Международный кредит

1. Міжнародний кредит та його роль в МЕВ
це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб'єкти різних країн.
Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.
Кредитні відносини складаються на принципах:
повернення;
терміновості;
платності;
гарантованості.
Суб'єкти
приватні фірми,
комерційні банки,
кредитні організації,
нефінансові заклади,
держави та державні органи,
регіональні міжнародні банки розвитку,
міжнародні фінансові інститути
групи країн

Функції, які виконує міжнародний кредит
забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню;
збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах;
прискорення реалізації товарів у світовому масштабі

2. Фактори поширення кредитних відносин у міжнародній сфері:
інтернаціоналізація виробництва і капіталу;
потреба у гнучкому валютно-кредитному механізмі для обслуговування ЗЕД;
активізація на сучасному етапі структурної перебудови окремих економік;
активізація міжнародних економічних зв'язків;
зміцнення позицій ТНК;
науково-технічна революція і досягнення у сфері комунікаційних технологій;
лібералізація національних законодавств.

3. Форми міжнародного кредиту
1. За цільовим призначенням
Зв’язані кредити – надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді.
комерційні – надаються для закупівлі певних видів товарів і послуг;
інвестиційні – для будівництва конкретних об’єктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів;
проміжкові – для змішаних форм вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).
Фінансові – кредити, які не мають цільового призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі.
Емісія цінних паперів

2. За загальними джерелами
Внутрішні кредити –кредити, що надаються національними суб’єктами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним суб'єктам.
Іноземні (зовнішні) кредити – це кредити, що надаються іноземними кредиторами національним позичальникам для здійснення зовнішньоекономічних операцій.
Змішані кредити – це кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження.
3. За формою кредитування
Товарні кредити – міжнародні кредити, що надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі.
Валютні (грошові) кредити – надані у грошовій формі: у національній або іноземній валюті.

4. За формою забезпечення
Забезпечені (застава: нерухомість, товари, цінні папери, дорогоцінні метали тощо)
Бланкові (контокорент, овердрафт)
КОНТОКОРЕНТ - одна з найстаріших форм банківських операцій, згідно з якою кредитна операція передбачає відстрочку платежу, який мав би бути здійсненим за відсутності контокорентної угоди.
Овердрафт - при наданні овердрафту банк здійснює списання коштів з рахунку клієнта у розмірах, більших ніж залишки на його рахунку, відкриваючи таким чином кредит.
5. За термінами:
Надстрокові – добові, тижневі, до трьох місяців.
Короткострокові – до 1 року.
Середньострокові – від 1 до 5 років.
Довгострокові – понад 5-7 років

6. За валютою позики:
у валюті країни-позичальника;
у валюті країни-кредитора;
у валюті третьої країни;
у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ, ін.)
7. За формою надання розрізняють:
Фінансові (готівкові) кредити – зараховуються на рахунок боржника та надходять в його розпорядження;
Акцептні кредити – отримуються експортетром чи імпортером шляхом передачі банку своїх векселів, виставлених на даний банк; оформлюються за допомогою перевідного векселя – тратти, де вказується платник за векселем, який акцептує вексель; експортерові сплачується готівка за вирахуванням комісії та дисконту
Акцептно-рамбурсні кредити – форма кредитування експортера, за якої він 1) назустріч виставленому в банку експортера банком імпортера акредитиву емітує векселі, виставляючи їх на себе, і вказавши платником імпортера; 2) експортер передає своєму банку документи на товар та тратти, які банк акцептує або оплачує; 3) банк експортера пересилає документи банку імпортера або третьому банку, що їх оплачує.
Облікові кредити – шляхом купівлі банком векселя до настання терміну оплати по ньому. Право на вимогу переходить до банку, кошти сплачуються експортеру

8. За кредиторами:
Приватні – надаються приватними особами.
Урядові (державні) – кредити, надані урядовими установами від імені держави.
Кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій.
Змішані кредити – в яких беруть участь приватні підприємства та держава, державні та міжнародні установи.
Синдиковані (консорційні) кредити, в тому числі єврокредити
Фірмові (комерційні) – такі, що надаються фірмами.
Банківські – кредити, які надаються банками, іноді посередниками (брокерами).

Види фірмових (комерційних) кредитів
Основними видами комерційного кредиту є:
• фірмовий кредит;
• вексельний кредит;
• обліковий кредит;
• кредит за відкритим рахунком;
• овердрафт;
• акцептний кредит;
• факторинг;
• форфейтування;
• лізинг.

