Качкодзьоб - таємнича тварина

.
Качкодзьоб поширений на берегах сходу Австралії і Тасманії. Самою відмінною рисою зовнішності качкодзьоба є звичайно качиний дзьоб, завдяки якому ця тварина і отримала свою назву. Качкодзьоб відмінно плаває і пірнає. Може перебувати під водою затамувавши подих до 5 хвилин.

Довжина тулуба качкодзьоба становить 30—40 см, хвоста — 10—15 см, важить він до 2 кг. Самці приблизно на третину більші за самиць. Тіло у качкодзьоба приземисте, коротконоге; хвіст пласкуватий, схожий на хвіст бобра, але вкритий шерстю, котра з віком помітно рідшає. У хвості качкодзьба, як у тасманського диявола, відкладаються запаси жиру.

Харчується качкодзьоб різними дрібними водяними тваринами, переважно ракоподібними та личинками, рідше молюсками і пуголовками. Крім того, качкодзьоб єдиний ссавець, який полює за допомогою електролокації: уловлює чутким «дзьобом» рух здобичі. Тому на полюванні зором і нюхом качкодзьоб абсолютно не користується.

Живуть качкодзьоби в норах довжиною близько 10 м, які складаються з внутрішнього «приміщення» і двох виходів: один підводний, а другий з боку суші добре захований в корінні дерев або інших природних нерівностях.

Розмножується качкодзьоб, відкладаючи яйця, що дуже надає їм схожість з рептиліями та птахами. Завдяки цій та іншим особливостям вчені довгий час сперечалися до якого класу їх віднести. І тільки в 1824 році качкодзьоба віднесли до класу ссавців.

Не менш рідкісною особливістю є і отрута качкодзьоба. По-перше, у качкодзьоба токсична слина, а по-друге, у самців на задніх лапах є шпори до яких по протоках підходить цілий коктейль отрут, здатний вбити тварину розміром з собаку. Правда таку отруту качкодзьоб виробляє тільки в шлюбний період.

Качкодзьоб вважається «ровесником» динозаврів і тому збереження популяції — це обов’язок людства. На щастя, на сьогоднішній день популяція качкодзьобів вважається стабільною і це в основному завдяки цілій системі заповідників в Австралії. Такий підхід до вирішення цього питання дуже важливий, тому що в неволі качкодзьоб не виживає.

Дякую за увагу!