Ф1

Філософія права, як світогляд
Хоча слід наголосити на тому, що до сьогодні немає однозначного визначення поняття «філософія права», теоретичному вирішенню зазначеної проблеми сприяють міркування сербського теоретика права Р. Лукича, який зазначав:
«Саме поняття «філософія права» легко визначити, виходячи з уже відомого поняття філософія. Філософія права є спеціальною філософією — такою, предметом якої є не загальний (увесь) світ у цілому, не все суще як таке, а лише одна його частина — право… оскільки вона є філософія, хоч і спеціальна, їй належні усі риси філософії взагалі чи загальної філософії. Це означає, що її предмет аналогічний предмету філософії».
Останнє дає підстави висновувати, що якщо соціальна філософія є вченням про граничні підстави соціального буття людини, то відповідно філософію права можна визначити як соціально-філософське вчення про «граничні підстави права як одного із способів людського буття».

Філософія права тісно пов’язана із загальною теорією права, політологією, етикою, філософською антропологією та іншими гуманітарними науками, об’єднаними спільним об’єктом дослідження — людиною та її соціальним життям.
Водночас філософія права має свій чітко визначений предмет — дослідження суттєвих характеристик правової реальності як результату взаємодії світу буденності і світу системності соціального життя. Будучи складовою частиною соціальної філософії, філософія права має свою специфічну структуру.

Типи праворозуміння
Підходи до розуміння права, його сутності та призначення завжди викликали безліч суперечок і розбіжностей.
У науковій літературі сучасності виділяють такі основні традиційні теорії праворозуміння, як:
природно-правову,
юридичного по зитивізму та
соціологічну

Існує і більш розгорнута класифікація типів праворозуміння:
теорія природного права,
історична школа права,
теорія юридичного позитивізму,
нормативістська теорія права,
концепція юридичного функціоналізму,
соціологічна школа права,
реалістична школа права,
теорія солідаризму в праві,
психологічна теорія права,
теорія інтегративної юриспруденції

Останнім часом на пострадянському просторі у зв'язку з ідео логічним плюралізмом з'явилися нові теорії праворозуміння, які, головним чином, базуються на різних філософських течіях, переважно ідеалістичного характеру. Йдеться, зокрема, про:
феноменологію,
герменевтику,
антропологію,
синергетику,
комунікативну теорію права тощо.

Ключові поняття:
Вчені правознавці до основних компонентів структури філософії права відносять:
онтологію права,
гносеологію права,
антропологію права,
аксіологію права,
історію філософії права,
праксеологію права.

Онтологія права досліджує основні принципи, форми, способи існування і розвитку правової реальності. Виступає як вчення про право, правові норми, юридичні закони, правосвідомість, правову культуру та інші феномени правової реальності.
Гносеологія права досліджує природу, методи, логіку пізнання та тлумачення правової реальності; співвідношення емпіричного та теоретичного, раціонального, емоційного та ірраціонального в праві.

Антропологія права розглядає антропологічні основи права, поняття «правова людина», права людини як вираз особистої цінності права, а також проблеми статусу інституту прав людини в сучасному суспільстві, права людини в конкретному соціумі тощо.
Аксіологія права як вчення про сенс права як: цінності; співвідношення утилітарного та не утилітарного права; співвідношення наукового та ідеологічного в праві; про право і справедливість.