Об’єкти оподаткування та операції, що не є об’єктом оподаткування

Податок являє собою важливу економічну категорію. Вона історично пов`язана з існуванням та діяльністю держави. Сутність податку становить вилучення на користь суспільства встановленої частини від вартості ВВП у формі обов`язкового внеску.

Збори та податки покликані:
забезпечувати своєчасну і найбільш повну мобілізацію бюджетних коштів;
формувати умови для ефективного регулювання виробничого процесу і споживання як в цілому, так і по окремих галузях господарювання з урахуванням особливостей появи та перерозподілу доходів в різних групах населення.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких, податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

До об’єктів оподаткування ПДВ відносять операції платників податків із:
1. Продажу товарів (робіт, послуг) на митній те­риторії України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця. Цей різновид об’єкта оподаткування з податку на додану вартість є, мабуть, найістотнішим, оскільки саме за рахунок сплати податку від операцій з реалізації здійснюються основні надхо­дження коштів. При реалізації товарів до складу обороту вхо­дять основні найбільш важливі елементи доданої вартості. Се­ред них необхідно виділити амортизаційні відрахування, еле­менти прибутку, заробітної платні.

2. Ввезення (пересилання) товарів на митну територію Ук­раїни та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидента­ми для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави (іпотеки).
Особливістю цієї форми об’єкта оподаткування з податку на додану вартість є те, що підставою для нарахування зазна­ченого податку виступає сукупність митної вартості, акциз­ного збору і ввізного мита. Показово, що митні збори до бази оподаткування податку на додану вартість при цьому не вхо­дять, оскільки відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» вони не належать до обов’язкових платежів і зборів.

3. Вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживан­ня за межами митної території України. Особливістю цього різновиду об’єкта оподаткування з податку на додану вартість є комплексний характер відносин, які в даному разі регулю­ються відповідними нормами. По-перше, визначення об’єкта оподаткування з податку на додану вартість при вивезенні (пе­ресиланні) товарів за межі митної території України передба­чає певне митне регулювання подібних відносин, яке повинно впливати на податкове. По-друге, ця форма об’єкта податку на додану вартість реалізується з допомогою складного бюджетно-податкового інституту — бюджетного відшкодування.

Досить великим є перелік операцій, що виключаються з об’єкту оподаткування ПДВ. Розглянемо основні з них. Не є об'єктом оподаткування операції з:
- випуску, розміщення та продажу за кошти визначених видів цінних паперів, обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозитарної, реєстраторської і розрахунково-клірингової діяльності з цінних паперів;
- надання послуг із страхування і перестрахування, соціального і пенсійного страхування;
- обігу валютних цінностей;
- виплати грошових виграшів і винагород;

- випуску державних лотерей;
- надання послуг, що здійснюються фінансово-кредитними установами та органами державної влади;
- виплат дивідендів та роялті;
- передачі основних фондів у якості внеску до статутних фондів юридичних осіб;
- послуг у сфері позашкільної освіти тощо.

Обчислення розмірів доданої вартості може здійснюватися двома методами.
Перший — метод складання заробітної платні та прибутку.
Другий — метод, за якого від повної вартості віднімають вартість сировини, матеріалів і послуг виробничого харак­теру.
Найпоширенішим в Україні є другий метод, що має назву «сальдовий», або залишковий.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, по­слуг) визначається з їх договірної (контрактної) вартості, ви­значеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на дода­ну вартість, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) відповідно до законів України з питань оподаткування.

Слід зазначити, що для розрахунку суми податку, яку необхідно пе­рерахувати до бюджету, визначення лише об’єкта оподаткування недостат­ньо. Для цього необхідно використовувати (відповідно до законодавства) кількісні характеристики останнього. Як відомо, база оподаткування являє собою конкретну, вартісну або іншу характеристику певного об’єкта опо­даткування. Тому податкова база відрізнятиметься від кількісних ознак самого об’єкта. Вона необхідна саме для обчислення податку, але не ви­значається як безпосередня обставина, що породжує обов’язок сплатити податок, тобто об’єкт оподаткування.