На рубежі століть

“…Хай живе комунізм. Хай живе соціалістичне будівництво. Хай живе комуністична партія”
(З посмертної записки Миколи Хвильового)
“Революціонер з голови до п’ят”
М.Рильський
Микола Хвильовий

Переломна фаза в житті людства - революція
Що треба зробити, щоб прискорено рухатися до “сонячного віку”?

Напруга часу, яка творить нову еру справедливості і щастя
Час дії у новелі Хвильового “Я (Романтика)” – “темна ніч”.
Місце дії - “фантастичний палац”.
Мотив канонади, що посилюється.
Контрастні фарби,розірвані фрази, короткі речення, інтонаційна завантаженість
передають високу напругу психіки героя

“Господарі” життя інших
Головний герой твору – чекіст. Свою сучасність ліричний герой “Я” сприймає як “бенкет дикої країни”
Слово “людина” не було опущене так низько, як в устах персонажа цього твору
Ким вважали себе вони, ці члени “чорного трибуналу”, ці хижі, безумні істоти, що купалися в людській крові?!

Герой про дві свої великі любові
“воістину моя мати – втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків”
“загірна комуна”, тобто далека, вимріяна, до якої ще йти і йти, воювати і воювати, лити і лити кров чисельних жертв.

“Я” - чекіст
“Шість на моїй совісті? за одну ніч “роботи”. Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів – тьма на моїй совісті”

“Я” - людина
Він так вже впився кров’ю, що мати стала здаватись йому фантомом, а любов до неї – “частина мого власного злочинного “я”, якому я даю волю”, -злочином перед революцією.

Первісні інстинкти і здобутки цивілізації
Беззастережна відданість революції вводить героя в “надзвичайний екстаз”, підіймає намул інстинктів, обеззброює в боротьбі з Тагабатом:
“…це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт і я … - нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії”

Фатальний вибір
“Мамо”?! Ах ти, чортова кукло! Сісі захотів? “Мамо”?! …Ну, ну, тихше, зраднику комуни! Зумій розправитись і з “мамою”, як умів розправлятись з іншими”.
“Потім підвів маузера і нажав спуск на скроню. Як зрізаний колос, похилилася вона на мене”
“Я зупинився серед мертвого степу: - там, в далекій безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни”

Присвячено “Цвітові яблуні” М.Коцюбинського
“- Я – чекіст, але і людина” (“Я (Романтика)”)
Роздвоєння вбитого горем батька і митця-спостеріга ча (“Цвіт яблуні” )

Микола Хвильовий – романтик революції
“Наділений чутливою інтуїцією, письменник гарячково шукає виходу із катастрофічної ситуації, породженої наростаючою хвилею репресій, вимиранням мільйонів українських селян, поширенням недовіри і підозри в суспільстві. Шукає і не знаходить. Бо не бачить виходу з цієї ідеологічної пастки, в яку він, комуніст, потрапив, натхненно довірившись гуманістичним ідеалам Революції”
Микола Жулинський

Віра у неймовірне єднання
Україна і комунізм – ось його найбільша вина перед сталінщиною, перед Тагабатом, якому треба було, щоб Хвильовий стріляв у Матір, у Марію, в Україну
Хвильовий стрелив собі у скроню – тобто вистрилив у сталінщину, у Тагабата…

Хвильовий хвилює
“Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до себе і до інших, хоробливо вражений і гордий, недоторканний і суворий, а часом – ніжний і сором’язливий, химерний характерник, залюблений у слово, у форму “мрійник”
В.Коряк