Форми кредитування експорту
Фірмові комерційні кредити:
Надаються 1) до (100% аванс, кредитор - імпортер) або 2) після (короткостроковий займ, кредитор - експортер) отримання товаророзпорядчих документів; у 1) вексельний кредит імпортера передбачає соло-вексель, експортер є боржником, у 2) експортер виставляє перевідний вексель, який акцептується імпортером після отримання документів
Факторинг (від англ. Factor – агент, посередник) – придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи послуги

Переваги факторингу
Постачальник отримує до 80-90% вартості відвантаженого товару, даючи можливість покупцеві відстрочити термін оплати і поповнюючи свої обігові кошти;
Покупець отримує товарний кредит терміном до 3-х місяців;
Фінансові агенти отримують не тільки доходи за кредитом, а й премію за ризик, комісію за дострокове фінансування, комісію за інші види фінансових послуг при наданні факторингу

Ціна факторингу
Ціна факторингу:
Комісія за реєстрацію, оформлення документів (одноразово, може не братися);
Комісія за факторингове обслуговування (0,5-3%);
Комісія за користування грошовими ресурсами (аналогічно кредиту);
Комісія за кредитний ризик (одноразово, біля 2%, якщо фактор звільняє продавця від ризику банкрутства покупця).

Ринок факторингових послуг, за даними Factors Chain International, млн євро
Понад 1000 факторингових компаній, 66% - Європа, біля 20% - Північна Америка, понад 12% - Південно-Східна Азія
96% операцій – внутрішній факторинг

Обсяги наданих факторингових послуг в світі, млн. євро

Форми кредитування експорту 2
форфейтинг (від франц. “a forfait” – відмова від прав) – кредитування експортера шляхом придбання векселів, акцептованих імпортером, або інших боргових вимог без обороту на продавця.
В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик несплати зобов'язань та разового збору за купівлю векселів експортера. Термін операції – 5-7 років.

Порівняння факторингу та форфейтингу

Форми кредитування експорту 3
лізинг (від англ. Leasing – довгострокова оренда) – кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладання орендної угоди, за якої орендар сплачує орендну плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну. Оперативний та фінансовий
компенсаційні угоди – форма довгострокового кредитування, за якої в рахунок погашення кредиту здійснюються зустрічні поставки продукції, виробленої на обладнанні, під купівлю якого був наданий кредит.

Єврокредити
Поява євроринку відноситься до 60-х років, коли банківські депозити у великих європейських банках значною мірою біли представлені в доларах – так званих євродоларах, що було пов’язано з масовим відливом доларів з США.
На депозитах багатьох європейських банків знаходилися й інші валюти, що були іноземними для країни розташування банку. Ці депозити отримали назву євровалюти.
З 1945 до 1995 р. кредитування комерційних банків всередині країн склало понад 1 трлн.дол., міжнародні організації видали кредитів на 0,5 трлн., а річний обсяг кредитів на євроринку сягав 20 трлн.дол. Приблизно 75% цих коштів знаходиться на банківських депозитах. Банки, що мають такі депозити і надають кредити в євродоларах і євровалютах, називаються євробанками.
По аналогії з ЛІБОР в інших фінансових центрах останнім часом стали формуватися свої базові ставки: ФІБОР – у Франкфурті-на-Майні, СІБОР – в Сінгапурі, БІБОР – в Бахрейні тощо.

4. Грошовий та фондовий ринки, їх сегменти
Грошовий ринок – система відносин попиту і пропозиції фінансових ресурсів, що надаються на короткостроковий термін.
Грошовий ринок в свою чергу складається з:
облікового ринку, на якому основними інструментами є казначейські й комерційні векселі та інші види короткострокових зобов’язань;
міжбанківського ринку, на якому залучаються тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів і можуть розміщуватися у формі міжбанківських депозитів на короткі строки (1,3,6 місяців, до 1-2 років);
валютного ринку, який обслуговує міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб різних країн;
Фондовий ринок (ринок капіталів) – система довгострокових позик на міжнародному рівні, коли капітал використовується позичальниками для фінансування капіталовкладень в інших країнах.
Фондовий ринок в свою чергу складається з:
ринку середньо- та довгострокових кредитів;
ринку цінних паперів – інвестиційного сектору міжнародного фінансового ринку, сфери наднаціонального обігу цінних паперів.

Структура світового фінансового ринку
Cвітовий фінансовий ринок
Міжнародний валютний ринок
Міжнародний ринок боргових зобов’язань
Міжнародний ринок цінних паперів
Міжнародний кредитний ринок
Міжнародний ринок боргових цінних паперів
Міжнародний ринок титулів власності
Міжнародний ринок капіталів
Євроринок

Структура фінансових ринків країн, 2007 р.

Ринок цінних паперів – міжнародні облігації: єврооблігації та іноземні облігації
Єврооблігації – довгострокові боргові цінні папери, які розміщуються одночасно на ринках декількох країн і номіновані у валюті, яка є для емітентів та інвесторів іноземною. Наприклад, позика компанії ФРГ в доларах США, отримана через розміщення облігацій у Франції, Великій Британії і Швейцарії.
Вони надають право вибору валюти вираження, іноді єврооблігації випускаються в декількох валютах, що дозволяє кредиторові вимагати виплати в одній з них і знижує валютні ризики.
Забезпечують через це більшу мобільність капіталу і збільшують коло інвесторів і позичальників.
Доходи, отримані за єврооблігаціями, не обкладаються податками і є привабливими для пенсійних фондів та страхових компаній
Єврооблігації випускаються на тривалі строки: від 4-7 до 15 років, 30 та 40 років.
Розмір єврооблігаційної позики становить 20 та 30 млн. дол., а іноді – до 300-500 млн. дол.

