Визначення показника схоронності пам’ятки

Коэффициенты, учитывающие культурную ценность памятника истории, архитектуры и градостроительства (в составе «Методики денежной оценки памятников», утв. Постановлением КМУ от 26.09.2002 г. №1447).
См. табл. медодички
ІСТОРИЧНА ЦІННІСТЬ
Визначається за такими критеріями:
- хронологічна глибина (дата створення пам’ятки). Для визначення історичної цінності цей критерій є домінуючим. Для Оцінки пам’ятки зі значною хронологічною глибиною він є більш вагомим, ніж такий показник, як, наприклад, її технічний стан;
- місце пам'ятки в культурі
Критерій включає:
· визначення значення об’єкту для розвитку культури певного населеного пункту, регіону та держави в цілому;
· визначення меморіальної цінності.
Для пам’яток історії цей критерій є одним з основних і більш значимим, ніж наприклад, архітектурно - художнє вирішення об’єкту чи його роль у середовищі.
МІСТОБУДІВНА ЦІННІСТЬ
Визначається за такими критеріями:
- роль місця розташування пам’ятки в планувальній структурі та системі забудови вулиці, кварталу, району, населеного місця в цілому. В разі розташування пам’ятки в місцевості з незначним заселенням або з його повною відсутністю визначається роль пам’ятки в природному середовищі.
При визначенні ролі пам’ятки в середовищі необхідно звертати увагу на те, чи є пам’ятка одиничним об’єктом, чи елементом комплексу, ансамблю, що підвищує її містобудівну цінність.
- підвищення містобудівної цінності планувально - структурного містобудівного утворення (вулиці, кварталу, району, населеного місця в цілому) у зв’язку з розташування тут пам’ятки. Визначається, є пам’ятка рядовим об’єктом, що формує традиційний характер середовища, локальним акцентом чи домінантою.
- збагачення природного середовища у зв’язку з наявністю пам’ятки (для пам’яток, розташованих за межами населених пунктів), яка може бути рядовим об’єктом, акцентом або домінантою в середовищі.

АРХІТЕКТУРНА ЦІННІСТЬ
Визначається за такими критеріями:
- належність пам'ятки до творчої спадщини певного автора. Необхідно враховувати наявність документального підтвердження (проектних креслеників, текстових матеріалів), значення творчості даного архітектора для конкретного населеного пункту, а також його творчий внесок в розвиток архітектури певного регіону чи держави. Водночас, цей критерій не може бути домінуючим при визначенні архітектурної цінності.
- раритетність пам'ятки визначається на основі відомостей про відсутність подібних об’єктів (унікальність об’єкту), наявність одиничних подібних об'єктів, наявність незначної кількості подібних об'єктів, наявність значної кількості подібних об'єктів на час проведення Оцінки.
- особливості архітектурно - художнього вирішення пам’ятки. Критерій включає:
· стильову характеристику об’єкту: має об’єкт яскраво виражені ознаки певного архітектурного стилю, слабко виражені стильові ознаки чи не має зовсім, або ж має ознаки кількох архітектурних стилів. В останньому випадку необхідно звертати увагу на вдале, чи, навпаки, недоречне поєднання прийомів та засобів виразності різних стилів;
· характеристику об’ємно-просторового вирішення об’єкту як певного архітектурного типу (поширений, рідкісний, унікальний);
· характеристику екстер’єру та інтер’єру за ступенем художньої виразності (висока, середня, низька).
- схоронність (автентичність) головних конструктивних елементів.
Критерій включає:
· характеристику стану збереження фізичного об’єму пам’ятки, її матеріально-технічної структури за найнижчою хронологічною глибиною;
· характеристику історичних нашарувань та їх впливу на архітектурно-художні якості об’єкту;
· визначення ступеню втручань (консервація, реставрація, ремонт, пристосування), що призвели до втрат автентичності.

ХУДОЖНЯ ЦІННІСТЬ
Визначається за такими критеріями:
- належність пам’ятки до творчої спадщини певного автора. Критерій є одним з основним для пам’яток монументального мистецтва. Коли мова йде про твори монументального мистецтва в архітектурних об’єктах, де визначити автора монументальних творів нерідко не видається можливим, то цей критерій потрібно розглядати в контексті такого критерію, як особливості архітектурно - художнього вирішення пам’ятки.
- відповідність засобів художньої виразності (матеріал, техніка виконання) поставленим завданням;
- особливості композиційного вирішення (унікальне, рідкісне, традиційне).
УТИЛІТАРНА ЦІННІСТЬ
Визначається за критерієм доцільності вирішення типологічних завдань, що виявляється в об’ємно-просторовому, планувальному, архітектурно-художньому рішеннях.
Коэффициенты, учитывающие культурную ценность памятника истории, архитектуры и градостроительства (в составе «Методики денежной оценки памятников», утв. Постановлением КМУ от 26.09.2002 г. №1447).
См. табл. медодички

АНАЛІЗ НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОБ'ЄКТА ОЦІНКИ
Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачає, що принцип найбільш ефективного використання (НЕІ) полягає у врахуванні залежності ринкової вартості об'єкта оцінки від його найбільш ефективного використання.
Згідно «Методикою грошової оцінки пам'яток», принцип найбільш ефективного використання пам'ятки полягає в тому, що його ринкова вартість визначається з урахуванням найбільш ефективного використання та безумовного виконання умов охоронного договору щодо режимів його використання способом, що вимагає найменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує максимальне збереження його автентичності та просторової композиції.
При цьому виділяються і розглядаються позитивні і негативні фактори, що впливають на НЕІ оцінюваного об'єкта.
В якості позитивних факторів можуть виступати:
розташування об'єкта оцінки поблизу ділового та адміністративного центру міста, безпосередньо в історичному ядрі міста, в районі міста з високою престижністю, що характеризується підвищеним попитом на нерухомість, в тому числі в рекреаційній зоні тощо;
зручне розташування по відношенню до ключових магістралях вулично-дорожньої мережі;

зручна доступність до об'єкту міським громадським транспортом;
розташування будівлі-об'єкта оцінки по червоній лінії забудови, фасадна орієнтація значної частини оцінюваних приміщень, наявність фасадного входу і фасадних вікон;
раціональна орієнтація вікон основних приміщень з урахуванням інсоляції та природного освітлення.
Як негативних факторів можуть виступати:
підвищений рівень загазованості в силу високої інтенсивності транспортного потоку, що проходить по прилеглих вулицях, що буває характерним для центральної частини міста, де концентрується історична забудова високої щільності;
обмежені можливості з паркування та стоянки транспорту, аж до повної неможливості парковки в зв'язку з введеними обмеженнями по парковці на тротуарах і проїжджій частині і технічною неможливістю організації парковки як такої;
висока інтенсивність транспортного потоку, що створює затори на дорогах в районі розташування об'єкта оцінки, що обумовлює складність під'їзду і паркування;
недосконалість планувального рішення і конструктивних характеристик ускладнюють адаптацію об'єкта оцінки до сучасних вимог по ергономіці, раціонального використання площ, енергозбереження (нераціональна орієнтація призводить до перегріву і недостатньої освітленості приміщень);
близькість джерел екологічного забруднення.