Родина Adenoviridae

Аденовіруси
ДНК віруси, вперше виділені з культури аденоїдів у 1953 р.

Аденоїди (від гр. аden - залоза, eidos - вид) – розростання глоткового мигдалика, часто називають носоглотковий мигдалик

Родина Adenoviridae
1. Рід Atadenovirus – аденовірус корів D, аденовірус качок А, аденовірус овець D, аденовірус опосумів А.
2. Рід Aviadenovirus – аденовірус соколу А, адновіруси птахів (курячих та гусеподібних) А, B, C, D, E, аденовіруси гусей А, аденовіруси індиків А.
3. Рід Ichtadenovirus – аденовірус осетра А
4. Рід Mastadenovirus - ссавці (25) – аден6овіруси людини А-G, аденовіруси кажанів А, В, аденоввіруси корів А, В, С, аденовірус собак А, аденовірус коней А,В, аденовірус мишей А, В, С, аденовірус овець А,В, аденовірус свиней А, В, С, аденовірус мавп А, аденовірус тупаї А.
5. Рід Siadenovirus – аденовірус жаби А, аденовірус великої синиці А, аденовіруси хижих птахів А, аденовірус індиків А

Аденовіруси людини об’єднано в 6 груп:
група А (високоонкогенні) HAdV 12, 18, 31 -;
група B (низькоонкогенні) – HAdV 3,7,11,14,16,21,34,35,50; Simian adenovirus 21;
група C (низькоонкогенні) – HAdV 1,2,5,6;
група D (неонкогенні) – HAdV 8,9,10,13,15,17,19,20,22,23,24,25,26,27,28,29,30,32,33,36,37,38,39,42,43,44,45,46,47,48,49,51;
група E (неонкогенні) – HAdV 4, Simian adenovirus 22,23,24,25;
група F (неонкогенні) – HAdV 40,41; Simian adenovirus 19.

Віріони мають форму ікосаедра діаметром 70-90 нм, кубічного типу симетрії без зовнішньої оболонки. Капсид складається з 252 білкових капсомерів, 240 з них – гексони, 12 – пентони.
Верхівковий пентон має основу, яка вбудовується в капсид та паличкоподібний відросток з булавоподібним потовщенням на вільному кінці.

Геном аденовірусу людини
Геном- 1 молекула двониткової лінійної інфекційної (в комплексі з внутрішнім білком) ДНК, розміром 36 тис.п.о. У структурі ДНК виявлені інвертовані кінцеві повтори, тобто ділянки з однаковою послідовністю нуклеотидів.

Транскрипційні одиниці можуть бути розділені на три класи, залежно від періоду, протягом якого вони задіяні під час інфекційного циклу.
ранні (E1A, E1B, E2 (Е2А, Е2В), E3 та E4, від англ. early),
середні (IX та IVa2);
пізні транскрипційні одиниці (L, від англ. late).

Геном
36 тис.п.нт лінійна 2л ДНК
E- Ранні гени регулюють транскрипцію хазяйських та вірусних генів, реплікацію вірусної ДНК
L- Пізні гени відповідають за синтез структурних білків

Основні властивості аденовірусних генів
Ранні (Early):
E1A: (дві основних мРНК, утворюються за рахунок альтернативного сплайсингу, кодують білки 12S та
13S) кодує білки, що впливають на транскрипційні процеси клітині та переводять клітину в S фазу клітинного циклу.
E1B: кодує білки, що блокують апоптоз.
E2: кодує білки, що безпосередньо впливають на реплікацію ДНК
(термінальний білок, ДНК - полімераза та білок, зв'язаний з ДНК).
E3: кодує білки, що регулюють відповідь організму на інфекцію
E4: продукти цього гену впливають на транскрипцію, транспорт мРНК модулюють реплікацію ДНК та апоптоз.
Середні (Intermediate):IX, IVa2
Пізні (Late (L1-L5)): компоненти капсиду. VA РНК- сплайсинг первинних мРНК

Структурні білки

Структурні білки

Фізико-хімічні властивості
Порівняно з іншими вірусами людини аденовіруси достатньо стійкі щодо фізико-хімічних факторів зовнішнього середовища.
Можуть впродовж багатьох місяців зберігатися в довкіллі. При нагріванні до 56°С інактивуються протягом 10-30 хвилин.
При ліофільному висушуванні та в замороженому стані зберігають інфекційну активність роками.
Найбільш стабільні аденовіруси в ізотонічних розчинах при рН 6,0-9,0.
Інактивуються хлорвмісними сполуками та при дії у-ф опромінення, але стійкі до дії органічних розчинників.у воді при +2С зберігаються 2 роки.