Єврооблігації
Емітенти: 56% - корпорації, 25% - банки, 7% - суверенні позичальники, 7% - наднаціональні інститути, 5% - решта.
Обсяг ринку становив на початку 2000-х рр. понад 570 млрд.дол.США
Валютна структура: 37% - долар США, 35% - євро, 11% - фунт стерлінгів, 13% - єна.
За термінами: біля 17% - від 1 до 3 років, біля 50% - від 4 до 9 років, біля 30% - від 10 до 29 років, біля 2,5% - понад 30 років, біля 2% - безстрокові.
Андеррайтерами (гарантами випуску та розміщувачами позики) є міжнародні синдикати банків з різних країн світу.
Ринок не має конкретного місцезнаходження, основні торгівельні площадки – Лондон та Люксембург.

Види єврооблігаційних позик
Єврооблігації бувають різних типів: звичайні (прямі), з плаваючою процентною ставкою, з нульовим відсотком (купоном), з індексованим відсотком, конвертовані, облігації з опціоном (варантом). Зараз 60% всіх єврооблігацій є звичайними, тобто простими облігаціями, власники яких отримують фіксований відсоток у вигляді річних купонів.
Облігації з плаваючою процентною ставкою – ставка за облігаціями змінюється залежно від зміни відсотка на ринку.
Облігації з індексованим відсотком – ставка прив'язується не до позичкового процента, а до індексу цін на відповідні товари.
Облігації з нульовим відсотком – доход за облігацією отримується не щорічно, а лише один раз, при викупі облігацій.
Конвертовані облігації (облігації з варантом) – вид облігацій, які за певних умов можна обміняти на акції компанії-боржника за попередньо встановленим курсом.
Глобальні облігації – випуск передбачається на всіх ринках світу (МБРР, єна, 1992 р.)

Іноземні облігації
Іноземні облігації – цінні папери, які випускаються нерезидентом на національному ринку облігацій і виражені в національній валюті цього ринку.
Андеррайтером (гарантом) таких облігацій є місцевий банк чи банківський синдикат.
Відсоткові ставки по них визначаються ставками місцевих ринків.
Величина облігаційної позики може бути значною, а термін сягати 20-30 років.
Основні інвестори – ощадні банки, страхові компанії, пенсійні фонди.
Доступ до ринків іноземних облігацій обмежений через високі вимоги до надійності емітентів, тому його учасники – міжнародні інвестори з високим кредитним рейтингом, а одержаний капітал часто обмежується у використанні.
Наприклад, облігації іноземців, які обертаються в США, називаються “янкі бондз”, в Японії – “самурай бондз”, “шибосай бондз”, “шагун-бондз”, у Великій Британії – “бульдог-бондз”, в Швейцарії – “шоколад-бондз”, в Австралії – “кенгуру-бондз”, в Іспанії – “матадор-бондз”, в Нідерландах – “Рембрандт-бондз”.

Обсяги міжнародного ринку облігацій, трлн. дол. США, за Ю.Г.Козаком (Козак Ю.Г. Міжнародні фінанси. – Київ: ЦУЛ, 2007).
80% ринку облігацій припадає на США, країни Єврозони, Японію, Велику Британію

Акції
Акції – інтернаціональні розміщення свідоцтв про власність, цінні папери без терміну обертання, що свідчать про внесення власником певного паю (частки) до акціонерного капіталу компанії і дають йому право на участь у розподілі прибутків у формі дивідендів чи майна при ліквідації фірми.
Поділяються на звичайні (прості) та привілейовані (як правило, не більше 10% акціонерного капіталу компанії), які дають право отримання фіксованого доходу поза залежністю від отримуваного доходу компанії, але не дають права голосу та участі в управлінні компанією.

Акції (продовження)
В залежності від ступеня ризику та доходності поділяються на:
Акції з блакитними корінцями (великих компаній зі стабільною виплатою доходів)
Доходні акції (дивіденди перевищують середній рівень, з часом вартість росте – акції телефонних компаній, фірм з водо- газо- та електропостачання)
Акції зростання (дивіденди не дуже високі, вартість з часом може зростати)
Циклічні акції (акції компаній базових галузей економіки, піддаються впливу великих циклів)
Спекулятивні акції (обіг йде поза ринком, ціна менша за інші акції, великий ризик)

Ринок акцій (продовження)
Іноземні акції – випущені емітентом-нерезидентом на ринку іншої країни в її валюті
Євроакції – випускаються на кількох національних ринках міжнародним фінансовим синдикатом, номінуються у євровалютах, доходи по них не оподатковуються (займають від 4 до 7% на євроринках цінних паперів)
Важливий показник розвитку ринку цінних паперів – капіталізація (ціна простих акцій на їх кількість, або ринкова вартість компаній) до ВВП.

Деякі показники розвитку ринку акцій, 2007 р.
* За даними на кінець 2008 р. ** дані 2004 р.

