Таким чином, спочатку жиле приміщення висвітлювалося одним джерелом, що знаходиться в центрі. Необхідність в додатковому бічному освітленні виникла одночасно з потребою людини самовиражатися в наскальних розписах.
У роботі людинi допомагав факел, який встановлювався в щілини між каменями. В середні віки для зміцнення факела на площині стіни стали застосовуватися ковані затиски. Саме це нехитрий пристрій послужило праобразом свiтильника.
У Греції і Римі були широко поширені підлогові світильники, що складаються з триніжок і чаші з горючою речовиною (нерідко з ароматичними добавками). Пізніша модифікація цього світильника - канделябр.