Життєвий цикл
Адсорбція
Рецептори
CAR (constitute androstane receptor, родина Ig)-більшість серотипів аденовірусів (і віруса Коксакі В3);
ανβ3 та ανβ5 (інтегрини) (другий рецептор) – Ad2 та Ad5

Репродукція

Життєвий цикл аденовірусів
Приєднання (за допомогою вірусних фібрів –до рецептору та ко-рецептору), проникнення (рецепторний ендоцитоз, pH залежний процес), роздягання (як результат конформаційних перетворень, індукованих низькими значеннями рН, дією вірусної протеази та взаємодією з клітинними рецепторами);
Ранні події – до реплікації вірусної ДНК (ре-програмування клітини-хазяїна:
1. Встановлення сприятливих для вірусної реплікації умов, напр. індукція S-фази;
2. Захист від антивірусних реакцій;
3 Синтез вірусних білків, необхідних для продовження інфекційного циклу.
Реплікація ДНК та синтез пізніх білків;
Збірка;
Дозрівання та вихід з клітини за рахунок лізису (врожай при продуктивній інфекції: 10 – 10 вірусних часток/кл)
4
5

Вірусні транскрипти
Транскрибуються за допомогою RNA polymerase II:
Ранні: E1A, E1B, E2, E3, E4
Віддалено ранні: IX та IVa2
Головні пізні: продукують 5 родин пізніх мРНК (L1-L5)
Велика кількість мРНК диференціюється за рахунок альтерантивного сплайсингу або різних сайтів поліаденілювання
Транскрибуються за допомогою RNA polymerase III:
VA (транскрипція активується E1A, який знімає транскрипційну репресію pRB)

Функції білка E1B аденовірусів

Білки, залучені у реплікації ДНК аденовірусів

Білки, залучені у реплікації ДНК аденовірусів

Реплікація з використанням термінальної ініціації за допомогою нуклеотид-білкової затравки.

В інфікованій клітині синтезується віруспецифічний білок 80кД, який зв'язується через серин з дезокситидином. Структура (80)Б-Ser-dCTP э затравкою, яка через цитозин звязується з 3-кінцевим гуанозином геному та ініціює синтез ДНК. Ініціація може спостерігатися на б-я кінці батьківської ДНК і може відбуватися як одночасно, так і послідовно.

Продукції пізніх вірусних мРНК

Механізми формування структурних одиниць віріонів

Алгоритм збірки аденовірусів

Онкогенні властивості аденовірусів асоціюються з властивостями Е1А та Е1В

Активація генів S-фази клітинного циклу за допомогою білків E1A
Блокування деградаційного шляху р53 за допомогою білків Е1А

Цитопатична дія

ЦПД

ЦПД

Типи інфекцій
Літична
загибель епітеліальних клітин слизових оболонок
Латентна/інапарантна
вірус залишається у клітині-хазяїні; показано для лімфоїдних клітин віруси групи В та С Онкогенна трансформація
неконтрольований клітинний ріст та реплікація; характерно для вірусів групи А

Джерело інфекції
Хворий
Вірусоносій (безсимптомна форма)

Механізми передачі
Горизонтальні
- аерозольний (повітряно-крапельний та повітряно-пиловий)
- фекально-оральний ( в т.ч. через недостатньо хлоровану воду, речі побутового вжитку)
Вертикальні
-трансплацентарний

Патогенез
На відміну від інших респіраторних вірусів аденовіруси розмножуються не лише в циліндричному миготливому епітелії ВДШ, трахей та бронхів, але й в підслизистій оболонці.
За участю аденовірусів найчастіше пов'язаний розвиток ГРІ, що протікають з явищами ангіни, фарингіту, кашлю, ознобу, болем у м'язах, головного болю, при непостійному нежиті та підвищенні температури. С

