Інформаційна діяльність

Згідно ст. 12 Закону України “Про інформацію” під інформаційною діяльністю розуміється сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.
З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Порядок їх створення, структура, права та обов’язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого і регіонального самоврядування.

Основні напрями інформаційної діяльності визначені статтею 13 Закону України “Про інформацію”. Це:
- політичний;
- економічний;
- соціальний;
- духовний;
- екологічний;
- науково-технічний;
- міжнародний напрями тощо.
Держава гарантує свободу інформаційної діяльності в цих напрямах всім фізичним та юридичним особам в межах їх прав, функцій, повноважень і свобод. Держава постійно дбає про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків даних, баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності.

У ст. 14 Закону України “Про інформацію” законодавцем визначені основні види інформаційної діяльності. До них відносяться: одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Одержання інформації – це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.
Використання інформації – це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.
Поширення інформації – це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.
Зберігання інформації – це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.
Зазначені види інформаційної діяльності здійснюються у порядку, передбаченому Законом України “Про інформацію” та іншими законодавчими актами в галузі інформації.