Інші види цінних паперів
Євроноти – цінні папери (євровекселі), які випускають корпорації та уряди на термін від трьох до шести місяців зі змінною ставкою, яка базується на ЛІБОР; номінуються в євровалютах; як правило, викуповуються банками (відкривають кредитну лінію), з зобов’язанням купити наступні випуски
Єврокомерційні папери - зобов'язання комерційних корпорацій, які випускаються на 3-6 місяців з невисокою маржею до базової ставки. Не мають гарантованої ціни (продаються з дисконтом) та не забезпечуються кредитними лініями банків.

Світові фінансові активи, трлн.дол.США

Світові фінансові активи, структура, % від ВВП

Транскордонні потоки капіталів, трлн.дол.США

Ринок цінних паперів - тенденції
У 1993-96 роках тільки через розміщення єврооблігацій та акцій на наднаціональному рівні щорічно було отримано в середньому 500 млрд. дол., тоді як через міжнародні кредити – в середньому 250 млрд. дол.
Розмивання меж між традиційними секторами – кредитним та інвестиційним. Міжнародною банківською системою був ініційований процес “сек'юритизації кредитів” (“securities” англ. – цінні папери), основною метою якою було зменшення кредитних ризиків. На суму виданого клієнту кредиту банки випускають цінні папери типу облігацій, що вільно обертаються на ринку. Продаючи їх, банки повертають гроші набагато раніше строку погашення кредиту. Крім цього, банки можуть об'єднувати свої кредити з різними строками, різною мірою ризику, в різних валютах і в різних країнах в один кредитний пул і на цій основі випускати єдині облігації. Інвестори, що купують ці цінні папери, не знають, які саме кредити складають їх основу. Таким чином страхуються навіть найбільш проблематичні кредити.

Ринок деривативів
ринок інструментів торгівлі фінансовими ризиками, ціни яких прив'язані до іншого фінансового чи реального активу (ціни товарів, ціни акцій, курси валюти, процентної ставки)

Ринок цінних паперів – форварди
Форвардний контракт – це контракт між двома сторонами про майбутню поставку предмета договору.
Форвардний контракт – це тверда угода, тобто угода, обов'язкова до виконання. Предметом угоди можуть бути різні активи, наприклад акції, облігації, валюта та ін.
Укладається для реального продажу чи купівлі відповідного активу, в тому числі з метою страхування постачальника або покупця від можливої несприятливої зміни ціни; може бути укладений з метою гри на різниці курсової вартості активів.
Форвардна ціна – це ціна поставки, яка фіксується в контракті на момент його укладання.

Ф'ючерсний контракт – це контракт, який укладається на біржі між двома сторонами про майбутню поставку предмета договору.
Ці контракти укладаються з метою хеджування, гри на курсовій різниці і, як правило, рідко мають своєю метою виконання реальної поставки активу.
Ф'ючерсна ціна – ціна, яка фіксується при укладанні ф'ючерсного контракту, вона відображає сподівання інвесторів відносно майбутньої ціни спот відповідного активу.

Своп – це угода між двома контрагентами про обмін у майбутньому платежами відповідно до визначених у контракті умов (процентний своп – обмін платежів за плаваючою процентною ставкою на платежі за твердою процентною ставкою).
Опціон – це угода між двома сторонами про передання права (для покупця) та зобов'язання (для продавця) купити або продати відповідний актив за відповідною (фіксованою) ціною у заздалегідь узгоджену дату або протягом узгодженого строку.
Опціон дає одній із сторін угоди право вибору виконати контракт або відмовитися від його виконання.
Варанти – це опціон на придбання певної кількості акцій або облігацій за ціною виконання в будь-який момент часу до закінчення строку дії варанту.
Варанти звичайно випускаються як додаток до якогось боргового інструменту, наприклад облігації, щоб зробити його привабливішим для інвестора.

Динаміка обсягів глобального ринку деривативів
за інструментами та регіонами протягом 1995-2008 рр.

Обсяги глобального ринку деривативів
за інструментами та сферами використання у 2006-2008 рр.

5. Міжнародні кредитно-фінансові інститути та їх діяльність
Міжнародний валютний фонд (МВФ)
Група Світового банку (Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), МАР, МФК, МЦУІС, БАГІ)
регіональні банки розвитку
валютно-кредитні організації ЄС – Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР);
Неформальні утворення: Паризький клуб кредиторів, Лондонський клуб кредиторів.

Міжнародний валютний фонд
Міжнародний валютний фонд (МВФ) – це міжурядова валютно-кредитна організація, яка виконує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Створений на міжнародній конференції в м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р., а розпочав працювати з 1947 р. Має статус спеціалізованого закладу ООН. У 1959 р. членами Фонду були 49 держав, у 1970 р. - 116, 1992 р. – 157, 1997 р. – 182 держава, на листопад 2004 р. – 179 країн, зараз – 187 країн.
МВФ – це організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі в світовій економіці й міжнародній торгівлі.

