символізм -вступ у ХХ століття

Символізм (від грець. Symbolon –знак, символ) – одна з стильових течій модернізму. Символлісти проголосили символ основою мистецької творчості.

Алегорія (з грец. аііедогіа — іносказання) — образ, у якому зображення має переносне значення, вираження ідеї у предметному образі.
Містика (з грец. «потаємний», «прихований») — віра в існування надприродних сил і можливість спілкування з ними людини.
Символ (з грец. «знак») — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття.

Символізм зародився у Франції в 70-80х роках X IX ст. як противага реалістичній літературно-художній практиці того часу. Основні принципи символізму вперше виникли у творчості французьких поетів Поля Верлена, Стефана Малларме та ін.

Поль Верлен
Стефан Малларме

Символу завжди притаманна невизначеність, тому що духовний зміст важко передати словами. Символісти розрізняють два світи: світ речей і світ ідей. Вони вважають, що за світом речей, який ми бачимо, існує інша — справжня дійсність, яку наш реальній світ лише невиразно відображає.

Тісно пов’язана із символізмом творчість
П ’єра Пюві де Шаванна (1824-1898), хоч образна конкретність і відточеність малюнка деякою мірою позбавляли його твори витонченості, властивої цьому стилю.

«Смерть и девушки» (1872)

«Сон» (1867)

«Надежда» (1872)

«Бедный рыбак» (1881)

Характер символіки Гюстава Моро (1826-1898) зовсім інший. Він прагнув зображувати персонажів у стані сильної заглибленості в себе. Картина, на його думку, повинна зачаровувати фантастичністю, її краса має давати насолоду. Тому французький живо­ писець звертався до міфологічних образів, застосовував гру світла, намагався вражати орнаментами й іншими декоративними деталями.

Орфей, 1865

Європа і бик, 1869

Саломея, 1876

«Юпітер і Семела», 1894«Юпітер і Семела», 1894-95

«Фаетон», 1878

Фантасмагоричні ідеї притаманні графіці й живопису Оділона Редона (1840-1916), творчість якого традиційно поділяється на два періоди: «чорний» і «кольоровий». У графіці «чорного» періоду — моторошних малюнках вугіллям — переважали образи світового зла, кошмари. Найяскравішим їхнім втіленням стало зображення павука з людським обличчям. Роботи «кольорового» періоду полонять вмінням французького митця передавати духовність і чистоту за допомогою яскравих кольорових потоків.

Оділон Редон, Пейрельбад, 1897

Павук, що плаче. 1881,вугілля

Болотяна квітка з альбому присвяченому Гоя. 1885,вугілля

Золота клітка, 1892; масло з позолотою

Букет квітів,1895; масло

Символізм по-різному розквітнув у творчості Михайла Врубеля, Миколи Реріха та інших всесвітньо відомих ху­дожників.

Творчість Михайла Врубеля
«Голова демона» 1890
«Квіти»

Творчість
Миколи Реріха
Заморські гості. 1901
«Гонець». 1897

У творчості художника і поета Михайла Жука (1883-1964) яскраво виявився синтез символізму і модерну. Рослини, особливо квіти, — улюблені мотиви митця. їх намальовано не в природному середови­ щі, а ізольовано, що наближає композиції до творів декоративного мистецтва