Характеристика джерел права Європейського Союзу

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що пріоритетним
завданням зовнішньої та внутрішньої політики України на початку
XXI ст. проголошено вступ нашої держави до Європейського Союзу як
повноправного члена.

Основною метою дослідження є аналіз і формування сучасного уявлення про історію та сучасний стан інституційного розвитку Європейського Союзу.
Об’єктом дослідження є правова система Європейського Союзу.
Предмет дослідження – використання норм права Європейського
Союзу в контексті функціонування його структури завдань.

Завдання 1-визначити головні етапи історії створення ЄС
Європейський Союз — це інтеграційне міждержавне об’єднання
27 європейських країн, що поєднує в собі риси міжнародної
організації і федеральної держави.
Перший крок у бік створення сучасного Євросоюзу був зроблений в
1951: ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія
підписали договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і
сталі (European Coal and Steel Community), метою якого стало
об'єднання європейських ресурсів з виробництва сталі й
вугілля, в дію даний договір вступив з липня 1952 року.
З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957
заснували Європейське економічне співтовариство (European
Economic Community) і Європейське співтовариство з атомної
енергії (Євратом, European Atomic Energy Community).
Найважливішим і найширшим за сферою компетенції серед цих
європейських співтовариств було ЄЕС, так що в 1993 році воно було
офіційно перейменоване в Європейські спільноти
(ЄС — European Communities).

Завдання 2-проаналізувати договірні етапи становлення права ЄС
Маастрихтська угода, яка була підписана 7 лютого 1992 р.
створила нову структуру, яка має як політичний, так і економічний характер – Європейський Союз (ЄС).
Амстердамський договір (підписаний 02 жовтня 1997 р.) встановлював
обов’зки всіх держав-членів поважати і захищати основні права людини.
11 грудня 2000 року схвалили Ніццький договір, який був підписаний
26 лютого 2001 року і набув чинності 01 лютого 2003 року.Його головною метою, як сказано в преамбулі,було завершити процес підготовки інститутів Європейського Союзу до значного розширення свого складу.
Лісабонський договір, створений з метою покращення функціонування Європейського Союзу в складі 27 країн-членів і зміцнення його ролі і позицій на світовій арені, був остаточно узгоджений на Міжурядової конференції в Лісабоні 19 жовтня 2007 і набрав чинності 1 грудня 2009 року.

Завдання 3-проаналізувати окремі види джерел права Європейського Союзу
Право Євросоюзу за своєю структурою поділяється на первинне та вторинне.
Первинним джерелом права ЄС є: 1) короткий і оновлений Договір про Європейський Союз і 2) більш об'ємний і деталізований Договір про функціонування Європейського Союзу (раніше мав назву Договір про Європейське співтовариство 1957 р.)
Норми вторинного права ЄС, вироблені на основі первинного, створюються автономно і приймаються інститутами Європейського Союзу. Вони діють і застосовуються в рамках Союзу відповідно до його цілей і принципів і в межах юрисдикції ЄС.

Завдання 4-визначити основні принципи європейського права та надати їм коротку характеристику
Основні принципи функціонування ЄС:
– принцип поваги до основних прав людини;
– принцип єдиної правосуб’єктності;
– принцип субсидіарності;
– принцип пропорційності;
– принцип сумлінної співпраці;
– принцип інституційної рівноваги.
Принципи права Європейського Союзу зафіксовані в установчих договорах, а також у рішеннях Європейського Суду.
Суд сформулював і закріпив у своїх рішеннях систему основних початків, на якій повинна функціонувати й розвиватися правова система ЄС - принципи права Європейського Співтовариства.

Завдання 5-розглянути концептуальні основи побудови та діяльності
інститутів та органів Європейського Союзу, їх функції
Європейські співтовариства – чітко структуровані утворення, що переслідують конкретні і порівняно ясні цілі. Їхньому досягненню покликана служити система інститутів і органів, утворених на основі установчих договорів, актів вторинного чи права спеціальних угод.
Здійснення задач, покладених на Співтовариство, забезпечується:
- Європейський Парламент (обирається громадянами країн ЄС);
- Рада Європейського Союзу (представляє уряди країн ЄС);
- Європейська Комісія (рушійна сила та виконавчий орган ЄС);
- Суд Європейського Союзу (забезпечує дотримання законодавства ЄС);
- Рахункова плата або Суд аудиторів ЄС (контролює ефективне та законне використання коштів з бюджету ЄС).
Кожен інститут діє в межах повноважень, покладених на нього даним Договором.

Завдання 6-розглянути концептуальні основи побудови та діяльності Європейського парламенту
Європейський парламент (Європарламент) є одним з основних органів Європейського Союзу. У системі головних органів Європейського Союзу Європарламенту приділяється переважно консультативна та дорадча роль. Безпосередньо законотворчою діяльністю він не займається. У межах цього інституту проводяться дебати та слухання з всього спектру діяльності ЄС, висловлюються зауваження та пропозиції, надаються рекомендації державам-членам, а також таким органам, як Рада ЄС і Європейська комісії.