Л.1. ПОНЯТТЯ ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ

План
1. Суть заповідної справи та її задачі
2. Об’єкти заповідної справи

1. Суть заповідної справи та її задачі
Заповідна справа – це теорія і практика організації природних комплексів, їх збереження і відновлення, а також їх раціональне використання.
Дисципліна вивчає наукові основи охорони природи.

Предметом природно-заповідної справи є вивчення, виділення, резервування, проектування та функціонування територій та об’єктів ПЗФ.

2. Об’єкти заповідної справи
Матеріальними об’єктами заповідної справи можуть виступати природні територіальні комплекси, їх компоненти (передусім – рослинність та тваринний світ, а також геологічні утворення, водні тіла, ґрунти та інші), які становлять цінність з природоохоронної точки зору.
Ідеальні об’єкти заповідної справи – морально-етичні норми людського ставлення до живої та неживої природи, її сакральна, духовна, естетична та інші “нематеріальні” цінності, індивідуальні та соціальні (зокрема, етнічні) значення певних ландшафтів, їх символізм тощо є тими об’єктами ідеальної природи, на які також спрямована заповідна справа

Основні завдання:
Створення нових територій та об’єктів ПЗФ як важливого інтегрального екологічного показника й оптимізація існуючих природно-заповідних територій з метою поліпшення умов для збереження природних комплексів.
Удосконалення класифікації ПЗФ шляхом запровадження нових і і уточнення статусу існуючих категорій.
Забезпечення репрезентативності ПЗФ за флористичною, біоценотичною, фауністичною, геологічною, ґрунтознавчою, ландшафтною та іншими екологічними ознаками.
Формування загальнодержавної територіальної комплексної системи охорони навколишнього природнього середовища (екомережі) на основі поєднання територій та об’єктів ПЗФ з іншими природними територіями, що охороняються.