Кошти МВФ
Плата країн у розмірі квоти;
Квота переглядається кожні 5 років. Квота України у 2008 р. становила 0,4% (зараз – 0,63%) (разом з 10 іншими країнами своєї групи - 4,88; в групі головують Нідерланди з 2,42%). Виходячи з розмірів квот, розподіляються голоси між країнами-членами у керівних органах МВФ. Кожний член має 250 базових голосів плюс один голос на кожні 100000 СДР своєї квоти.
Статутний капітал після 2008 р. складав 208 млрд.СДР, у 2010 р. – біля 238 млрд.СДР, планується збільшити внески до 467 млрд.СДР (750 млрд.дол.).
2) Залучені кошти (в рамках Нових та Генеральних угод про позики). В рамках нових угод – до 51 млрд.дол.США (Японія, арабські країни). Після 2009 р. - Японія – 100 млрд.дол.США, Канада – 10 млрд.дол., Норвегія – 4,6 млрд., країни ЄС – біля 100 млрд.
3) Продаж цінних паперів – нот (купівля Росією, Китаєм та Бразилією)
4) Продаж золота протягом 2-3 років на суму 6 млрд.дол.США
Сукупне зростання залученого капіталу – до 500 млрд.дол.США

Розміри квот МВФ, після 2010 р., %

Завдання та діяльність МВФ
сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів та контролю за їх дотриманням;
сприяння багатосторонній системі платежів та ліквідація валютних обмежень;
надання валютних кредитів державам-членам для вирівнювання платіжних балансів;
організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань.
Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів – казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами.
Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну.

Механізми кредитування МВФ
Резервна частка. 25% квоти, що вноситься країною у іноземній валюті або СДР. Кредитна позиція збільшує резервну частку, якщо ця частина квоти використовується для кредитування іншої країни
Кредитна частка. Сума, яку може отримати країна відповідно до квоти – 125% розміру (сума валюти країни в капіталі МВФ не може перевищувати 200%)
1. Домовленості про резервні кредити стенд-бай (Stand-by Arrangements) (з 1952 р.) для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах одного-двох років з можливим його продовженням до 4-5 років, за ставкою, яка визначається як ставка СДР і переглядається щотижня (зараз – 1,47%) плюс базисні пункти за квоту (від 0,15% - квота 200 до 0,3% - квота понад 200, 0,6% - понад 1000; + 0,5% - обслуговування) (країна може взяти на рік до 200% квоти, загалом – до 600% квоти). Потребують виконання певних умов (“висунуті умови”) і поступлення може бути припинено.
2. Механізм розширеного кредитування (Extended Fund Facility) (з 1974 р.) – можуть сягати до 600% квоти країни, для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми. Ставка – як у Стенд-бай. Умова – 3-річна програма реформ
Потребують виконання певних умов, за недотримання яких МВФ може призупинити фінансування
3. Гнучка кредитна лінія – без встановленого ліміту, верхньої межі процентної ставки, більш широкі терміни надання кредиту; для країн “з міцними основами макроекономічної політики” та превентивна кредитна лінія (країна не потребує суттєвих реформ, а лише деякого кригування політики) – до 500% квоти одноразово і до 1000% протягом 12 місяців). Ставка – від 2,1% до 2,7%, до 3,4% річних у випадку перевищення ковти понад 1000

Кредити для найбідніших країн
Розширений кредитний механізм (ЕСФ, Extended Credit Facility) – середньострокова підтримка країн з низькими доходами, довгострокові проблеми з регулюванням платіжного балансу. Фінансування – 0%, на 10 років, пільговий період – 5,5 років.
Кредитний механізм «стенд-бай» (ССФ, Standby Credit Facility) для короткострокового регулювання платіжних балансів. Фінансування – 0%, на 8 років, пільговий період – 4 роки.
Механізм прискореного кредитування (РСФ, Rapid Credit Facility) забезпечує швидку фінансову допомогу та негайні потреби для регулювання платіжного балансу Фінансування – 0%, на 10 років, пільговий період – 5,5 років.
Екстренна допомога – на подолання наслідків воєн чи стихійного лиха. Термін – 3,5 – 5 років. Береться виключно ставка зборів, яка переглядається щотижня і базується на зміні курсу СДР (остання – 0,47% річних)

Умови, що висуває МВФ
Свобода руху капіталу;
ЗМЕНШЕННЯ БЮДЖЕТНИХ ДЕФІЦИТІВ
Широка приватизація державних підприємств, навіть в інфраструктурних галузях національної економіки;
Обмеження кредитування через високі процентні ставки – згасання розвитку промисловості;
Скорочення соціальних програм та реформа житлово-комунального сектору (безкоштовна освіта, медичне забезпечення, суспільний транспорт, дешеве житло);
Скорочення заробітніх плат та обмеження діяльності профспілок;
Експортно-орієнтована політика;
Податкова реформа, як правило, зі зростанням виплат середнім класом, дрібним та середнім бізнесом.
Підтримка стабільності національної валюти через обмеження грошової маси;
Гнучкий курс національної валюти.

