Тема 7 (2)

Зміст
1. Поняття і суть інвестицій.
2. Крива сукупного попиту на інвестиції.
3. Невідсоткові фактори та фактори мінливості інвестицій.
4. Мультиплікатор інвестицій.

ПОНЯТТЯ І СУТЬ ІНВЕСТИЦІЙ
Інвестиції– це економічні ресурси, які використовуються для вкладення в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності у країні та за її межами з метою привласнення прибутку.
Інвестиції розподіляються на три групи:
1. Інвестиції в основний капітал або виробничі інвестиції, тобто в машини, обладнання, устаткування – 70%;
2. У житлове будівництво – 25%;
3. У збільшення запасів – 5%.

СУТЬ ІНВЕСТИЦІЙ
На інвестиційну діяльність впливають такі основні чинники:
• кон'юнктура товарного ринку,
• заощадження домашніх господарств
• механізм регулювання грошово-кредитного ринку
• рівень інфляції
• дефіцит бюджету
• норма нагромадження основного капіталу;
• політична та законодавча стабільність;
• податки;
• науково-технічний прогрес
• прогресивні структурні зрушення в економіці.
Розрізняють такі інвестиції:
фінансові
реальні
інтелектуальні
валові
чисті
чисті
державні
іноземні
Залежно від періоду засвоєння інвестицій бувають короткострокові ( до одного року) середньострокові ( до 3 років), довгострокові (більше 3 років)

Сукупний попит на інвестиції залежить від двох основних факторів
1.Очікуваної норми чистого прибутку, що є головним фактором до інвестування, його метою. Стимулом для капітальних вкладень виступає прибуток, тому підприємці тоді купують засоби виробництва, коли сподіваються на прибутковість;
Якщо за оцінкою інвестовані 1000 у.г.о. повинні забезпечити очікувану норму чистого прибутку 10%, а номінальна відсоткова ставка дорівнює 16% , не проаналізувавши можна сказати, що інвестиція невигідна. Але якщо темпи інфляції дорівнюють 10% річних, то реальна відсоткова ставка = 16-10 = 6%. Порівнюємо очікувану норму чистого прибутку 10% з реальною відсотковою ставкою 6%, можна зробити висновок, що інвестиції для нас вигідні.

КРИВА СУКУПНОГО ПОПИТУ НА ІНВЕСТИЦІЇ
У макроекономіці базовою функцією інвестиційного попиту є функція, яка залежить від відсоткової ставки. Зауважимо, що інвестиції залежать від реальної, а не номінальної відсоткової ставки.
Припустимо, що немає інвестицій, які б принесли 14% і більше відсотків очікуваної норми чистого прибутку
Графік інвестиційного попиту нахилений донизу: чим вища відсоткова ставка, тим менша кількість інвестиційних проектів буде прибутковою. Іншими словами, прибутковість інвестицій перебуває в оберненій залежності від ціни капіталу, а вища норма відсотка змушує підприємства анулювати певні інвестиційні проекти.
Можна зробити висновок, що чим більш круто піднімається вгору лінія інвестицій, тим більший приріст їх обсягів забезпечує менші прирости ВВП, а значить інвестиції витрачаються неефективно, і навпаки.

Невідсоткові фактори
Крім відсоткової ставки, на інвестиційний попит впливають невідсоткові фактори, які змінюють рівень очікуваної норми прибутку за даної відсоткової ставки. Жоден з невідсоткових факторів, який підвищує очікувану рентабельність інвестицій, призведе до зміщення кривої попиту на інвестиції праворуч, і навпаки

До невідсоткових факторів відносять:
Технологічні зміни
Рівень забезпеченості основним капіталом Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування
. Податки на підприємця.
Очікування.

Фактори, що впливають на мінливість інвестицій
тривалість строку служби інвестиційних товарів – капітальні товари мають невизначений термін служби. Тобто старе устаткування, споруди можна повністю ліквідувати й замінити або відремонтувати та використовувати ще, що в свою чергу впливає на обсяг інвестицій;
нерегулярність інновацій – науково-технічні винаходи досить непередбачені та нерегулярні. Коли вони трапляються, то це веде до величезної хвилі інвестиційних видатків, які з часом знижуються;
• мінливість прибутку – прибуток є головним джерелом інвестицій і може бути дуже нестабільним, бо залежить від непередбачуваних факторів;
мінливість сподівань – на внутрішньополітичні зміни, розробку нових джерел енергії, демографічні, законодавчі зміни, зміни у попиті, валютному курсі, страйки, зміни у державній політиці тощо

. МУЛЬТИПЛІКТОР ІНВЕСТИЦІЙ

мультиплікатор можна показати через граничну схильність до споживання як
MULT=1/1-MPC m = 1/ 1-c' .
Оскільки гранична схильність до заощадження s' = 1 – c', отримуємо:
M=1/s'
Мультиплікатор – це коефіцієнт, який показує зв’язок між змінами інвестицій та змінами величини прибутку
Суть мультиплікатора полягає в тому, що між змінами інвестицій та валового національного продукту існує стійка залежність.

Мультиплікатор може бути простим і складним (повним).
Простий мультиплікатор – відображає лише вилучення коштів на заощадження.
Складний мультиплікатор отримується з урахуванням усіх вилучень: податків, імпорту, заощаджень.

Рецесійний, інфляційний розрив
Величина, на яку сукупні витрати (СВ) менші ВВП при повній зайнятості, називають – рецесійним розривом, тому що дефіцит витрат призведе до скорочення ділової активності.
Розглянемо приклад, коли сукупні витрати (СВ) перевищують величину ВВП, яка відповідає умовам повної зайнятості
Рівновага в економіці може забезпечуватися за різних умов: при повній або неповній зайнятості, на інфляційній або безінфляційній основі. Ці умови залежать від співвідношення між сукупними витратами і потенційним обсягом виробництва (ВВП).
Розглянемо приклад, коли сукупних витрат не вистачає для досягнення потенційного ВВП

Інфляційний розрив
Величину, на яку сукупні витрати більші ВВП при повній зайнятості, називають – інфляційним розривом.
Інфляційний розрив виникає у зв’язку з тим, що зростання сукупних витрат СВ2 (сукупного попиту) не супроводжується адекватним зростанням виробництва (сукупної пропозиції). В умовах, коли економіка досягла повної зайнятості, підприємства не можуть швидко відповісти на збільшення сукупного попиту відповідним збільшенням обсягів виробництва. Для цього потрібен певний час. Тому наслідком є зростання цін, тобто інфляція.