Велике розселення слов'ян
Велике переселення слов’ян — розселення слов’янських племен із їхньої прабатьківщини, розташованої між Дніпром і Віслою, на сусідні землі в V—VII ст. На заключному етапі Великого переселення народів у VI—VII ст. головну роль у переселенських потоках стали відігравати слов’янські племена антів і склавинів. Із межиріччя Дніпра і Вісли вони рушили до Подунав’я. Звідти ці племена стали здійснювати регулярні напади на Константинополь та візантійські володіння на Балканах, які дістали назву Балканських війн. Після перших успішних походів слов’яни почали залишатися за Дунаєм, а на кінець VII ст. майже повністю оволоділи Балканським півостровом. Розселення слов’ян відбувалося в складних умовах. У другій половині VI ст. важким ударом для них стала боротьба з кочовими племенами аварів, які з Азії спочатку переселилися до Північного Причорномор’я, а потім — на територію сучасної Угорщини, де й заснували свою державу — Аварський каганат. Тривалі аваро-слов’янські війни призвели до підкорення аварами склавинів, знесилення, а потім розпаду антського об’єднання племен. Із 602 р. анти в історичних джерелах не згадуються. Назва склавини використовувалася досить часто стосовно племен, які в VII—IX ст. заселяли територію сучасної України. Уважають, що саме термін «склавини» з часом трансформувався в «слов’яни». Венеди. Зарубинецька культура Анти
Slaidy.com