Кошти МВФ, що спрямовуються на подолання кризи країнами-учасницями

Заборгованість України перед МВФ
В 2008 р. – в рамках Stand-By – 11 млрд. СДР (16,5 млрд.дол: отримано 3 транші - 4,5 млрд., 2,8 млрд. і 3,3 млрд. відповідно за даними України; 3.0, 4.0 та 2.25 млрд.СДР за даними МВФ).
Програму призупинено і потім скасовано через невиконання умов Україною (підвищення ціни газу для населення, непризупинення інтервенцій НБУ на валютному ринку)
В липні 2010 р. – відкрито стабілізаційну кредитну лінію на 30 місяців в розмірі 10 млрд.СДР (15,15 млрд.дол): основну суму отримає Нацбанк для стабілізації платіжного балансу; біля 2 млрд.дол.США – Уряд для прямого фінансування бюджету (погашення кредиту, отриманого від ВТБ).
Розмір заборгованості на кінець 2010 р. – 10,48 млрд.дол. (24% державного боргу). Розмір національної валюти, яка утримується МВФ на рахунках України – 10,6 млрд.СДР (774% квоти).

Група Світового банку
Група Світового банку – багатостороння неурядова кредитно-фінансова установа, яка об'єднує п’ять окремих установ:
Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
Міжнародну фінансову корпорацію;
Міжнародну асоціацію розвитку;
Багатостороннє агентство гарантії інвестицій;
Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних суперечок.
Офіційні цілі усіх членів Групи Світового банку – зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку.
Україна стала членом МБРР з вересня 1992 р., у жовтні 1993 р. вона стала 162 країною – учасницею МФК, а у 1995 р. – повним членом БАГІ.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку
МБРР розпочав свою діяльність 25 червня 1946 р.
Мета Світового банку
сприяння реконструкції і розвиткові територій його членів шляхом інвестування капіталу для відродження економік, зруйнованих війною;
сприяння інвестуванню іноземного капіталу шляхом гарантування або участі у позиках та інших інвестиціях, що здійснюються іноземними інвесторами;
сприяння довгостроковому збалансованому зростанню міжнародної торгівлі та підтримки рівності і збалансованості у розрахункових балансах шляхом заохочення міжнародного інвестування у розвиток виробничих ресурсів своїх членів.

Особливості МБРР
Члени – тільки члени МВФ;
Вищий орган: Рада керуючих – міністри фінансів або голови ЦБ (40% голосів – країни G-7);
Cпільний з МВФ – Комітет з розвитку (24 особи).
Поточна діяльність – директорат (24 особи, 5 – США, Франція, Японія, Велика Британія, Німеччина)
Капітал: 6% - підписка на акції (решта вартості – 94% є резервним капіталом і не може використовуватися на кредитування), 94% - продаж облігацій (в тому числі, єврооблігацій) з 7% річними виплатами.
Позики банку надаються лише урядам країн або під їхню гарантію державним та приватним організаціям і корпораціям.
Позики: термін у 15-20 років, 5-річний пільговий період (сплачується тільки % та кошти резервування).
Відсоткові ставки по позиках Світового банку змінюються кожні 6 місяців, базуються на LIBOR + спред.
Зараз до системи МБРР входить 187 країн.

Позики МБРР
Надаються під гарантії Уряду, приватним та державним підприємствам, покривається 30% вартості проекту
В основному в інфраструктурні галузі (транспорт, енергетика, зв’язок)
З середини 80-х – у сільське господарство (20% коштів), у промисловість та торгівлю (менше 15% коштів)
Фінансування державного управління, освіти, охорони здоров’я, програм технічної співпраці тощо
Мікрофінансування (кредитні лінії для фінансування малого та середнього бізнесу
Сума загальної заборгованості перед МБРР на кінець 2009 р. – 696 млрд.дол.США (разом з кредитами МАР). Україна – 3,3 млрд.дол.США (частка в капіталі банку – 0,77%).
Загальна сума позик до України в 1992-2009 рр. становила 5 млрд.дол.США

Міжнародна асоціація розвитку
МАР заснована у 1960 р. з метою доповнити діяльність МБРР в напрямі довгострокового фінансування найбідніших країн світу.
Офіційними цілями діяльності МАР в найбідніших країнах світу є: скорочення бідності; стабілізація і економічне зростання; захист навколишнього середовища.
МАР надає фінансову допомогу країнам, що розвиваються у вигляді кредитування конкретних проектів. Кредити мають 10-ти річний період відстрочки і підлягають сплаті протягом 35-40- річного періоду (згідно з кредитоспроможністю країни-позичальниці). Причому якщо протягом 70-80-х років кредити надавалися зі сплатою невеликих комісійних зборів у розмірі 0,75%, то з 1989 р. – 0%.
Кошти, які позичає МАР, формуються за рахунок внесків з найрозвиненіших країн; внесків, які час від часу отримують з доходів МБРР, а також за рахунок погашення наданих МАР кредитів.
Незважаючи на те, що МАР легально є відокремленою від Світового банку, ця установа має спільний з ним персонал і організаційно-технічні засоби. Членами МАР є 163 країни.

Проекти МБРР в Україні

Розподіл проектів
(загалом – 36 кредитів на суму понад 5 млрд.дол.США)
Реалізовано 19 проектів.
Розподіл коштів:
- на проекти в соціально-гуманітарному секторі припадає 33% від загальної суми запозичених Україною коштів,
- на підтримку фінансового сектору - 32%,
- на сферу енергетики і муніципальної інфраструктури -14%
- на агропромисловий комплекс — 12%,
- на розвиток державного сектору - 8% від загальної суми позик.

