«Напрями проблемно-цільового програмування стратегії соціально-економічного розвитку України»

Концептуальні підходи до формування «Стратегії розвитку України до 2060 р.» з урахуванням принципів національної безпеки України

Загальна концептуальна схема моделі збалансованого обмеженого соціально-економічного розвитку України

Цільові орієнтири та індикатори критеріальних обмежень моделі збалансованого обмеженого соціально-економічного розвитку України, 2008 р.

Багатофокусна модель системної легалізації економіки та протидії корупції у взаємозв’язку з забезпеченням економічної безпеки держави та збалансованим соціально-економічним розвитком
де BPI – індекс хабародавців; CPI – індекс сприйняття корупції; WGI – індикатори державної вла­ди у різних країнах світу; GCB – баро­метр глобальної корупції; Legal – частка тіньового сектора; InHHT – деструктивний вплив „high-hume” технологій; “InIT” – неефективність трансплантації інститутів; Р – чисельність економічно активного насе­лення (млн. осіб); Т – якість довкілля (інтегральний індекс природного балансу); Х – якість суспільних інституцій (інтегральний показник якості інститу­ціонального базису); R – сумарна вартість капітальних активів (млрд грн); І – рівень розвитку технологій (індекс технологічної осна­щеності); QLI – індекс якості життя; FBI – індекс природного балансу.

Етапи запровадження макромоделі збалансованого соціально-економічного розвитку

Принципи реалізації макромоделі збалансованого розвитку:
наукова обґрунтованість;
системність;
послідовність і врахування траєкторії попереднього розвитку;
врахування економічних інтересів усіх верств населення, задіяних у неофіційній господарській діяльності;
посилення дії мотиваційних, а не репресивних заходів легалізації економіки; забезпечення прозорості законодавчої та судової системи;
врахування вірогідних впливів зовнішніх та внутрішніх екстерналій;
збалансованість витрат та доходів і застосування критеріальних обмежень ефективності економічної безпеки держави при реалізації заходів досягнення проблемно-цільових індикаторів.

Позиції 168 країн світу за ступенем взаємозв’язку індекса сприйняття корупції та обсягу ВВП, за даними 2009 р.

Основні сфери реалізації багатофокусної моделі легалізації економіки та протидії корупції в системі забезпечення економічної безпеки та збалансованого соціально-економічного розвитку України у сфері легалізації економіки та протидії корупції:
інституційна;
соціальна;
гуманітарна;
інформаційна;
технологічна.

Базові складники системи, успішність легалізації у яких має безпосередній вплив на стратегічний розвиток:
(а) у сфері посилення якості людського капіталу – протидія корупції у сфері освіти, науки та охорони здоров’я;
(б) в інститу­ційній сфері – забезпечення прав власності, мінімізація впливу нераціональної „трансплантації” інститутів, посилення контролю над фінансуванням політичного процесу, реформування митних органів;
(в) в інформаційно-технологічній сфері – захист прав інтелектуальної власності; посилення контролю над трансфером інформації та елімінування деструктив­ного впливу „high-hume” технологій;
(г) в економічній сфері – посилення мотивації легальної діяльності суб’єктів господарювання та конкурентоспроможності легального сектора в противагу тіньовому сектору економіки.

МОДЕРНІЗАЦІЙНА ПАРАДИГМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ»
ВИХІДНІ ПЕРЕДУМОВИ:
Процеси глобалізації супроводжуються загрозливими для національних економік наслідками. Посилюється невизначеність світового розвитку в різних сферах, загрозливими є масштаби проблем демографічної, економічної, технологічної та екологічної безпек.

