254119

План
Утворення Візантійської імперії, особливості господарства та влади.
Правління Юстиніана І.
Візантія у VIII – середині XV ст.
Побут візантійців.
Культура Візантії.

330 р. імператор Костянтин I переніс столицю Римської імперії на Схід, у місто Візантій, древню мегарську колонію на Босфорі. Нову столицю назвали на честь імператора «містом Костянтина» (Константинополем). Східні провінції включали родючі землі, що лежать у більш сприятливій природно-кліматичній зоні. Тут було більше корисних копалин (золота, срібла, міді, заліза); більш щільним було тут і населення, що володіло до того ж більш високим культурним рівнем. Винятково вдалий вибір місця для нової столиці на перехресті торговельних шляхів між країнами Сходу і Заходу, півдня і півночі, а також у центрі інтенсивного культурного обміну, обумовив її швидке перетворення в найбільше місто Європи.

Виділення східних провінцій в особливу державно-політичну систему було довершено офіційним розділом Римської імперії в 395 р. на Західну і Східну.
Після падіння Західної Римської імперії в 476 р. Східна залишилася єдиним продовженням колись єдиної імперії як і раніше називали її «Римською імперією», а себе «ромеями». Найменування «Візантія» (від назви міста Візантій) зрідка уживали вже грецькі інтелектуали з XIV ст., але затверджуватися в літературі воно стало в XVI–XVII cт. завдяки західноєвропейським ерудитам.

До складу Візантії ввійшли :
Балкани
Мала Азія
Сирія
Палестина
Єгипет
частина Месопотамії
Закавказзя
острови Кріт і Кіпр

На відміну від Західної Римської імперії, у Візантії збереглася сильна імператорська влада. Водночас занепадають рабовласницькі відносини.

Візантія – абсолютна монархія: сильна влада імператора (василевса) поширювалася на всі сфери суспільного життя за допомогою централізованого апарату управління; проте священною вважалася не особа, а посада імператора, який проголошувався військом, сенатом і народом.

РОБОТА З ПОНЯТТЯМИ:
Василевс (або басилевс) – правитель. Так називали монарха у Стародавній Греції; таким самим був титул візантійських імператорів.

Спробу відновити Римську імперію в попередніх кордонах зробив василевс Юстиніан І (527-565 рр.)

Добу Юстиніана називають “золотим віком” Візантії.
Його основне правило:
“Єдина держава, єдиний закон, єдина релігія”.

Діяльність Юстиніана
Внутрішня політика:
Сприяв укріпленню позицій християнської церкви.
Систематизував закони римських імператорів ІІ-ІV ст. і створив “Кодекс Юстиніана”.
Підтримував розвиток ремесла і торгівлі.
Знизив податки, практикував роздачу грошей бідноті.
Побудував храм Святої Софії у Константинополі, на кордонах імперії зведено оборонний вал.
Придушив повстання “Ніка” (532 р.), учасники якого вимагали зміни уряду; під час повстання було зруйновано столицю.

Зовнішня політика:
1. Вів боротьба зі слов'янськими, болгарськими та аварськими племенами, що здійснювали напади на Візантію.
2. Збільшив візантійські володіння в Криму.
3. Протистояв намірам Персії захопити Закавказзя й Сирію.
4. Війна проти Остготського королівства (536-555 рр.) завершилася приєднанням Італії.
5. Відвоював Південно-Східну Іспанію у Вестготського королівства (554 р.).
6. Підкорив Північну Африку, відвоювавши її у вандалів (533-534, 548 рр.).
Діяльність Юстиніана

Вистояла під натиском варварських племен. Проіснувала як єдина держава близько 1000 років.
“Країна міст” (за часів розквіту мала у своєму складі понад тисячу міст). Високий рівень розвитку агрокультури та ремесела.
Влада базувалася на двох “стовпах”: світській владі імператора та церковній владі патріарха, які підтримували і звеличували одна одну.
Особливості Візантії

Значення правління Юстиніана
▪ Посилилися позиції церкви.
▪ “Кодекс Юстиніана” став основою середньовічного європейського права.
▪ На деякий час об'єднав під своєю владою майже всі території колишньої Римської імперії.

Попри деякі успіхи Юстиніана І, його правління супроводжувалося заколотами та повстаннями. Найбільшим з них було повстання «Ніка» («Перемога») 532 р.
Через кілька років після смерті Юстиніана І імперія втратила третину своєї території.
Повстання “Ніка”

Робота з підручником ст. 28

Візантійська культура
Антична
Християнська
У Візантійській імперії, внаслідок злиття цих двох тенденцій, розвинулася особлива культура, яку науковці назвали візантизмом.
У той час, коли Західна Європа поринула у “темні віки”, саме Візантія зберегла для нащадків античний спадок і християнську культуру.
Дві тенденції в розвитку Візантійської культури

Візантія стала також головною хранителькою культурних досягнень сусідніх країн Сходу. Землі імперії населяли різні народи, і всі вони вплинули на розвиток візантійської культури.
У Візантії розвивалися освіта і наука, література та мистецтво.
Культура Візантії

Храм Святої Софії у Константинополі
Архітектура

Храм був гордістю Юстиніана. У день освячення храму, 27 грудня 537 року, імператор під'їхав до нього четвіркою коней. Він швидко пройшов до середини собору і, піднявши до неба руки, закричав: «Слава Богу, який дав мені можливість завершити будівництво. О, Соломоне, я перевершив тебе!». Святкування з приводу освячення храму тривали 15 днів.
Храм Святої Софії

Мозаїка

Мозаїка

Іконопис

Чи могли жителі Візантії сказати про себе: “Я живу у Візантії”?
На урочистостях з троном василевса стояв ще один трон, на якому ніхто не сидів. Для чого чи для кого він був призначений?
Чому війська Юстиніана здобули досить легкі перемоги у Північній Африці та Італії, проте не змогли втримати ці території під своєю владою?
Про яку архітектурну споруду у Візантії говорили, що цей “дивний витвір… збудований не на камінні, а спущений на золотому ланцюгові з висоти небес”?
У чому полягала своєрідність візантійських храмів?
Розв'яжіть пізнавальні задачі:
Перевіряємо знання

Ні. Візантійці називали себе римлянами, по-грецьки – ромеями, а свою імперію – Ромейською.
Василевси прагнули показати, що вони правлять від імені Бога і цей трон був приготовлений для Істинного Царя. На ньому інколи лежало Євангеліє або стояла ікона.
Війська Юстиніана дуже легко перемагали варварів, поки тих не підтримували місцеві жителі. Але як на підкореній території з'явилися чиновники Юстиніана, що розпочали збирати податки, симпатії місцевих жителів знову змінилися на користь варварів.
Про храм Святої Софії у Константинополі.
Своєрідність візантійських храмів полягала в контрасті між їхнім зовнішнім виглядом і внутрішнім оздобленням. Зовнішні стіни церкви не мали жодних прикрас, були доволі простими на вигляд. Проте всередині візантійські храми вражали багатством оздоблення.
Перевіряємо знання