гипотеза стационарного состояния

Портфоліо письменника:
Прізвище від народження: Валерій Олександрович Шевчук
Дата народження: 20 серпня 1939 (74 роки)
Місце народження: Житомир
Роки активності: 1967 — дотепер
Напрямок: психологічна проза, літературознавство, публіцистика

Історія написання твору:
Створювався він у 1966-1980 рр.,
а вийшов у світ 1983 р.
В. Шевчук: «Книжку «Дім на горі» я писав мовби з кінця, тобто з другої її фольклорно-фантастичної частини «Голос трави». Писалася вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік — хай вилежиться, тоді друге й так далі. Мав щастя, що мене ціле десятиліття не друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш - не поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість. І от вона собі лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину — роман-преамбулу, що, власне, дав назву цілій книжці — «Дім на горі».

Літературний рід: лiро-епiчний твiр iз фольклорно-фантастичним елементом.
Жанр: роман-балада
Роман-балада – це жанровий рiзновид роману, який мiстить ознаки
балади (зокрема, домiнування мотиву кохання жiнки з демонiчним єством у чоловiчiй подобi тощо)
Балада - це невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту.

«Дім на горі» поєднав прикмети новелістичного, готичного, філософського романів, а також роману-виховання.
«Дім на горі» - приклад магічного реалізму.
Магічний реалізм характеризується поєднанням реального і фантастичного начал, звичайного і міфологічного, побутового і трансцендентного
( потойбічного, недоступного для людського пізнання), картин реального та ірреального світів.

Своєрідність побудови твору:
Роман-балада «Дім на горі» складається з двох частин.
У першій («Дім на горі. Повість-преамбула») розповідається про життя чотирьох поколінь, які живуть у домі на горі з 1911 по 1963 рр., але в долі кожного чомусь уперто простежується низка загадкових і дивовижних послідовностей.
Друга частина роману, що має назву «Голос трави», складається з 13 новел, які об’єднуються підзаголовком «Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку його правнуком у перших».

ПРЕАМБУЛА (лат., той, що передує) :
1. Вступна частина якого-небудь важливого документа - законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини чи підстави його проголошення, укладення тощо.
2. Вступ до чого-небудь.
Словник:

У романі переплетені два сюжетні стрижні: дім, з якого герой іде у світ і до якого повертається, а також дорога, яка постійно його вабить. Йдучи цією дорогою, людина все одно приходить додому. Піднімаючись до будинку, що височіє на горі, недавній фронтовик, директор школи Володимир, навіть не підозрює, що у тому домі він знайде спокій і душевну гармонію. Хлопець, син Галини Іванівни, повертається додому через сімнадцять років, що нагадує біблійний сюжет про блудного сина. Цей дім є надійною основою, фортецею, де зберігається духовність. Із мотивом дороги пов'язана й різниця між втіленнями жіночого та чоловічого начала. Жіноча доля — чекати й терпіти, чоловіча — шукати свою дорогу та повертатися.
Своєрідність побудови твору:

Сюжетні лінії:
*Іван Шевчук – його сини, народжені від перелесників-джиґунів.
*Галя – її син (далі – Хлопець) – їхня бабуся(прабабуся).
*Володимир – Галя.
*Володимир – його дочка Оксана.
*Хлопець – Неоніла, його кохана.

Приклад необарокового стилю:
У творі відчувається барокове поєднання високого (духовного) й низького (буденного): дім на горі — це фортеця нашої духовності, а підніжжя гори — це поле боротьби добра й зла, світла й темряви.
Працюючи над обома частинами роману, Валерій Шевчук не задумувався над тим, що підсвідомо втілював у ньому специфічне барокове світосприйняття, що відбилося вже на самій композиції твору. Уявімо зразки барокової архітектури в Києві: Андріївська церква, Маріїнський палац, брама Заборовського у Софійському соборі, церкви Києво-Печерської лаври, Видубицький монастир…
Краса, чарівність, розкіш, незбагненна велич цих споруд водночас спонукає до високих роздумів над чимось важливішим, аніж повсякденні проблеми й звичайна життєва метушня.

Андрiївська церква
Маріїнський палац
брама Заборовського
у Софійському соборі
Києво-Печерська
лавра
Видубецький монастир
«Дім на горі» асоціюється з подібними бароковими спорудами. Друга частина — «Голос трави» — ніби основа цієї споруди, своєрідне підніжжя.

Тринадцять оповідань другої частини «Голос трави» в алегоричній, замаскованій формі розповідають про реальне життя. Фольклорно- міфологічна їх основа виконує роль не екзотичного тла: міфи, легенди, перекази були невід’ємною частиною світовідчуття наших предків, привносили в нього своєрідну духовну корекцію. Тому так тісно переплетено тут реальні картини з фантастичними, умовними, ірреальними.
Кожне оповідання — своєрідна притча, морально-етичний постулат, до якого варто прислухатися, щоби вижити в такому світі. Про перемогу тут не йдеться.
Своєрідність магічного реалізму:

ствердження ідеї єдності усього живого, сущого на землі, яке передбачає необхідність для кожного нового покоління виборювати свій досвід пізнання себе і світу й так перевіряти досвід поколінь минулих задля майбутнього.
Тема:

розкрити людину через психо-iнтуїтивне пiзнання її долi, коли вона творилася не лише за логікою національної доцільності, а слідувала передусім за почуттями;
пізнати сенс буття, побачити, відчути, естетично пережити добро і зло, світло і тінь, їх вічне протистояння, яке лежить в основі руху, динаміки поступу, допомагає оголити людську душу, художньо дослідити людську природу.
Ідея:

Проблематика роману:
*сутнiсть добра i зла;
*протиборство між світлом і тінню;
*вiдповiдальнiсть кожного за свої вчинки на цiй землi;
*пошук сенсу свого буття, самого себе;
*прагнення розібратися в довколишньому світі;
*душевна роздвоєність людини;
*відповідальність кожного за свої вчинки;
*прагнення внутрішньої чистоти, гармонії.

Традиції дому на горі:
Там володарюють жінки - зачинательки та продовжувачки роду, хоронительки моралі. Чоловіки тут з’являються вряди-годи; їм належить доля блудних синів. Лише від тих, хто нап’ється води тут, на горі, з рук жінки, народжуються дівчатка. Хлопці народжуються від таємничих прибульців, які зваблюють жінок усупереч їхній волі, - «джиґунів».
Спочатку вони з’являються в подобі сірого птаха, який перетворюється в чоловіка, а потім так само таємниче зникає. Зате залишаються по них нащадки - хлопці, покликані бути творцями - поетами, художниками.
Дім на горі побіля річки Тетерів, довкола якого розгортаються події повісті-преамбули, уособлює своєрідну фортецю нашої духовності, той ідеал, до якого прагне жива душа.