ОСНОВНІ ПРИПУЩЕННЯ ПОЛЯГАЮТЬ У:
проентропійному характері формування глобальної економіки;
невизначеності і непрогнозованості глобалізації як процесу формування світової економіки;
посиленні впливу глобалізації на розвиток національних соціально-економічних систем.
З цим пов’язана гіпотеза про необхідність постійної модернізації зовнішньоекономічної політики і статегії держави відповідно до викликів глобалізації. При цьому вважається за доцільне врахування досвіду зовнішньоекономічного стратегічного програмування Франції – батьківщини загальнонаціонального економічного програмування індикативного характеру.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ДІЯЛЬНОСТІ АНТИКОРУПЦІЙНОГО КОМІТЕТУ:
ВИХІДНІ ПЕРЕДУМОВИ:
корупція щільно взаємопов’язана з тінізацією економіки (одночасно є її чинником та наслідком), що загрожу економічній, а відтак, національній безпеці держави та стратегічному розвитку соціально-економічної системи;
попри ствердження окремих науковців та представників влади щодо частково позитивних наслідків корупції для активізації підприємницького сет середовища та оптимізації факторів виробництва, у довгостроковій перспективі вона стає передумовою для структурних деформацій, диспропорцій та загрози майбутнього соціально-економічного розвитку.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ:
системність (реалізацію антикорупційних дій потрібно здійснювати виключно у межах попередньо сформованої стратегії та макромоделі соціально-економічного розвитку (часовий горизонт 50 років) з чітко окресленою національною ідеєю, доктриною національної, у тому числі економічної безпеки, тактичних та стратегічних цілей);
комплексність (лише сукупність структурно- та логічно пов’язаних антикорупційних дій та заходів з протидії тінізації економіки сприятиме легалізації суспільно- та соціально-економічних відносин у нашій країні);
симетричність відносин із зовнішніми партнерами (зважаючи на істотне поширення явищ корупції та тінізації економіки не лише у транзитивних економіках та країнах, що розвиваються, але й у розвинених (Італія, Іспанія, Португалія, Греція) необхідно запроваджувати принципи стратегічного партнерства та укладати дво- та багатосторонні взаємовигідні угоди у сфері протидії тінізації та корупції);
проблемно-цільовий підхід (дослідження та розробка корупційної активності в окремих галузях, секторах та сферах та розробка адаптованих механізмів та інструментів протидії);
тотожність правозастосування до всіх верств населення.

ПРІОРИТЕНІ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНО-СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ:
легітимізація асоціально-нелегального первинного нагромадження капіталу під час „псевдоприватизації” 90 рр. ХХ ст.
налагодити постійну та системну експертизу нормативно-законодавчої та розпорядчої бази (на предмет взаєузгодженості, послідовності та ризику зростання рівня тінізації економіки та поширення корупції);
внести поправки у законодавчо-нормативну базу (доповненням переліку суб’єктів, об’єктів та предмету корупційних дій у сфері «побутової» корупції);
здійснити аналіз успішної антикорупційної практики в країнах світу, особливо у країнах з перехідною економікою (Грузія, Прибалтійські країни);
здійснювати дослідження поширення корупції в різних галузях, секторах та сферах (наприклад, політична система; діяльність органів державної та муніципальної влади; освітня, медична, правоохоронна сфери, діяльність ТНК тощо);

обов’язкове запровадження так званого «тягара зворотної дії», тобто коли громадянин зацікавлений у доведенні державі своєї діяльності у межах правового поля, а не навпаки (практика розвинених країн);
запровадження прогресивної шкали податку на власність;
обов’язкове обґрунтування джерел походження коштів при купівлі предметів розкошу на суму, що перевищує заздалегідь визначену межу, наприклад 20 тис. дол. США (причому ланцюжок обґрунтування передбачає визначення первинної ланки нагромадження капіталу);
запровадити періодичні анонімні опитування у сферах підвищеного ризику корупційної діяльності;
широко висвітлювати доведені факти корупційних дій публічних осіб;
розробка програми цільової «амністії» капіталу («амністія» лише тих капіталів, що вкладаються у пріоритетні сфери та галузі – наука, освіта, охорона навколишнього середовища, інновації тощо)

Першочергові заходи детінізації економіки та протидії корупції:
„амністія” лише тих капіталів, що спрямовуються в інноваційну сферу та деякі інші суспільно значущі пріоритетні сектори;
ініціатива добровільного декларування нерухомого майна та фінансових активів політиками всіх рівнів;
громадський моніторинг майна чиновників;
введення прогресивного податку на нерухоме майно;
застосування теоретичних розробок виявлення „ядра” напівлегальних фінансово-промислових угруповань та ліквідацію виявлених схем іллегалізації капіталу;
посилення репресивних заходів щодо корупції, особливо первинної ланки цього процесу;
реальна ліквідація зв’язків між представниками влади та суб’єктами господарювання;

обов’язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів при купівлі товарів, вартість яких перевищує певну заздалегідь визначену суму;
залучення до реалізації стратегії легалізації представників міжнародних організацій, спеціалізованих на протидії нелегальному господарюванню, та громадянського суспільства.
одночасне з посиленням економічної мотивації суб’єктів господа­рювання необхідно застосовувати методи адміністративного контролю та протидії подальшій „втечі” капіталу в іллегальний сектор:
застосування наявних теоретичних розробок щодо виявлення „ядра” напівлегальних фінансово-промислових угруповань та ліквідацію схем іллегалізації капіталу;
посилення репресивних заходів щодо корупції, особливо первинної ланки цього процесу;
реальна ліквідація зв’язків між представниками влади та суб’єктів господарювання;
обов’язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів при купівлі товарів, вартість яких перевищує певну заздалегідь визначену суму;
залучення до реалізації стратегії легалізації представників міжнародних організацій, спеціалізованих на протидії нелегальному господарюванню, та громадянського суспільства.