Соціальне виховання в епоху Середньовічча і Відродження

Зміст
1. Загальна характеристика особливостей соціального виховання епохи Середньовіччя.
2. Виховання і школа у Візантії.
3. Виховання Середньовічного Сходу. Система виховання в ісламському світі.
4. Організація виховання і освіти у Середньовічній Індії та Китаї.
5. Соціальне виховання у середньовічній Західній Європі.
6. Головні ідеї соціального виховання у поглядах мислителів доби Відродження.
7. Вплив Реформації на розвиток соціального виховання. Соціалісти-утопісти про соціальне виховання.

Загальна характеристика епохи Середньовіччя (V-XVI).
В епоху Середньовіччя людина сприймалась як представник певної соціальної групи, що передбачає існування чіткої системи впливу і виховання (селянин – працьовитість, аристократія – доблесть, духівництво - благочестя).
Середньовіччя створило універсальний образ християнина, до основних рис якого належать: скромність, чесність, мудрість, покора.
Християнська церква – головна ідеологічна сила. Основою є аскетична доктрина. На виховання дивляться як на засіб, що дозволяє обов'язково сприймати християнські ідеї і формувати на їх основі соціальні навички.
Велика увага приділялась сім’ї.

ТИПИ ВИХОВАННЯ І ОСВІТИ

Тогочасне суспільство може розглядатись як сукупність соціокультурних типів, підготовкою яких має займатись виховання.
Представники кожного стану бачили своє призначення в передачі досвіду наступному поколінню.

Розвиток думки про виховання у великому регіоні (Іран, частина Середньої Азії, Сирія, Єгипет і Північна Африка), завойованому в VII-VIII ст. арабами, позначений впливом ісламської традиції.
Духовні цінності, виокремлені в Корані, визначали релігійні та моральні принципи виховання та освіти.
Еволюція культури, освіти, педагогічної думки ісламського середньовічного світу пройшла ряд етапів. У ранню епоху (VII -X ст.) проблеми виховання в ісламському світі не розглядалися. Перші трактати з виховання з’явились в XI ст. (Авіценна, Абу Хамід аль-Газалі та ін.).

Система лицарського виховання
Середніх віків передбачала опанування 7-ми лицарських чеснот

Основними 3-ма вимогами, які ставились до лицарів були знання з:
основ кохання;
ведення війни;
релігії.

СХОЛАСТИКА
Схоластика – середньовічна філософія, представники якої ставили своїм завданням представити у вигляді наукоподібної системи релігійне вчення і обґрунтувати його посиланням на авторитет батьків церкви та священне письмо.
Це система мислення, яка полягала у застосуванні законів формальної логіки для обґрунтування догматів релігії.

УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА
Університет – корпорація, сукупність
- Болоньї (1158 р.)
- Оксфорді (1168р.)
- Кембриджі (1209р.)
- Парижі (1253 р.)
- Празі (1348 р.)
- Кракові (1364 р.)
Середньовічні університети мали 4 факультети: артистичний (мистецтв), богословський, юридичний, медичний

2. Виховання і школа у Візантії
395-1453 рр. – період існування Візантійської імперії.
Становлення культури і просвітництва у Візантії поділяється на 3 етапи:

Неоплатоніки орієнтували виховання і навчання на вищий духовний світ і вічні ідеали. Вектор виховання спрямовувався передусім на пізнання власної душі, самовдосконалення.
Подібне пізнання пропонувалося здійснювати через «божественне осяяння» і «екстаз» шляхом концентрації уваги та інтенсивних молитов.

Погляди на виховання провідних діячів Візантії

– вважав, що головна роль у вихованні належить книжному вченню й інтелектуальному розвитку. У праці “ Джерело знань ” розвивав ідею універсальної енциклопедичної освіти.
Іоан Дамаскін (675-753 рр.)

– висловлювався за монастирське релігійне виховання. Метою виховання вважав розвиток здатності проникати духовним поглядом у світ божественний.
Сімеон Новий Богослов (949-1022 рр.)

мріяв про ідеал вихованої людини, що не підвладний релігійному фанатизму. Вважають яскравим представником християнського гуманізму. “Про стиль деяких творів”
Михайло Псел (1018-1096 рр.)

– метою ідеального виховання вважав досягнення досконалості за допомогою особливих зусиль і самовдосконалення.
Георгій Геліст Пліфонт (1355-1452 рр.)

Ідеалом вихованого візантійця вважалась особистість з греко-римською класичною освітою і християнським православним світосприйняттям.

