урок 1 - 11 клас

1.Електростатика.
2. Основний закон електростатики. Закон Кулона.
3. Близькодія та дія на відстані.
4.Електричне поле.
5. Напруженість електричного поля.
6. Графічне зображення електричних полів,
принцип суперпозиції.
План уроку:

Електростатика.
Електростатика – це один із розділів фізики, що вивчає електричні заряди, що перебувають у стані спокою та під впливом електричних полів.
Перші досліди по електростатиці провів у 600 р. до н. е. Фалес Мілетський, він спостерігав як шматочки янтарю, натерті шерстю, притягують дрібні предмети.

У природі існує два види електричних зарядів:
позитивні та негативні.
Негативні заряди ми одержимо, коли ебонітову паличку натерти шерстю, а позитивні, коли скляну паличку натерти шовком.
Електричний заряд – джерело електромагнітного поля, невідривно пов'язане з тим чи іншим носієм (може існувати тіло без заряду, але не може існувати заряд без тіла).

Близькодія та дія на відстані.
В основі всіх фізичних явищ лежить взаємодія між тілами або частинками, що беруть участь у цих явищах.
В фізиці існує два принципи взаємодії:
Теорії далекодії.
Її суть у тому, що дія здійснюється без участі якого-небудь посередника й миттєво передається від одного тіла до іншого.
Теорія близькодїї
Усяка дія одного тіла на інше передається з кінцевою швидкістю від точки до точки через середовище, яке ми не спостерігаємо.

Основний закон електростатики. Закон Кулона.
Експериментально з задовільною точністю був вперше доведений
у 1773 Генрі Кавендішем , який використовував метод сферичного конденсатора, але його роботи не були опубліковані. В 1785 році закон був встановлений Шарлем Кулоном .
Шарль Кулон
Генрі Кавендіш

Ш.О.Кулон вимірював силу взаємодії двох зарядів за допомогою сконструйованих ним терезів (ваги Кулона).
Основа приладу – металева нитка H, що з'єднана одним кінцем з поворотною голівкою, за допомогою якої можна визначити кут закручування нитки.
Внаслідок електричної взаємодії відбувається закручування пружної нитки. Промінь світла переміщується по шкалі на кут φ2. Обертанням підвісу коромисло повертають у початкове положення. Сила взаємодії F обчислюється за кутом повороту підвісу φ1
До другого кінця прикріплене легке, виготовлене з ізолюючого матеріалу, коромисло. На кінцях коромисла знаходяться металева кулька a і противага b.
Скляний циліндр П захищає чутливу частину приладу від потоків повітря.
В середину кульки через отвір можна вносити заряджені кульки d на ізоляторі l.
На дзеркальце m проектується промінь світла і вик. роль стрілки.

Заряджені тіла взаємодіють одне з одним на відстані – різнойменно заряджені тіла притягуються, а
однойменно заряджені відштовхуються.
Сила взаємодії між двома точковими зарядженими тілами прямо пропорційна добутку зарядів цих тіл і
обернено пропор­ційна квадрату відстані між ними.
Для того, щоб поставити знак “=”,потрібно ввести коефіцієнт k

F — електрична сила, Н;
q1, q2— електричні заряди, Кл;
r — відстань між зарядженими тілами, м;
ε0 – універсальна діелектрична стала. ε0= 8,856 · 1012 Ф/м2
k -це константа, яка залежить від середовища у якому розташовані електричні заряди.
І тоді закон Кулона записують так:

Електричне поле.
Майкл Фарадей ( 1791 – 1867 ), відомий англійський вчений, створив теорію електричного поля.
Електричне поле — це вид матерії, за допомогою якої здійснюється електрична взаємодія заряджених тіл. Воно оточує будь-яке заряджене тіло й виявляє себе дією на заряджені тіла.
Якщо електричне поле існує і воно є матеріальним, потрібно ввести фізичну величину, якою б це поле характеризувати. Для цього використовують поняття пробного заряду.

Пробний заряд - достатньо малий точковий позитивний заряд, електричним полем якого можна знехтувати.
Модуль сили взаємодії між цими зарядами визначаємо за законом Кулона.
Отже, відношення сили до заряду є сталим для кожної точки поля. Величину, що виражає це відношення, називають напруженістю електричного поля:

Напруженістю електричного поля називають фізичну векторну величину, що є силовою характеристикою електричного поля в кожній його точці і чисельно дорівнює відношенню сили, з якою поле діє на точковий заряд, поміщений у цю точку, до значення цього заряду.
Одиницю напруженості електричного поля визначаємо із формули. У СІ:
Напрям напруженості збігається з напрямом електричної сили, що діє на пробний позитивний заряд в цій точці:

Графічно напруженість електричного поля Ейнштейн запропонував зображати, за допомогою ліній напруженості.
Лінія напруженості – це лінія, в кожній точці якої, напруженість напрямлена по дотичній. Напрям співпадає з напрямком дії сили, яка діє на пробний заряд.
Лінії напруженості не перетинаються.
За напрям напруженості поля приймають напрям сили, що діє на позитивний заряд.

Найпростішу демонстрацію електричних силових ліній можна провести за допомогою султанів .

При взаємодії двох різнойменних зарядів, лінії напруженості починаються на позитивному і закінчуються на негативному зарядах.
При взаємодії двох позитивних зарядів, лінії напруженості починаються на зарядах, і закінчуються в нескінченності.
Для позитивного заряду лінії напруженості напрямлені від заряду, в нескінченність.
Електричне поле існує твльки між двома пластинами , поза ними його немає. (Використовується в конденсаторах)

Принцип суперпозиції полів
Принцип суперпозиції полів
Отже: напруженість електричного поля, створеного системою точкових зарядів у даній точці, дорівнює геометричній сумі напруженостей полів, створеній у цій точці кожним зарядом окремо.

Закріплення нового матеріалу.
1. Що таке електричне поле?
(Електричне поле — це вид матерії, за допомогою якої здійснюється електрична взаємодія заряджених тіл. Воно оточує будь-яке заряджене тіло й виявляє себе дією на заряджені тіла.)
3. Що називають лініями напруженості електричного поля?
(Лінією напруженості називається безперервна лінія, дотична до якої в кожній точці збігається за напрямом із вектором напруженості.)
2. Що називають напруженістю електричного поля? Яка формула виражає зміст цього поняття?
(Напруженістю електричного поля називають фізичну векторну величину, що є силовою характеристикою електричного поля в кожній його точці і чисельно дорівнює відношенню сили, з якою поле діє на точковий заряд, поміщений у цю точку, до значення цього заряду.)