ЛЕКЦІЯ 7 МЕТА І ЗМІСТ НАВЧАННЯ ПЕРЕКЛАДУ

Державний стандарт спеціальності “Переклад”
ОКХ (освітньо-кваліфікаційна характер-ка):
Цілі підготовки перекладачів
Місце фахівця в структурі економіки
Вимоги до його фахових компетентностей
ОПП (освітньо-професійна програма):
Нормативний зміст навчання
Вимоги до змісту, обсягу та до рівня підготовки фахівця (бакалавра, спеціаліста, магістра)

ОКХ (освітньо-кваліфікаційна характер-ка)
http://www.jobs.ua/ukr/dkhp/articles-123/
Завдання та обов’язки:
- Перекладає наукову, технічну, суспільно-політичну, економічну та іншу спеціальну літературу, патентні описи, нормативно-технічну та товаросупровідну документацію, матеріали листування із зарубіжними установами, а також матеріали конференцій, нарад, семінарів тощо.
- Виконує в установлені строки усні та письмові, повні і скорочені переклади, забезпечуючи при цьому точну відповідність перекладів лексичному, стилістичному і смисловому змісту оригіналів, дотримання встановлених вимог стосовно наукових і технічних термінів та означень.

Завдання та обов’язки (продовження):
Здійснює редагування перекладів.
- Готує анотації та реферати іншомовної літератури і науково-технічної документації.
- Бере участь у складанні оглядів з тематики матеріалів, які перекладає.
- Бере участь у складанні тематичних оглядів за зарубіжними матеріалами.
- Веде роботу з уніфікації термінів, удосконалення використовуваних понять і визначень у відповідній галузі економічної діяльності, науки, техніки, облік і систематизацію виконаних перекладів, анотацій, рефератів.

Повинен знати:
- Мови, що використовує під час перекладу;
- Методику науково-технічного перекладу;
- Чинну систему координації перекладів;
- Спеціалізацію діяльності підприємства, установи (організації);
- Термінологію з тематики досліджень і розробок мовами, що використовуються для перекладу;
- Словники, термінологічні стандарти, збірники, довідники;
- Основи наукового та літературного редагування;
- Граматику та стилістику мови.

Кваліфікаційні вимоги
Провідний перекладач: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за професією перекладача I категорії — не менше 2 років.
Перекладач I категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); для магістра — без вимог до стажу роботи, спеціаліста — стаж роботи за професією перекладача II категорії — не менше 2 років.
Перекладач II категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст). Стаж роботи за професією перекладача — не менше 1 року.
Перекладач: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи.

Система навчання перекладу
як спеціальності
Найважливіші компоненти системи:
ЦІЛІ
ЗМІСТ
ПРИНЦИПИ
МЕТОДИ
ЗАСОБИ
МЕТА навчання перекладу:
Формування перекладацької компетентності
як основного компоненту фахової компетентності перекладача

2. Фахова компетентність перекладача
та її складові
Еволюція поглядів (з 80-их р.р. ХХ ст. – до сьогодні)
О.Д.Швейцер (1988):
- особливе співвідносне володіння МО і МП; - здатність до переклад. інтерпретації ТО;
знання перекладацьких норм;
вибір стратегій перекладу;
знання норм стилю і жанру;
соціокультурні знання.

Р. Белл / R. Bell/ (1993):
сукупність знань МО і МП; знання розбіжностей між МП і МО;
знання предмету спілкування;
знання соціокультурних чинників;
- уміння створювати тексти шляхом декодування і кодування інформації.

Лінгвістичний підхід (лінгвістика тексту)
Ch. Nord (1991):
текстова мета-компетенція;
текстотвірна компетенція; текстоаналітична компетенція;
контрастивна текстова компетенція.
W. Wills (1982, 2001):
+ вміння осмислення ТО;
+ вибір стратегій перекладу;
+ вміння створення ТП на основі ТО

(D. Scheller-Boltz (2010)

Робоча модель фахової компетентності
перекладача
(Модель PASTE 2005,
Л.М. Черноватий)

Білінгвальна компетенція
мовні субкомпетентності (ЛК, ГК, ФК):
МО і МП (також у контрастивному плані)
мовленнєві субкомпетентності:
у А+Г (для усного перекладу);
у Ч+П (для письмового перекладу)
Формується і вдосконалюється на практичних заняттях з відповідної ІМ
для майбутніх перекладачів.

