із молоком. Продерлася до глечика лисиця, всунула в нього голову, вихлебтала молоко. Час уже йти додому, але трапилась біда – голову з глечика не може витягти. Бігає лисиця, головою метеляє, а тоді й промов-ляє лагідно до глечика: “Ну пожартував, то й досить. Відпусти мене, глеченятко! Погрався – та й годі”.
Одначе не відпускає голову лисиці глечик, хоч що роби. І тоді вона розсердилася: “Стривай же ти, проклятий! Не відпустиш добром, то я тебе втоплю”.
Побігла лисиця до річки та й давай глечика топити. Глечик уто-нути утонув, та й лисицю за собою потягнув.
Селянин та його сини
У передсмертний час покликав селянин своїх синів і, бажаючи заохотити їх до землеробства, каже: «Діти мої, я помираю. Обшукай-те наш виноградник, у ньому ви знайдете схованим те, що я мав».
«Мабуть, там зарито скарб», – подумали сини й після смерті бать-ка перерили геть увесь виноградник. Скарб вони, щоправда, не зна-йшли, проте гарно скопаний ґрунт дав рясний урожай винограду.
Справжній скарб для людей – уміння трудитися.