Понад Крутами вічність у сурми сурмить

« Шлях звільнення кожної нації від поневолення густо кропиться кров’ю ворожою і своєю».
Симон Петлюра

Жертовний хрест під Крутами стоїть, Людською пам’яттю приречений стояти.

«Крути – залізнична станція на Чернігівщині на лінії Москва-Бахмач-Київ, відома з оборонних боїв у січні 1918 року перед наступом більшовиків на Київ.

Сколотила чисті води невідомо нащо, На калину – Україну Накинула зашморг.
Ой зазнала Україна лютої пригоди – Сколотила орда чорна Дніпровії води.

Щоб калині –Україні не діждати квіту, Щоб подались в яничари Українські діти.
Щоб калині – Україні пісень не співати, Запалила орда тиха Українську хату.

В мороці неладу, у пітьмі підлот, - Ваші пісні молодечі, Льот орлиний, нестримливий льот, Льот крізь вітри і хуртечі! Що там, що вперше з рушницею ти. Що там, що тому п*ятнадцять, - Так хороше вам, на ворога йти, Співом гучним захлинаться… Хай вам вітри вибігають на шлях, Просять вернути, голосять, - «Щоб наша доля…» - лунає в полях, «Щоб краще в світі жилося!..» Хай ще зловісніше тьмариться рань, Голови юні тим вище… Як на параді, йдете ви на брань, В просторі гроз, як на грище.

Чи є у світі більша любов од материнської?

Повідомлення про наступ на Київ більшовицьких військ викликали у патріотично налаштованої молоді бажання прислужитися у скрутну годину національній державності.

Загиблих героїв урочисто за кошт держави було поховано 19 березня 1918 року у братській могилі на Аскольдовому цвинтарі, що над Дніпром.

Минає рік за роком,
Нестанно дні пливуть,
І у віки залізним кроком
Герої Крут ідуть.
І креслять їх осяйні тіні
В безсмертя славну путь.
В віках віків бійці нетлінні, Герої Крут не вмруть!
Ні, я не плачу.
Поки спочивай.
Вірю, настане година:
Вся Україна, коханий наш край,
Прийде до кожного сина.
Прийде, як мати спом*яне усіх,
Хто боронив її волю, Хто найдорожче – життя не беріг
В битві за щастя і волю.

В 1996 році з’явився земляний пагорб Слави та меморіальна дошка. У 1998 році закладені капсули із землею від областей України, м. Києва, Криму, а 25 серпня 2006 року відкрито меморіал Героям Крут.
Лише в 1991 році ентузіасти зі Спілки української молоді встановили на станції Крути березовий хрест із терновим вінком.

Над Крутами сніг. І пронизливий вітер У січні ридає, голосить, гуде; Шукає могили , де воїни-діти На вічнім спочинку. Немає ніде В пекучий сніг.. Навзнак… Не на коліна, Заплакав місяць в зоряну блакить Всі – як один… Кріпися, Україно, Хоч їхня смерть вовік не відболить.

Символічна могила героїв Крут на Аскольдовій могилі.

. Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів , що захищали українську державність , поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.

Хто вмирає в боротьбі – в серцях живе повік.