3. Виховання в середньовічному Сході. Педагогічна думка
Вплив ісламу
Виховання за священими книгами: Коран (“Аль-Фатіх” – перша сура) та Сунна (50 тис. хадісів – короткі повчання)
Шаріат – звід правових і богословських нормативів
Адат – історичні традиції та звичаї

висунув концепцію чотирьох видів інтелекту: актуального, потенційного, придбаного і того, який проявляється
Ісхак Кінді (801-873)

Мета виховання, за Фарабі, – підвести людину до цього (земного) блага доброчесності можна шляхом творення добрих справ. Усвідомити, що саме є добрим чи злим, допомагають знання.
Аль-Фарабі (870 - 950)

Виховання має враховувати рівень розвитку і здібності дітей. Фундаментом будь-якої освіти вважав оволодіння читанням і письмом. Загальний розвиток передує професійному становленню.
Ібн Сина Авіценна (980 – 1037)

Чотиритомник вченого «Воскресіння наук про віру» присвячений розвитку людських здібностей, прийомам догляду за дітьми з метою їх виховання.
Моральне начало людини формується шляхом самовиховання і наслідування поведінки мудрого наставника.
Аль-Газалі (1059 – 1111)

Впорядкувати свої відносини в рамках суспільства людині дозволяє розум, який формується в результаті спостережень, узагальнень і досвіду – «того, чому вчить час».
Підкреслював, що оволодіння наукою вимагає систематичних інтелектуальних зусиль.
Абдуррахман ібн Халдун (1332-1406)

Головним ретранслятором освіченості в ісламському світі була арабська мова.
Арабська писемність була створена в VII ст. на основі арамейського письма. Оволодіння писемністю було неодмінною умовою для освіченої людини і вчителя.

Навчальні заклади:
Приватні релігійні школи початкового навчання “Кітаб” : навчалися діти ремісників, торговців, заможних селян.
Найм феодалами домашніх вчителів: навчали письму, читанню, арабській грамоті, історії, етикету. Займалися військовими і фізичними вправами.
Підвищений рівень освіти отримували в:
спеціальних навчальних закладах при мечетях
приватних вчителів
просвітницьких гуртках при мечетях (фікх і калам)
будинках мудрості (головний метод навчання – читання і трактування релігійних текстів)
приватних навчальних закладах “Медресе”
столичні (відкривали шлях до адміністративної кар’єри);
провінційні (випускники могли стати дрібними чиновниками).
об'єднаних Медресе, просвітницьких гуртках, будинках мудрості у своєрідні університети.
- Вищий рівень - університети

Етапи розвитку педагогічної думки Сходу:
І етап:
пов’язаний із створенням трактатів про виховання.
ІІ етап:
етап східного Ренесансу. Філософи пропагували ідею гармонійного розвитку особистості.

4. Організація виховання і освіти у Середньовічній Індії та Китаї.

Типи мусульманських шкіл початкової та підвищеної початкової освіти:

Вищу освіту мусульмани могли отримати в медресе і монастирських навчальних закладах – даргабах, розквіт яких припадає на XV-XVII ст.
Навчання в медресе відбувалось на персидській мові. Студенти-мусульмани вивчали арабську мову. У програму входили граматика, риторика, логіка, література.

Імператор з династії Великих Моголів Акбар і його найближчий соратник Абул Фазл Алламі
Мету своєї діяльності бачили у «поліпшенні» людства. Виступали проти грубого деспотизму в родині, релігійного фанатизму і кастового розшарування суспільства.

Організація виховання і освіти в Середньовічному Китаї
Епоха Середньовіччя зайняла в історії Китаю відрізок часу – з 1-о тис. до н. е. до кінця ХІХ ст.

Соціальне виховання у середньовічній Західній Європі

Християнська церква стала головною ідеологічною силою європейського феодалізму, і весь розвиток культури й освіти в період Середньовіччя здійснювався в аспекті релігійної ідеології католицизму.
Виникнення і розвиток середньовічної освіти пов’язують з розвитком церковної культури, яка відігравала важливу роль у суспільстві

Підняв проблему про необхідність розробки програми церковного навчання.
Був прихильником ідеї, що передбачала орієнтацію на істинне знання, високо цінував грамотність, вивчення мови, історії, математичних наук.
Аврелій Августин Блаженний (354 – 430)

Церковні школи в Західній Європі були кількох типів:
приходські (утримувались священиками і розміщувалися в якомусь церковному приміщенні або на квартирі священнослужителя)
монастирські (при монастирях)
кафедральні (створювались при соборах, де сидів єпископ – наглядач, керівник церковного життя)

У пізньому Середньовіччі у зв’язку з розширенням торгівельних відносин та під впливом розвиненої арабської культури, знайомству з якою сприяли хрестові походи (Х-ХІІІ ст.), поглиблювались знання європейців у галузі математики, астрономії, географії, медицини та інших наук.

