Олександр Петрович Довженко – засновник української школи

Народився 10 вересня 1894 року в селі Сосниця на Чернігівщині в селянській родині.Батько,Петро Семенович,належав до козацького стану. У сім`ї було 14 дітей,вижило лише двоє-Сашко та його сестра Поліна.Хлопець в дитинстві дуже любив матір(Одарку Миколаївну) та її пісні,про яку писав: “Народжена для пісень”

Початкову освіту здобув в рідному селі. У 1914 році закінчив Глухівський учительський інститут.
Вчителював у Житомирі,викладав фізику,природознавство,географію,історію,гімнастику.

Восени 1917
року Довженко переїхав до Києва,
де вступив до комерційного інституту.
Він також став вільним слухачем на
природничому факультеті вузу. А
коли відкрилася Академія мистецтв,
то Довженко вступив і туди.
У 1918 за напрямом Наркомосу
викладав у Житомирській школі
математику, фізику, літературу та
фізкультуру. Там же познайомився з
першою своєю дружиною —
молодою вчителькою Варварою
Криловою.

Згодом,Довженко опиняється у лавах армії УНР.
1918 року Олександр Петрович повернувся до Житомира.У цей час місто було захоплене більшовиками. За вироком ЧК,він,як ворог робітничо-селянського уряду,провів три місяці в концтаборі.Та Довженка порятували “боротьбисти”.
1919 року письменника знову заарештували як ворога більшовицької влади.І знову “боротьбистами” за активної участі Еллана-Блакитного вдалося визволити Довженка.

Недовго перебував у партії боротьбистів.Потім став членом компартії більшовиків України.
У 1921-1923 роках перебуває на дипломатичній роботі.Спочатку у Варшаві,а потім у Берліні.
У 1923 Довженка виключають з партії,як він сам пояснював"Через те,що не встиг переєструватися з партії боротьбистів,до партії комуністичної» Але до кінця життя він так і залишиться безпартійним.

Після повернення в Україну Довженко оселяється в Харкові,працює ілюстратором газети «Вісті ВУЦВК» під псевдонімом ”Сашко”

Особливе місце в житті Довженка займає Одеса.У 1926 році у цьому місті починається його становлення як кіномитця. На одеській кінофабриці виходять його перші роботи “Вася – реформатор”, “Ягідка кохання”,а згодом фільм "Звенигора".Кінострічка про історію українськго народу з тріумфом обійшла екрани Європи,США,Канади.

ЙОГО НАСТУПНУ РОБОТУ "АРСЕНАЛ" БІЛЬШІСТЬ КІНОЗНАВЦІВ ВВАЖАЮТЬ ФІЛЬМОМ-ПОСТУПКОЮ ПЕРЕД ВЛАДОЮ,АДЖЕ ДОВЕЛОСЯ ЗАСУДЖУВАТИ ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ УКРАЇНСКЬГО НАРОДУ ПІСЛЯ УХВАЛЕННЯ САМОДЕРЖАВСТВА.У ЛИПНІ-ЛИСТОПАДІ 1929 РОКУ ДОВЖЕНКО ЗНІМАЄ ФІЛЬМ "ЗЕМЛЯ".АЛЕ КРИТИКИ КИДАЮТЬСЯ ЗВИНУВАЧУВАТИ ЙОГО У НЕХТУВАННІ ВИСВІТЛЕННЯ КЛАСОВОЇ БОРОТЬБИ У ЗАХИСТІ КУРКУЛІВ ТА НОСТАЛЬГІЇ ЗА МИНУЛИМ.ЗАБОРОНЕНА В УКРАЇНІ "ЗЕМЛЯ" МІЖ ТИМ МАЄ ГРАНДІОЗНИЙ УСПІХ У ЄВРОПІ.ІТАЛІЙСЬКІ КІНЕМАТОГРАФІСТИ НАЗИВАЮТЬ ДОВЖЕНКА ГОМЕРОМ КІНО.

У Радянському Союзі стрічку реабілітують лише у 1958 році,після того,як за результатами міжнародного
референдуму у Брюсселі вона увійде до 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.

На Батьківщині Довженка звинувачують у націоналізмі,його покидають колишні однодумці.Він їде до Москви і пише листа Сталіну,з проханням захистити його і допомогти творчо розвиватися.Сталін відгукнувся і на його замовлення режисер знімає стрічку "Аероград" про прекрасне і світле майбутнє.

