
Іноді протікає безсимптомно. Найчастіше виникає біль у животі, порушується апетит, з'являються нудота, проноси. Спостерігаються подразливість, підвищена втома, головний біль і запаморочення. Сенсибілізуючи організм, аскариди можуть зумовити розвиток бронхіальної астми, кропивниці. До ускладнень аскаридозу належать кишкова непрохідність, яка виникає внаслідок закупоренння кишечника клубочком глистів, жовтяниця, що розвивається внаслідок проникнення аскарид у жовчні шляхи. Рідше може відбуватися прорив кишки і розвиток гострого перитоніту. Діагноз підтверджують на основі виявлення у калі аскарид або їхніх яєць.

Профілактика
Полягає в систематичній дегельмінтизації та запобіганні розсіюванню фекалій. Важливу роль відіграють благоустрій населених місць, регулярна очистка вигрібних ям, старанне миття овочів, ягід, фруктів перед вживанням у їжу, промивання їх слабким розчином оцту, боротьба з мухами, тарганами.

Здоров'я – це дар природи, але від людини і від суспільства залежить, збережеться, умножиться або розтратиться цей безцінний дар. Людський організм "скроєний" так, що за сприятливих умов може діяти безвідмовно не менше 150 років.

Ціна здоров'я відчувається після хвороби.
Д.І. Фонвізін