Особливості адміністративно-територіального устрою, соціального розвитку краю у 1921-1939 роках

План
Культурне життя;
Політичне життя;
Навчання;
Школи;
Семінарії;
Духовне життя.

Великий вплив на культурне життя краю мала асиміляторська політика урядів Польщі та Румунії. Найбільш згубно ця політика відбилася на стані народної освіти.

На теренах Східної Галичини і Волині на початок 20-х років існувала досить широка мережа українських шкіл близько 2,5 тисячі, що охоплювала більшу частину україномовного населення. Проте вже на початок 30-х років у Східній Галичині українських шкіл залишилося 360, а на Волині лише 4.

Натомість з`явилося понад 2 тисячі двомовних шкіл, що мали сприяти полонізації українського населення. Ще гірше становище було на Буковині, що входила до складу Румунії. На 1924 р. тут не залишилося жодної української школи.

Велику допомогу в організації народної освіти на західноукраїнських землях надавали товариства „Просвіта” і „Рідна школа”. Крім того ці та інші товариства утримували велику мережу читалень, дитячих садків, курсів тощо.

Істотну роль у поповненні західноукраїнської інтелігенції відігравали чеські вузи. У 1921 р. до Праги з Відня переїхав Український вільний університет. Наступного року в Подебрадах відкрито Українську господарську академію. На Закарпатті існував лише один вищий навчальний заклад Богословський ліцей.

На західноукраїнських землях діяла велика група видатних українських літераторів (В.Стефаник, М.Черемшина, Є.Маланюк. У. Самчук, Б.-І. Антонич, О. Теліга та інші) та живописців (І. Труш, О. Новаківський, П. Холодний та інші).

Духовне життя
Панівну в Румунії церкву було перейменовано у "православно-румунську", а автономну буковинську митрополію підпорядковано румунському патріархатові.

Українські священики не допускалися до вищих посад у церковній ієрархії, чинилися всілякі перешкоди під час вступу українців до семінарій.