Озоновые дыры

Озо́новый слой — часть стратосферы на высоте от 12 до 50 км в которой под воздействием ультрафиолетового излучения Солнца молекулярный кислород (О2) диссоциирует на атомы, которые затем соединяются с другими молекулами О2, образуя озон (О3). Относительно высокая концентрация озона (около 8 мл/м³) поглощает опасные ультрафиолетовые лучи и защищает всё живущее на суше от губительного излучения.

9 лютого 2004 на сайті Інституту Землі НАСА з'явилася новина про те, що вчені Гарвардського Університету знайшли молекулу, що руйнує озон. Вчені назвали цю молекулу "димер одноокісі хлору", тому що вона складена з двох молекул одноокісі хлору. Димер існує тільки в особливо холодної стратосфері над полярними регіонами, коли рівні одноокісі хлору відносно високі. Ця молекула відбувається з хлорфторуглеродов.

Недавно над Эстонией и странами балтийского региона
была обнаружена огромная озоновая дыра. Сейчас ситуация
немного улучшилась. Тем не менее, в этом регионе предполагается
появление новых озоновых дыр.