З ПОЧАТКОМ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ ДОВЖЕНКО ПРАЦЮЄ
КОРЕСПОНДЕНТОМ У ГАЗЕТАХ "КРАСНАЯ АРМИЯ","ИЗВЕСТИЯ".У БЕРЕЗНІ 1942 РОКУ ДРУКУЄ В "ИЗВЕСТИЯХ" СТАТТЮ "УКРАЇНА В ОГНІ".ОДНОЙМЕННА НАЗВА НАЛЕЖИТЬ І СЦЕНАРІЮ ФІЛЬМУ,ЩО ЙОГО ПИШЕ ДОВЖЕНКО ЧЕСНО,ТАК ЯК ВОНО І Є:"ЯК Я БАЧУ СТРАЖДАННЯ МОГО НАРОДУ.ЯКОГО СПОЧАТКУ ЗДАЛИ ВОРОГУ,А ПОТІМ ЗВІЛЬНЯЛИ ВІД НІМЕЦЬКИХ ОКУПАНТІВ"
Цей твір визнали антиленінським,ворожим партії

У повоєнні роки Довженко зняв лише одним повнометражний фільм «Мічурін» та й то,на особисте замовлення Сталіна.

Сам Довженко весь час тужив за Україною і у останні роки свого життя записав у щоденнику: «Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі».
Помер 25 листопада 1956 року на дачі під Москвою .
Похований Довженко на Ново-Дівичому цвинтарі у Москві.

ТВОРЧІСТЬ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА

“УКРАЇНА В ОГНІ”

Рік: 1942-1943
Літературний рід: епос
Жанр: кіноповість
Тема: зображення початку війни з фашистськими загарбниками та відступу радянських військ.
Ідея: незламність сили і непохитність духу народу, здатність до визвольної боротьби і впевненість у перемозі над ворогом (за словами самого автора).

Головні герої: родина Запорожців: Лаврін, Тетяна, їхні діти, п'ятеро синів - Роман, Іван, Савка, Григорій, Трохим і дочка Олеся, подруга Олесі Христя Хутірна, Василь Кравчина; зрадник Заброда, німецький полковник Еріх фон Крауз і його син Людвіг.
Композиція: 50 окремих епізодів-картин
Сюжет: вся родина Запорожців святкує п'ятдесят п'яту річницю Тетяни Запорожець. Починається війна, Тополівку захоплюють фашисти. У Тополівці обирають старосту. Усю молодь, зокрема Олесю і Христю, відправляють до Німеччини. Перебування Олесі в Німеччині. Лаврін вбиває Людвіга. Фашисти спалюють Тополівку. Німецькі війська відступають. Олеся повертається з Німеччини, зустрічається з Христею, а потім з Василем на рідній землі. Олеся проводжає свій рід на війну.

Сюжетні лінії:
-лінія захисту Батьківщини (доля роду Запорожців та інших учасників бойових дій)
-лірична лінія Олесі і Василя
-лінія Христі Хутірної
-вчинки ворогів і поведінка Лиманчука
Проблематика:
-проблема національної самосвідомості людини й народу;
-показ трагедійності тогочасних подій;
-життя простої людини на війні і в тилу;
-проблема цінності загальнолюдських ідеалів;
-жінка на війні (Олеся Запорожець, Христя Хуторна, Мотря Левчиха).

Особливості кіноповісті "Україна в огні":
Елементи драми - діалоги
Народна пісня
Обрамлення твору: повість починається заспівом
Багато епітетів, порівнянь, метафор

«Україна у вогні» присвячена подіям Другої світової війни, долі сільської родини та простих селян.
Кіноповість не була екранізована і не друкувалася майже 50 років.

ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА

Рік: 1957
Жанр: автобіографічна кіноповість ("автобіографічне кінооповідання")
Тема: щира сповідь письменника про дитинство, сповнене радощів і смутку, як джерело його духовності й мистецького таланту.
Ідея: заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою і щасливою.
Головні герої: два ліричні герої - Сашко та Олександр Довженко, мати Одарка Єрмолаївна, батько Петро Семенович, дід Семен, прадід Тарас, прабаба Марусина.

Сюжет: чіткий сюжет відсутній.
Композиція: твір можна поділити (умовно) на новели «Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи» плюс ліричні та публіцистичні відступи.
Проблематика:
-природа і людина
-шлях народу та людини до щастя
-прекрасне й потворне в житті
-покликання, сутність людини
-роль праці в житті людини
-добро і зло
-життя і смерть