Об’єктно-орієнтоване програмування. Лекція №0

Значення – це інформація, яка знаходиться в змінній. В змінній завжди є якесь значення.
Ім’я – це ідентифікатор, який однозначно ідентифікує якусь змінну. Його задача – дати можливість розрізняти змінні при зверненні до них.
Змінні
Змінна є одним з центральних понять в програмуванні. Змінна – це область пам’яті, призначена для збереження інформації. Змінна характеризується: 1) ім’ям; 2) значенням; 3) типом.
a

Тип. Опис змінних
Тип – це обмеження на можливе значення змінної. Обмеження встановлюються за видом значення та можливим діапазоном в рамках виду. Види значень: цілі, дійсні, символьні, логічні (булеві). Типи бувають прості та складні. Прості типи: integer (а також short, long, byte), real (а також float, double), char, boolean. Складні типи: масиви, рядки, записи, множини тощо.
В мовах з сильною типізацією (Паскаль, С, С++, Java) всі змінні повинні бути описані (оголошені) перед їх використанням. Опис змінної складається як мінімум з ім’я змінної та її типу. Приклад з Паскаля:
var
i:integer;
Приклад з мови C:
int i;

Оператори
Оператор – це дія, яка виконується програмою. Оператори є активними складовими програми – вони щось роблять, на відміну від змінних, які є пасивними складовими – з ними щось роблять.
Оператори:
Присвоєння значення
Умови
Циклів (з передумовою, з постумовою, з параметром)
Варіанту (case, switch)
Goto
Повернення значення (return)
Виклику підпрограми
Інші

Найбільш вживаним оператором є оператор присвоєння значення. Його призначення – записати значення в змінну. В мові Паскаль він позначається :=, в мові С та похідних від неї =. Загальна форма запису оператору присвоєння значення:
змінна:=вираз;
Вираз – це сукупність констант, змінних та викликів функцій, об’єднаних знаками операцій та дужками. Константа – це просте значення, незмінна величина. Приклади констант: 5, 3.7. Приклади знаків операцій: +, -, *, /. Вираз завжди обчислюється і в результаті обчислення виходить одне значення. Типи змінної в лівій частині оператора присвоєння і значення, обчисленого з виразу в правій частині оператора присвоєння (тип виразу), повинні бути однаковими (а точніше, сумісними).
Приклади виразів:
Питання: що можна робити зі змінними
Питання: якого типу може бути значення, обчислене з виразу (або, іншими словами, якого типу може бути вираз)
Оператор присвоєння значення

Оператор умови
Оператор умови є одним з операторів розгалудження, поряд з операторами варіанту та циклів.
На місці умови, якщо говорити точніше, повинен бути логічний вираз.

Оператори циклів
Операторів циклів є 3: цикл з передумовою, цикл з постумовою та цикл з параметром. Принциповою особливістю оператору циклу з постумовою є те, що в ньому тіло циклу обов’язково виконується хоча б один раз, а в операторі циклу з передумовою та операторі циклу з параметром може не виконатись ні разу.

Підпрограми
Підпрограма – це окремо оформлена частина програми.
Говорячи про підпрограми, потрібно розглядати два питання: опис підпрограм та виклик підпрограм.
Опис підпрограми задає, що вона може робити. Опис складається з заголовка підпрограми та тіла підпрограми. В заголовку вказуються ім’я підпрограми і формальні параметри, якщо вони є. Тіло підпрограми задає те, що вона повинна робити і складається з операторів. Приклад підпрограми з мови Паскаль:
procedure p1(i:integer); {заголовок}
begin {тіло}
i:=i+10;
writeln('i=',i);
end;

Підпрограми
Після того, як зроблено опис підпрограми, можна робити її виклик. Виклик підпрограми – це команда виконати тіло підпрограми. Він складається з ім’я підпрограми та фактичних параметрів, якщо для цієї підпрограми були задані формальні параметри (кількість та типи фактичних та формальних параметрів повинні співпадати). Приклад:
p1(9);
Формальний параметр – це місце в описі підпрограми, на яке буде підставлено фактичний параметр при виклику підпрограми. Формальний параметр має характер змінної і описується в заголовку підпрограми як змінна. Фактичний параметр – це завжди вираз.

Процедури та функції
Підпрограми діляться на два види – процедури та функції. Різниця між ними одна – функція повертає значення, а процедура – ні. Повернення значення – це властивість функції, яка дає можливість викликати її в рамках виразу, підставляючи на місце виклику функції повернене значення при обчисленні виразу. При описі функції обов'язково вказується тип значення, що повертається. Приклад:
program function_example;
var k:integer;
function square(x:integer):integer;
begin
square:=x*x;
end;
begin
k:=1+square(4);
writeln('k=',k);
end.