Лекція №6

План:
1.Поняття зайнятості, державні гарантії у сфері зайнятості.
2. Державна служба зайнятості та її повноваження.
3. Поняття працевлаштування, його правові форми.
4. Соціальний захист безробітного.

1.Поняття зайнятості, державні гарантії у сфері зайнятості.
Проблеми зайнятості та працевлаштування мають місце в усіх державах світу, у тому числі й у розвинутих країнах з ринковою економікою. Сьогодні в Україні це питання є одним з найбільш актуальних. В Україні зберігається тенденція зростання як офіційного так і не офіційного безробіття. Офіційне безробіття, яке враховує осіб, зареєстрованих державною службою зайнятості, і приховане (реальне) безробіття.

Показник безробіття визначається двома способами:
1) показник безробіття – це відносний показник, який характеризує ступінь нереалізованого пропонування робочої сили на ринку праці (є спеціалісти, але на ринку праці немає відповідної кількості вакансій щоб всі вони мали робочі місця)
2) показник зареєстрованого безробіття відображає частку осіб – які перебувають на обліку в державній службі зайнятості, та мають статус безробітного в загальній чисельності населення працездатного віку.

«Рівень безробіття» відображає загальну ситуацію в країні щодо безробіття, а «рівень зареєстрованого безробіття» - частку громадян зареєстрованих в службі зайнятості, як безробітні.
Основними причинами безробіття, як за результатами обстеження, так і за адміністративними даними державної служби зайнятості, найчастіше виступають: звільнення за власним бажанням; вивільнення з економічних причин; неможливість знайти роботу після закінчення навчального закладу.
Основними напрямами сучасної політики зайнятості є сприяння в працевлаштуванні незайнятого населення і надання допомоги в профпідготовці та перепідготовці, а також стимулювання створення гнучкого ринку праці.

До обов’язків держави у справі забезпечення прав громадян на зайнятість і працевлаштування належать такі:
створити спеціальні служби для працевлаштування і підтримувати цю діяльність на належному рівні,
забезпечити необхідну профорієнтацію, навчання і перенавчання працівників,
надавати послуги у цій сфері безкоштовно,
забезпечувати рівність можливостей і заборону дискримінації,
приділяти особливу увагу працевлаштуванню соціально не захищених верств населення, зокрема інвалідів, тривало безробітних, підлітків, жінок.

Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Види зайнятості:
Вільно обрана зайнятість - реалізація права громадянина вільно обирати вид діяльності, не заборонений законом (зокрема такий, що не пов'язаний з виконанням оплачуваної роботи), а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей і потреб; Неповна зайнятість - зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми часу, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку;
Повна зайнятість - зайнятість працівника за нормою робочого часу, передбаченою згідно із законодавством, колективним або трудовим договором;
Продуктивна зайнятість - зайнятість, що дає змогу забезпечити ефективне суспільне виробництво та задовольнити потреби працівника на рівні не менше встановлених законодавством гарантій

Відповідно до ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать:
особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством,
особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств),
особи, які проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу,
особи, які на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості,
особи, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
До зайнятого населення також належать:
непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;
батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову Слід відрізняти поняття «зайнятість» і «працевлаштування», до зайнятого населення належать не лише трудящі, а й ті, що навчаються або перебувають на військовій службі. Законодавством встановлено державні гарантії зайнятого населення які поділяються на основні (що мають загальний характер і стосуються всього населення) і додаткові (встановлені для окремих категорій населення):

Основні державні гарантії у сфері зайнятості:
добровільність праці, вибір або зміна професії,
захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу,
компенсація матеріальних витрат у зв’язку з направленням на роботу в іншу місцевість,
виплата вихідної допомоги працівникам які втратили постійну роботу,
безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовка в системі державної служби зайнятості.
виплата безробітним у встановленому порядку допомоги по безробіттю,
включення періоду перепідготовки та навчання нових професій матеріальної допомоги по безробіттю до стажу роботи, а також до безперервного стажу роботи.
Додаткові гарантії: передбачені для певних категорій осіб які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці
До таких осіб відносяться:
- один з батьків або особа, яка їх замінює і має на утриманні дітей віком до шести років, виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
- особи, яким виповнилося 15 років та які прийматися на роботу;
- особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
- молодь, яка закінчила або припинила навчання, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка вперше приймається на роботу;
- особи, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років тощо

2. Державна служба зайнятості та її повноваження.
Спеціальним органом працевлаштування виступає державна служба зайнятості, яка складається з : Державного центру зайнятості, центру зайнятості АРК, Обласних, Київського і Севастопольського міських, районних, міжрайонних центрів зайнятості; центрів професійного навчання незайнятого населення, центрів профорієнтації, інспекції контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення.

На державну службу зайнятості покладено такі обов’язки :
аналізувати і прогнозувати попит та пропозиції на робочу силу, інформувати населення і державні органи управління про стан ринку праці;
консультувати громадян, власників підприємств, установ, організацій про можливість одержання роботи і і забезпечення робочою силою про вимоги , що ставляться до професій;
вести облік вільних робочих місць і громадян які звертаються з питань працевлаштування;
надавати допомогу громадянам у підборі підходящої роботи, а власникам – у підборі необхідних працівників;
надавати послуги по професійному навчанню і працевлаштуванню вивільнюваним працівникам і зайнятому населенню;
реєструвати безробітних і надавати їм допомогу в тому числі грошову.

Державна служба зайнятості має право:
одержувати від підприємств статистичні дані про наявність вакантних робочих місць, про всіх звільнених і прийнятих працівників та інформацію про передбачувані зміни в орієнтації підприємства, що можуть привести до вивільнення працівників.
направляти на працевлаштування на підприємства всіх форм власності громадян, які звертаються до центра зайнятості відповідно до рівня їх освіти і підготовки,
направляти громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи,
у встановленому законодавством порядку надавати громадянам допомогу по безробіттю,
розпоряджатися у встановленому законодавством порядку коштами фонду сприяння зайнятості,
оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії,
застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ, організацій в разі порушення строків подання ними даних про вивільнення працівників.

В сучасних умовах в юридичній літературі досить часто вживається термін «часткове безробіття». Як діє механізм виплати соціальної допомоги у даній ситуації ви дізнаєтесь далі.

3. Поняття працевлаштування, його правові форми.
До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право звертатися усі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом або у вільний від навчання час. Послуги служби зайнятості для громадян безоплатні.

Зайняті громадяни які бажають змінити професію або місце роботи працевлаштуватися за сумісництвом, чи у вільний від навчання час і звернулися до служби зайнятості підлягають обліку.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України якщо інше не передбачено міжнародним договором.
У разі використання праці іноземців без дозволу служби зайнятості, з підприємств незалежно від форм власності державна служба стягує штраф за кожну таку особу у 50 кратному розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян

Молодий спеціаліст -
випускник професійно-технічного або вищого навчального закладу, який після навчання у місячний строк працевлаштувався на відповідну роботу за тією кваліфікацією, яку він набув під час навчання та уклав трудовий договір.

4. Соціальний захист безробітного.
Безробітними визнаються – працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:
у віці до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізації і ліквідації підприємства або скорочення чисельності;
які уперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності) у тому числі випускники шкіл у разі відмови їх від проходження професійної підготовки;
які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у центрі зайнятості, як осіб які шукають роботу;
які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або досягли встановленого законом пенсійного віку.

Соціальне страхування на випадок безробіття – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття в незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Право на соціальний захист на випадок безробіття є конституційним правом громадян (ст. 46 Конституції України).