Система лицарського виховання
Середніх віків передбачала опанування 7-ми лицарських чеснот

Основними 3-ма вимогами, які ставились до лицарів були знання з:
основ кохання;
ведення війни;
релігії.

СХОЛАСТИКА
Схоластика – середньовічна філософія, представники якої ставили своїм завданням представити у вигляді наукоподібної системи релігійне вчення і обґрунтувати його посиланням на авторитет батьків церкви та священне письмо.
Це система мислення, яка полягала у застосуванні законів формальної логіки для обґрунтування догматів релігії.

УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА
Університет – корпорація, сукупність
- Болоньї (1158 р.)
- Оксфорді (1168р.)
- Кембриджі (1209р.)
- Парижі (1253 р.)
- Празі (1348 р.)
- Кракові (1364 р.)
Середньовічні університети мали 4 факультети: артистичний (мистецтв), богословський, юридичний, медичний

Педагогічна думка Відродження
(XIV-XVI ст.)

Гуманізм у педагогіці

Вітторіно де Фельтре (1378-1446)
Італійський педагог-гуманіст
- Прихильник державного виховання
Мета – “виховання повноцінного громадянина”
- у 1425 р. заснував школу інтернатного типу у мальовничій місцевості “Будинок радості”, де навчалися найздібніші діти, в основному арист. віком до 21 року.
Велика увага приділялася фізичному вихованню.
У навчальному процесі розвивав мислення дітей
“Краще жити за моральними законами, ніж добре вчитися”
У школі панував дух дружби, любові, турботи, взаємодопомоги

У новій системі виховання, запропонованій Ф. Рабле, важливе місце посідає фізичне виховання, що зовсім ігнорувалося школою того часу. Навчання здійснювалося без покарань, а на основі природної зацікавленості й активності учня

Еразм Роттердамський – гуманіст
нідерландський (1466-1536)
- Учитель Європи
Виховання називає формою
розвитку людини, від якої
залежить її доля
Засуджує покарання
- Обгрунтовує гуманістичне
виховання
- Вимагає підготовки педагогів
- Дитинство без виховання – злочин (акцентує на ролі сім’ї у вихованні)

Основні праці

Мішель Монтень
(1533-1592)
Французький філософ
-
Виховання розглядає як засіб виявляти, розкривати й удосконалювати те, що дано людині природою.
- у 1425 р. заснував школу інтернатного типу у мальовничій місцевості “Будинок радості”, де навчалися найздібніші діти, в основному арист. віком до 21 року.
Велика увага приділялася фізичному вихованню.
У навчальному процесі розвивав мислення дітей
“Краще жити за моральними законами, ніж добре вчитися”
У школі панував дух дружби, любові, турботи, взаємодопомоги

6. Вчення соціалістів-утопістів.
В центрі уваги є взаємодія індивідів і суспільства;
Суспільство має виступати головним агентом соціалізації;
Виховання, безумовно, має бути пов'язане з працею, фізичним та естетичним вихованням;
Праця – основа будь-якого виховання.
Виступали за поєднання та чергування фізичного і морального виховання;
Проти книжкових вчених у чистому вигляді;
Моральне виховання тісно пов'язане з формуванням громадянських якостей;
Ідеалом виховання вважали активну та освічену особистість;
Звертають увагу на проблеми милосердя.

Томас Мор
та його основні погляди
Моральне виховання має здійснюватись з раннього дитинства;
Людина повинна здійснювати діяльність за покликанням;
Звертав увагу на жіночу освіту та виховання;
Велику роль відводив фізичному та розумовому вихованню.
Томас Мор
Томас Мор

Томмазо Кампанелла
(створив періодизацію виховання)
1-й період:
до 7 -ми років – провідна
роль у вихованні належить
сім’ї;
2-й період:
З 7-ми до 10 років - до вивченої
мови в дитинстві та
фізичного розвитку
додається вивчення
природничих
наук;
3-й період:
з 10 років - вивчення математики,
медицини.
Томмаза Кампанелла

Обґрунтував теорію 7- ми вільних мистецтв, до яких входили наступні дисципліни:

Фурьє та його основні погляди на виховання:
Працю вважав основним
засобом виховання;
Виробнича праця передує
науковим знанням;
Пропонував дітей, яких
треба виправляти,
об'єднувати в орди;
Основними суб'єктами
соціалізації вважав :
сім”ю, державу, суспільство.
Фурьє