Патогенез
Уражують епітеліальні клітини слизових оболонок респіраторного, КШТ та УРГТ
Проникають у епітелій, реплікуються та розносяться до лімфоїдної тканини
Спостерігають період вірусемії
Пізніше уражуються внутрішні органи

From Medical Microbiology, 5th ed., Murray, Rosenthal & Pfaller, Mosby Inc., 2005,, Fig. 50-4.
Патогенез
Вірус
Очі
ВДШ
ВДШ
ШКТ
НДШ
Лімфатичні вузли
Вірусемія
Шкіра
Різні органи
Видужання або персистенція

Клінічні синдроми, асоційовані з аденовірусною інфекцією у нормальних хазяїв
У порядку зменшення частоти випадків:
Фарингіти
Конюктивіти
Гастроентерити
Пневмонія
Геморагічний цистит (малі діти)

Епідеміологія аденовірусної інфекції у нормальних хазяїв
Захворюваність
40.8/100 людей на рік, до 1 року
14.4/100 людей на рік, старше 10 років
Гострі захворювання
5% сечова система
8% дитяча пневмонія (3, 4 & 21)
Пневмонія підлітків (3, 4 & 7)
серотипи 1, 2 та 5 досить розповсюджені серед дітей

Захворювання, що викликають аденовіруси у здорових дітей
>80% дітей від 1до 5 років мають антитіла до 1 чи більше серотипів
Регіон, що найбільш уражується – ВДШ
Захворювання – легкі, тривають близько 10 діб
Латентна інфекція у лімфоїдних тканинах та нирках
Найбільш розповсюджені серотипи; 1, 2, 3, 5 ,7 та 14

Гострі респіраторні захворювання
Лихоманка
Трахеобронхит
Пневмонія
Діти та підлітки
Епідемії серед військовослужбовців
Типи 4 та 7

Гострі респіраторні захворювання

Фаринго-кон’юктивальна лихоманка
Головний біль, лихоманка, погане самопочуття
Кон'юнктивіт та фарингіт
Шийна аденопатія, висип та діарея
Основні серотипи: 3, 4, 7, 14
Епідемії відбуваються протягом літніх місяців
Фактор передачі - контамінована вода у плавальних басейнах та забрудненні речі

Аденовірусна інфекція очей
Епідемічний кератокон’юктивіт
Гострий фолікулярний кон’юктивіт
Фариногкон’юктивальна лихоманка

Епідемічний кератокон’юктивіт
Спостерігається влітку
Кон’юктивіт завжди супроводжується кератитом
Головний біль
Завушна лімфоаденопатія
Серотипи 8, 19, 37
Внутрішньолікарняне розповсюдження через об'єкти загального вжитку, руки, офтальмологічне обладнання, ліки

Інфекції ШКТ
Серотипи 40, 41
Вік < 4 років
Механізм передачі- фекально-оральний
Впродовж року
Інкубаційний період 3-10 доби
Діарея триває 10-14 діб
Лихоманка
Крім того, кишкова інвагінація, бризжеєчний аденіт, апендицит

Кишкова інвагінація

Аденовірусна інфекція – урогенітальний тракт
Гострий геморагічний цистит
лихоманка, біль при сечовипусканні, гематурія
Серотипи 11, 7, 4, 21, 1
Більш розповсюджений серед хлопчиків
Інше
Орхіти (запалення яєчок), нефрити, цервіцит з зонами везикулярного лізису
Серотипи 2, 19, 37

Інші ураження, спричинені аденовірусами
Міокардити
Перикардити
Менінгіти
Висип
Артрити

Клінічні симптоми, пов'язані з аденовірусною інфекцією у імунокомпромісних хазяїв
Генералізовані захворювання (включає 2 чи більше проявів)
Пневмонія
Фульмінантний гепатит/панкреатит
Коліти/гастроентерити
Геморагічний цистит
Енцефаліт (зрідка)