Професійна спрямованість навчання ІМ
1 курс
5 курс
Формування
загально-культурної
ІКК
Формування професійно спрямованої ІКК
(За: H. Funk, 1992)

Специфіка білінгвальної компетентності
перекладача (приклади)
- Велика питома вага лексичної компетентності (обсяг словника, володіння синонімами з їх стилістичними відмінностями, …) в МО і МП
Специфічна “перекладацька” спрямованість
граматичної компетентності
- Специфічна “перекладацька” спрямованість мовленнєвих компетентностей у Г, А, Ч, П
- Формування певних перекладацьких умінь
(напр., механізмів компресії та трансформації, відходу від дослівного перекладу) вже на 1-2 к.
- Формування умінь аналізувати ТО, порівню-вати різні переклади, обирати еквівалентні мовні і мовленнєві засоби тощо вже на 1-2 к.

Екстралінгвістична компетенція
- фонові знання:
(енциклопедичні, тематичні, соціокультурні, культуроло-гічні, (лінгво-)країнознавчі, міжкультурні тощо)
предметні знання:
(у певних галузях людської діяльності)
відповідні уміння використовувати ці знання під час перекладу
Специфіка (приклади):
дуже великий обсяг лінгвосоціокультурних знань в обох культурах;
специфічна чутливість до феноменів мови і культури, “перекладацька” спостережливість;
мінімізація предметних (галузевих) знань;
здатність до постійного їх збагачення.

Культурно-зумовлена різниця у типах дискурсу Kaplan, Robert B. (1966/2001): “Cultural Thought-Patterns in Inter-Cultural Education.”

Пояснения к схеме:
Английский дискурс: прямолинейный, логичный, последовательный, с вербальным выражением всех компонентов.
Семитский дискурс (арабский, иврит и др.): тяготеет к импликациям, рассматриваемым как очевидные. Но во избежание недоразумений импликации затем четко вербализуются в суммированном виде.
Носители большинства азиатских языков имеют тенденцию развивать аргументацию по спирали, расширяя и углубляя ее с каждым витком.
Для романских языков характерна вербализация всех компонентов, но сопровождаемая отступлениями и рассуждениями по поводу предмета общения.
Для русского дискурса типично сочетание импликации с многочисленными и довольно пространными отступлениями от предмета разговора

Перекладацька компетентність
знання загальних принципів перекладу
(дисципліни: вступ до перекладознавства, теорія перекладу, порівняльні дисципліни, спецкурси)
навички і уміння здійснювати переклад визначеного виду (дисціпліни: ПКП, УДП)
інструментальна субкомпетентність
(знання і уміння використовувати документальні і технологічні ресурси)
дослідницька / пошукова субкомпетентність
(здатність швидко знайти будь-яку необхідну інформацію тощо)

Особистісна компетентність
розвинутість психофізіологічних механізмів
(когнітивних, психомоторних, поведінкових: пам’яті, уваги, психолог. стійкості, критичного відношення)
морально-етична субкомпетентність
(відповідальність, об’єктивність, скромність, надійність, ввічливість, конфіденційність)
субкомпетентність самовдосконалення
(готовність та потреба у постійній самоосвіті і розвитку)
фахово-соціальна субкомпетентність
(володіння прийомами та нормами спілкування у профес. середовищі, уміння пропонувати послуги, укладати договір, співпрацювати тощо)

Стратегічна компетентність
(як “надкомпетентність”)
Інтегрована комплексна здатність здійснювати переклади різних видів і типів,
що ґрунтується на координації і складній взаємодії решти компетентностей у процесі здійснення перекладацької діяльності.
(модель PASTE 2005, модифіковано Л.М.Черноватим 2013)

3. Зміст навчання перекладу
ЗМІСТ НАВЧАННЯ
(І.Л. Бім)
А. ЗМІСТ
предмету
навчання
Б. ЗМІСТ
процесу
навчання
Переклад
різних видів і типів
Процес навчання перекладу шляхом формування та розвитку
перекладацької комп.

Види перекладу

Roland Freihoff, Kernfragen der Übersetzerausbildung, 2001)

Типи перекладу
(за критерієм “співвіднесення змісту і форми ТП і ТО”)
500 років дискусій: ВІЛЬНИЙ ⬄ БУКВАЛЬНИЙ
Основні типи:
Вільний (суб'єктивний) – переклад-переказ
Дослівний (підрядник) – для перекладу поезії
Буквальний – у навчанні ІМ як вправа
Еквівалентний / адекватний – переклад, у якому збережена єдність форми і змісту ТО
Додаткові типи:
Адаптивний (гетеровалентний) – пов’язаний із скороченням змісту ТО
....

Види еквівалентності
- семантична
смислова
функціональна
- стилістична
- прагматична
комунікативна
………

Зміст процесу навчання перекладу –
процес формування
Перекладацької компетентності
Стратегічної компетентності
Особистісної компетентності
Екстралінгвістичної компетентності
(удосконалення білінгвальної комп.)
шляхом виконання вправ і завдань для:
- Передачі й організації засвоєння знань
Формування і вдосконалення навичок
- Формування і розвитку вмінь
Розвитку і виховання необхідних якостей
особистості, формування настанов і т.д.