залізний острів

Анотація
Двоє закоханих потрапляють на старий корабель, який служить тренувальною мішенню для військових літаків. Ніхто не очікував, що може скластися небезпечна ситуація. Чергове підтвердження істини, старої, як світ, – ми залежимо від природи, вона могутня. А люди – слабкі істоти у цьому світи.

Фрази-діалоги
— Зоряно як.— Тоня підвелася, сіла, підібгавши ноги.— Я довго спала? Мабуть, уже пізно? А руки як щемлять від того скла... Чого ти мовчиш?
— Після того, що сталося, Тоню, ти повинна б мене... зненавидіти.
— Що ти вигадуєш? — Тоня взяла його руку.— За що? Це я дурна, що тебе не втримала, сама піддалась... Тобі холодно?
Відчувши, що хлопець дрижить у своїй майці, вона притулилась до нього, пригорнула, щоб зігріти:
— Тулись до мене, тулись.
Їхній крейсер. Двоє їх, двоє закоханих, на великому військовому судні.
Рухалась планета, рухалось сонце в небі, рухались води своїми вічними валами, а воно стояло між хвиль іржаво, тупо, непорушне.
— Це ти?
— Я.
— Мокра вся,— він потягнув її до себе,— під яким це дощем була?
— Через лимани, через усе Чорне море до тебе брела! — беззвучно сміялася Тоня.— Акули на мене кидались, спрути, восьминоги...
А ці двійко, що на судні, забравшись на бак, сидітимуть на своєму залізному острові, ждучи нічного удару, сидітимуть, мовчазно зіщулені, мов останні діти землі, мов сироти людства.

Референси оточення

Референси персонажів

Дизайн персонажів

Дизайн персонажів