Певні серотипи, що викликають захворювання у імунокомпромісних хазяїв
серотипи 5, 11, 34 та 35 часто виділяються у імунокомпромісних підлітків
З 46 пацієнтів, у яких виявили аденовіруси серотипу 35:
36 СНІД
5 BMT
1 рецепієнт нирок
3 Здорові

Матеріал для дослідження
Клінічний – мазки з зіва та порожнини носа, змиви з носової частини глотки, мокротиння, зскріб з кон’юктиви, спинномозкова рідина, кал
Секційний – фрагменти тканини легень, трахеї, зскрібки з бронхів.
Сироватка крові
Методи дослідження
Експресні
Вірусологічні
Серологічні
МФА, ЕМ, ІЕМ, ІФА, РІА
РЗК, РН, РІД, РГГА, РНГА, МФА, ІФА, РІА
Виділення вірусів у перещеплюваних кк (HeLa, Hep-2, KB, L-41) первинних та диплоїдних (нирок ембріону людини)
I етап
Індикація за ЦПД, МФА, у РЗК, РІД, ІФА, РІА
Ідентифікація у РН, РТГАз еритроцитами мавп і білих пацюків
IІ етап
IІІ етап

Специфічна терапія
До засобів специфічної терапії відносяться препарати, що діють на аденовіруси, а саме аналоги метаболітів нуклеїнових кислот – йоддезоксиуредин, азагуанін, 6 – азауридин та ДНК-аза. При кератитах та кон’юктивітах – інтерферон.
Відомі такі засоби специфічної профілактики: вбита формолова та жива атенуйована вакцини проти окремих типів аденовірусів.

Терапія BMT
Однозначні лікувальні схеми відсутні, оскільки не має ефективної терапії
Противірусні препарати: у деяких випадках (?)
рибавірин (в/в)
ганцикловір
В/в IgG
Перевірка донорів на наявність антитіл до чітко визначених аденовірусних серотипів (напр., 11, 35)

Аденовірусні інфекції тварин
Аденовіруснаі інфекція сільськогосподарських, домашніх і диких тварин – контагіозна, переважно гостро перебігаюча інфекція, яка проявляється ураженням органів дихання, харчотравлення, кон’юнктивітами.
Патогенез
Вірус первинно локалізується і розмножується в клітинах епітелію мигдалин, верхніх дихальних шляхів, слизової оболонки очей та кишечника, а також в регіонарних лімфатичних вузлах. В послідуючомувиникає вірусемія і генералізація патологічного процесу, що збігається з початком клінічних проявів. Ураження органів при аденовірусній інфекції проходить більш широко з різноманітним клінічним проявом ніж при інших вірусних інфекціях. Вірус широко розповсюджується в різних тканинах, в т.ч. ЦНС, легенях, серця, печінки, нирках, селезінки, підшлунковій залозі, наднирниках.

Інкубаційний період 4-7 днів. Хвороба проявляється зменшенням або відсутністю апетиту, підвищенням температури тіла (у ВРХ до 41,5°С, овець, коней), сльозотечею, серозним виділенням із носа, кашлем, утрудненим диханням, діареєю. Виділення із носа і очей на початку слизисті, а потім слизисто-гнійні і гнійні. Розвиваються ознаки пневмонії, ентеритів, пневмоенторитів. Можуть появлятись тимпенії, коліки, фекалії з домішкамикрові та слизової оболонки кишечника.

Найбільш гостро хвороба перебігає у телят 15-20-денного віку, які гинуть через 1-3 дні після появи перших ознак хвороби. Летальність до 60%, у телят до 10 денного віку клінічні ознаки інфекції не проявляються. Перехворілі телята відстають в розвитку і рості. ВРХ старших вікових груп більш стійкі до аденовірусної інфекції, яка проявляється переважно в хронічній формі.

У свиней інфекція проявляється: у дорослих свиней – в хронічній формі; у поросят – в гострій формі. Вражаються переважно органи дихання. Ряд авторів пов’язують з аденовірусною інфекцією виникнення енцефалітів, діарей, враження нирок. У хворих тварин можуть розвиватися екзантема, кератити з помутнінням рогівки.