СТРАТЕГІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАИНИ

ПЛАН
2.1. Сутність стратегії соціально-економічної політики.
2.2. Соціально-економічне прогнозування.

2.1. Сутність стратегії соціально-економічної політики.

Методологія державного регулювання економіки –
це підходи, принципи й логіка управління соціально-економічним розвитком країни.

Основні принципи державного регулювання економіки:
- наукова обґрунтованість, тобто врахування вимог об’єктивних економічних законів, реалій економічного, політичного і соціального життя суспільства, національних особливостей;
- погодження інтересів – державне регулювання економіки має бути механізмом погодження інтересів різних суб’єктів економіки;
- системність, що обумовлена функціонуванням національної економіки як великої складної системи, що включає різні рівні й елементи;
- цілеспрямованість, тобто державне регулювання має спрямовуватися на досягнення конкретних цілей;
- пріоритетність, тобто виділення основних соціально-економічних проблем розвитку країни, на вирішенні яких державі належить зосередити свої зусилля;

- комплексність, тобто необхідність використання державою всього арсеналу засобів і інструментів, що є в її розпорядженні;
- адаптованість, тобто державне регулювання має ґрунтуватися на безперервному аналізі результатів оперативної оцінки й коригуванні впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх або зовнішніх умов розвитку країни;
- мінімальна достатність:
а) держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечити ринок;
б) функції державного управління мають певним чином розподілятися;
- ефективність :
а) організаційно-правове забезпечення ДРЕ;
б) економіко-організаційне забезпечення ДРЕ;
в) порівнянність витрат і результатів державного втручання в економіку.

Методи ДРЕ класифікують за двома ознаками: за формами впливу та за засобами впливу (табл. 1.1.).

2.2. Соціально-економічне прогнозування.

Прогноз - науково обґрунтоване міркування про можливий стан об’єкта у майбутньому.
Прогнозування – процес розробки прогнозу.

Економічне прогнозування –
виявлення стану і можливих напрямків розвитку економічних явищ і процесів на різних рівнях економічної системи (макро -, мезо -, макрорівні).

Способи прогнозування:
експертний (лат. - досвідчений) – шляхом опитування спеціалістів стосовно об’єкта прогнозування;
екстраполяція (лат. – поза і згладжувати) – збирання інформації про розвиток об’єкта в минулому і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;
моделювання (франц. – ліпити, формувати) – дослідження, що базуються на побудові моделей об’єкта відповідно до очікування змін в його стані.

Пошуковий прогноз базується на умовному перенесенні на майбутнє тенденції розвитку об’єкта, що склалися в минулому і діють нині, абстрагується від факторів, здатних змінити ці тенденції.
Мета пошукового прогнозу – з’ясувати як розвиваються події при збереженні існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз розробляється на основі заданих цілей і передбачає визначення способів і терміну їх досягнення.
Макроекономічне прогнозування – виявлення і аналіз закономірностей і тенденцій розвитку національної економіки, передбачення змін у ньому і створення наукової бази для економічної політики й державного регулювання економіки.

Основні принципи прогнозування:
Принцип наукової обґрунтованості передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний і світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.
Принцип системності розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об’єкт, а з іншого – як сукупність самостійних напрямків прогнозування.
Принцип адекватності означає, що прогноз як теоретична модель має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.

Принцип багатоваріантності (альтернативності) передбачає розробку не одного, а кількох варіантів майбутнього розвитку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається за різними траєкторіями.
Принцип цілеспрямованості – прогнозування розвитку конкретного об’єкта і визначення тенденцій та закономірностей його розвитку для вирішення конкретних народногосподарських завдань.
Принцип рентабельності (ефективності) – визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності, врівноваження економії з ефективністю, якості зі своєчасністю.

Науковий аналіз соціально-економічних та науково-технічних процесів і тенденцій розвитку національної економіки передбачає з’ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розвиток.
Оцінка об’єкта прогнозування на основі вибраних альтернатив – реалізація принципу багатоваріантності: розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їхній аналіз і порівняння за певними критеріями.

Підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управлінських рішень – формування макроекономічного прогнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і характеру конкретних заходів державного впливу.
Оцінка можливих наслідків прийняття рішень – запропоновані рекомендації мають супроводжуватися передбаченнями результатів майбутнього державного втручання в економічне життя суспільства.

Макроекономічні прогнози розробляють із застосуванням певних методів і методик, вивченням яких займається наука, що називається економічною прогностикою.

Методи прогнозування – це сукупність операцій і прийомів, які на основі ретроспективних даних екзогенних і ендогенних зв’язків об’єктів прогнозування, а також їхніх змін дають можливість передбачити майбутній його розвиток.

Методи експертної оцінки (інтуїтивні) .
Індивідуальні інтуїтивні методи.
Анкетний метод.
Аналітичний метод .
Метод написання сценарію .
Метод колективної експертної оцінки.
Метод “комісій” – обговорення актуальної проблеми групою спеціалістів і складання прогнозу за результатами обговорення.
Матричний метод передбачає опитування експертів, спеціальну обробку отриманої інформації і складання експертної матриці.
“Мозкова атака” – активний, творчий процес обговорення конкретної актуальної проблеми групою висококваліфікованих спеціалістів і оперативне вироблення продуктивних рішень.
Метод “Дельфі” – систематичний збір інформації про об’єкт прогнозування шляхом опитування експертів і узагальнення даних.