Міжнародна фінансова корпорація
МФК заснована в 1956 р. для сприяння розвитку приватного підприємництва в країнах, що розвиваються.
В 2004 р. членами МФК були 179 країн.
Акціонерний капітал МФК формується шляхом підписки країнами-членами на акції і становить 2,45 млрд. дол. США.
Основні види діяльності МФК:
фінансування проектів приватного сектора економіки країн, розвиваються шляхом надання позик або прямих інвестицій;
сприяння приватним компаніям країн, що розвиваються, в мобілізації фінансових коштів на міжнародних фінансових ринках;
надання технічної допомоги, дорадчих та консультаційних послуг урядам і підприємцям країн-членів.
Інвестиції МФК мають прибутково орієнтований характер, фінансуються рентабельні проекти
Позики надаються без урядових гарантій.
Загальна сума позик – з 1956 до 2004 р. – 44 млрд.дол.США за рахунок власних засобів, 23 млрд. – синдиковані кредити.
Кредитний портфель на кінець 2004 р. - відповідно 17,9 та 5,5 млрд.дол.США

Україна та МФК
Основні напрями співпраці Держінвестицій та МФК:
енергозбереження;
сільське господарство, у тому числі переробка та виробництво продуктів харчування;
с/г машинобудування.
До 1 жовтня 2006 р. IFC інвестувало 571 млн. дол. в 32 проекти
В 2006 р. - обсяг інвестицій IFC зростає до країни становиви 295 млн. дол.

Проекти МФК в Україні

БАГІ та МЦУІС
Багатостороннє агентство гарантії інвестицій – створене в 1988 р. і почало свою діяльність з 1990 р.
Входить 172 країн-членів.
Діяльність БАГІ спрямована на розповсюдження потоку прямих іноземних інвестицій серед країн-членів.
БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від таких некомерційних ризиків, як:
неконвертованість валюти або неможливість репатріації капіталу;
2) експропріація;
3) війна та громадянська непокора;
4) розрив контракту.
Надає консультативні послуги на рівні урядів, допомагаючи останнім залучати приватні інвестиції в економіку.
В систему Світового Банку входить також Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних суперечок, членами якого є 144 країни (Україна стала його членом 7 червня 2000 р.).

Розподіл коштів між установами Світового Банку, 2008 р.

Регіональні ВФО
Для сприяння економічному співробітництву та інтеграції країн в різних регіонах в 1960-х рр. були створені регіональні банки розвитку:
1960 р.- Міжамериканський банк розвитку (53 країни);
1964 р. – Африканський банк розвитку (75 країн);
1967р. - Азійський банк розвитку (14 країн).

Європейський інвестиційний банк
Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) – створений у 1958 р. як фінансова організація ЄС, яка забезпечує довгострокові позики для сприяння збалансованого і рівномірного розвитку країн Союзу.
Метою ЄІБ є спрощене фінансування інвестицій в інфраструктуру чи промислових інвестицій за проектами, які викликають регіональний, галузевий чи загальноєвропейський інтерес.
Більше ніж 50% позик виділяється для інвестицій у виробництво в регіонах, які відстають в індустріальному розвитку чи переживають занепад промисловості, для покращання систем зв'язку та охорони довкілля.
Проекти, підтримані позикою ЄІБ, мають найнижчу з можливих відсоткових ставок. Кредити надаються на 20-25 років.

ЄБРР
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – функціонує з 1991 р. з метою сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та колишнього СРСР. Основними об'єктами кредитування ЄБРР є приватні фірми і державні підприємства, що приватизуються, а також знову створювані компанії, включаючи спільні підприємства з міжнародними інвестиціями. 60% його ресурсів спрямовано на розвиток у цих країнах приватного сектора, а 40% - на розвиток інфраструктури.

ЄБРР
Угоду про створення ЄБРР було підписано 29 травня 1990 р.
Здійснює проектне фінансування банків, підприємств і компаній, інвестуючи кошти в нові виробництва і в діючі фірми.
В штаб квартирі ЄБРР (м. Лондон) працюють близько 900 працівників, 240 у представництвах банку.
Найбільші частки в капіталі Банку мають США - 10%; Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Японія - по 8,5 %. Частка України в статутному капіталі ЄБРР - 0,8 %, Росії – 4%.
Термін повернення кредиту становить 5-10 років в залежності від умов проекту.

Цілі ЄБРР
підтримка економічного розвитку і реконструкції країн Центральної та Східної Європи з метою сприяння переходу їх до відкритої ринкової економіки і приватного підприємництва;
підтримка країн в проведенні структурних економічних реформ з метою інтеграції їхніх економік у світову економіку;
сприяння інвестиціям у виробництво (до 60% коштів), а також у сферу послуг і фінансового сектору та пов’язану з ним інфраструктуру (40% коштів);
стимулювання ключових і економічно обґрунтованих проектів, надання технічної допомоги для підготовки, фінансування і реалізації проектів;
фінансування приватних підприємств, а також підприємств, що приватизуються і роблять внесок у розвиток приватного сектору;
сприяння екологічному розвиткові без негативних наслідків у довгостроковій перспективі;
Пріоритетними сферами фінансування в Україні є конверсія, сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківського сектору.
Банк фінансує проекти вартістю не менше 15-17 млн. дол. США, максимальна ставка відсотку – 16-18% річних.

