Грунти

Грунти:
Грунти Харківської області розміщені в основному в природний зоні лісостепу.
Клімат у зоні лісостепу характеризується меншою кількістю опадів (450-550 мм) і вищою середньорічною температурою повітря. За рельєфом територія лісостепу – підвищена рівнина з добрі розвиненим давнім водно-ерозійним рельєфом. Основні ґрунтоутворюючі породи – лесі й лесовидні суглинки, смороду мають багатший мінеральний і хімічний склад, містять до 15% CaCO3, пористі й тому здатні накопичувати вологу. Кальцій лесів сприяє закріпленню в ґрунтах органічних речовин (гумусу) та створенню агрономічно цінних структурних окремостей (структура ґрунту).
Ґрунтовий покрив лісостепової зони подань двома найбільш поширеними типами: чорноземами (типовими, опідзоленими, вплутуваними й реградованими), які сформувались під трав’янистою рослинністю, і сірими опідзоленими ( світло-сірими, сірими та темно-сірими), що утворились під лісовою рослинністю.

Грунти:
Чорноземами типовими називають ґрунти, у яких найбільш виражені ознаки їхнього утворення: інтенсивне нагромадження гумусу, азоту та зольних елементів, неглибоке вимивання карбонатів, поступовий перехід від гумусового обрію до негумусової материнської породи тощо.
Вміст гумусу в цих ґрунтах найвищий – 4-6%, запаси його можуть досягати 500-600 т/га, ємність катіонного обміну – 30-50 мг-екв/100 г фунту, реакція ґрунтового розчину – слабокисла або нейтральна, високий вміст поживних речовин.
Чорноземи опідзолені та вилугувані мають меншу потенціальну родючість порівняно з типовими, алі містять досить багато гумусу (3-5%) й елементів живлення. Формування цих ґрунтів має степову й лісову фази розвитку. Про це свідчить, з одному боку, наявність великої кількості кротовин, глибока гумусність профілю, якісний склад гумусу, де переважать гумінові кислоти, зв’язані з Ca, а з іншого, – глибоке скипання карбонатів, насиченість основами, кислотність, помітна диференціація за елювіально-ілювіальним типом

Грунти:
Чорноземи опідзолені та вилугувані мають меншу потенціальну родючість порівняно з типовими, алі містять досить багато гумусу (3-5%) й елементів живлення. Формування цих ґрунтів має степову й лісову фази розвитку. Про це свідчить, з одному боку, наявність великої кількості кротовин, глибока гумусність профілю, якісний склад гумусу, де переважать гумінові кислоти, зв’язані з Ca, а з іншого, – глибоке скипання карбонатів, насиченість основами, кислотність, помітна диференціація за елювіально-ілювіальним типом
Чорноземи реградовані поширені на межі чорноземів опідзолених і типо вих. Ці ґрунти розглядаються як результат окультурення чорноземів опідзолених і вилугуваних та темно-сірих опідзолених ґрунтів у процесі зміни лісової рослинної формації на трав’яну, тривалого сільськогосподарського використання тощо. При цьому змінюється гідрологічний режим, посилюються висхідні потоки вологи, які сприяють підтягуванню карбонатів до поверхні.