Умови та напрями фінансування
Банк фінансує різні галузі, окрім оборонної та тютюнової промисловості, а також проектів ігорного бізнесу.
ЄБРР здійснює такі види фінансування :
кредити для комерційних підприємств;
кредити для проектів у галузі розвитку інфраструктури;
інвестиції в статутні фонди підприємств, гарантії.

Проекти ЄБРР в Україні

Проекти ЄБРР
З 1992 по 2004 р. загальна вартість проектів за участю ЄБРР – 3 020 млн.євро, з них фінансування ЄБРР – 1 519 млн.євро, кредити – 1 319 млн.євро, вкладень у акціонерний капітал – 103 млн.євро, гарантій – 56,4 тис.євро;
За інформацією Мінфіну станом на 1 грудня 2007 року портфель ЄБРР в Україні нараховує 133 проекти із загальним обсягом фінансування 2,86 млрд. євро (71% у приватному секторі, 29% - у державному)

Загальні обсяги угод між Україною та МФО (1993-2006 рр.)

6. Проблема зовнішньої заборгованості
Причини виникнення:
Високий рівень дефіциту бюджету, який покривається зовнішніми запозиченнями
Зростаюча ставка обслуговування боргу (через рефінансування та зростання процентних ставок по країнах з великими боргом)
Зростаюча вартість обслуговування боргу через девальвацію валютного курсу
Проблеми з внутрішнім ринком запозичень
Показники:
зовнішній борг/експорт (275%), зовнішній борг/ВНД (50%), платежі з обслуговування боргу (основний борг, % та комісії)/експорт (30%), офіційні резерви/сума боргу, міжнародні резерви/імпорт, частка короткострокового боргу в загальному, частка довгострокового боргу в загальному, частка боргу міжнародним організаціям, короткостроковий борг/резерви, борг на душу населення

Зовнішня заборгованість країн світу
на 01.01.2010, за даними www.cia.gov, * - за даними Світового Банку (http://data.worldbank.org/indicator/DT.TDS.DECT.EX.ZS)

Показники зовнішньої заборгованості в групах країн, 2008

Методи регулювання:
Рефінансування – шляхом нових позик для погашення старих
Реструктуризація – продовження термінів зовнішнього боргу та виплат по ньому шляхом випуску нових боргів з іншими термінами погашення з частковим списанням суми старого боргу
Рекапіталізація – випуск цінних паперів (облігацій) на суму боргу з іншими термінами обертання та відсотковими платежами
Конверсія – переведення боргу в інвестиції країни-кредитора, погашення боргу товарними поставками, обмін боргу на боргові цінні папери третіх сторін
Новація – суб’єкти зберігаються, а форма змінюється: заборгованість за товарними поставками переводиться в займ, передачу акцій компаній, передачу власності
Пролонгація – подовження термінів погашення
Уступка права вимоги – заміна одного кредитора іншим (продаж дебіторської заборгованості).

Паризький та Лондонський клуби кредиторів
Паризький клуб – 1956 р., 19 країн-членів, неофіційна міжурядова організація; до 2009 р. реструктуризувала боргів на суму 513 млрд.дол.США; врегулювання боргів країн шляхом реструктуризації з новими процентними ставками
Лондонський клуб кредиторів – 1976 р., біля 1000 учасників-банків; врегулювання боргів приватних позичальників (без гарантії уряду) без, як правило, змін у процентних ставках, але зі змінами у термінах погашення
з 1989 р. – план Брейді:
Переведення боргу в облігації з більш довгими термінами погашення (облігації Брейді)

Паризький та Лондонський клуби кредиторів

Україна та Паризький клуб
В 2001 р.: переговори про реструктуризацію боргу, який не підпадав під борг в рамках ОДР
Реструктуризувати борги по кредитах, гарантованих або застрахованих урядом, урядових кредитах, наданих Україні до 31.12.1998 р. (не включено відсотки по виплатам процентів за державним боргом)
Термін нової заборгованості – 12 років, з 3-річним пільговим періодом до 2005 р., проста пролонгаці виплат

7. Зовнішній борг України
прямий державний борг, а також ОВДП у власності нерезидентів;
зобов’язання органів місцевого самоврядування за борговими цінними паперами та зовнішніми кредитами;
кредити, отримані Національним банком України від Міжнародного валютного фонду та міжнародних фінансових організацій; розподіл Спеціальних прав запозичення;
зобов’язання банків за борговими цінними паперами, залученими кредитами та депозитами;
зобов’язання реального сектору економіки України за борговими цінними паперами, залученими кредитами (включно з гарантованими до повернення Урядом) та кредиторською заборгованістю (торгові довго- та короткострокові кредити та прострочена заборгованість за ними).

Зовнішній борг України, млн.дол.США