Журавлі. Вірші Расула Гамзатова, композитор Ян Френкель

Журавель – символ туги за рідним краєм.

ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ
ПІСНЯ НА ВІРШІ РАСУЛА ГАМЗАТОВА
В ПЕРЕКЛАДІ НА РОСІЙСЬКУ МОВУ НАУМА ГРЕБНЬОВА
КОМПОЗИТОР ЯН ФРЕНКЕЛЬ.
ПІСНЯ ПРИСВЯЧЕНА СОЛДАТАМ, ЗАГИБЛИМ ПІД ЧАС ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ.

Дагестанський поет, Расул Гамзатов написав вірш «Журавлі» рідною мовою, по-аварських.

ТЕМА ЖУРАВЛІВ БУЛА НАВІЯНА ВІДВІДУВАННЯМ РОЗТАШОВАНОГО В ХІРОСІМІ ПАМ'ЯТНИКА ЯПОНСЬКОЇ ДІВЧИНЦІ НА ІМ'Я САДАКО САСАКІ, ЩО СТРАЖДАЛА ВІД ЛЕЙКЕМІЇ ПІСЛЯ АТОМНОГО ВИБУХУ В ХІРОСІМІ.
САДАКО САСАКІ СПОДІВАЛАСЯ, ЩО ВИЛІКУЄТЬСЯ, ЯКЩО ЗМАЙСТРУЄ ТИСЯЧІ ПАПЕРОВИХ «ЖУРАВЛИКІВ», КОРИСТУЮЧИСЬ МИСТЕЦТВОМ ОРІГАМІ.

ВІРШ «ЖУРАВЛІ», НАДРУКОВАНЕ В ЖУРНАЛІ, ПОПАВСЯ НА ОЧІ СПІВАКОВІ МАРКУ БЕРНЕСУ.
ПРОЧИТАВШИ ВІРШ «ЖУРАВЛІ», ЗБУДЖЕНИЙ БЕРНЕС ПОДЗВОНИВ ПОЕТОВІ-ПЕРЕКЛАДАЧЕВІ НАУМУ ГРЕБНЕВОГО І СКАЗАВ, ЩО ХОЧЕ ЗРОБИТИ ПІСНЮ. ПО ТЕЛЕФОНУ, ВІДРАЗУ Ж, ОБГОВОРИЛИ ДЕЯКІ ЗМІНИ В ТЕКСТІ МАЙБУТНЬОЇ ПІСНІ, І ГРЕБНЬОВ ЗАМІНИВ У ТОМУ ЧИСЛІ СЛОВО «ДЖИГІТИ» НА «СОЛДАТИ».
З ВІРШАМИ, ЩО ВКЛЮЧАЮТЬ ЗМІНИ ДЛЯ МАЙБУТНЬОЇ ПІСНІ, СПІВАК ЗВЕРНУВСЯ ДО ЯНУ ФРЕНКЕЛЮ, З ЯКИМ ДО ЦЬОГО БАГАТО СПІВПРАЦЮВАВ, І ПОПРОСИВ СКЛАСТИ МУЗИКУ. СКЛАСТИ МУЗИКУ ВДАЛОСЯ ДАЛЕКО НЕ ВІДРАЗУ. ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗ ДВА МІСЯЦІ ТОМУ, КОЛИ КОМПОЗИТОР НАПИСАВ ВСТУПНИЙ ВОКАЛІЗ, РОБОТА ПІШЛА ЛЕГШЕ.

ПІСНЯ ВИЙШЛА НА МІНЬЙОНІ «ОСТАННІ ЗАПИСИ» НЕЗАБАРОМ ПІСЛЯ СМЕРТІ БЕРНЕСА.
ПІСНЯ СТАЛА ДУЖЕ ПОПУЛЯРНОЮ І В ПОДАЛЬШОМУ ВИКОНУВАЛАСЯ БАГАТЬМА АРТИСТАМИ.
ЧЕРЕЗ КІЛЬКА РОКІВ ПІСЛЯ ПОЯВИ ПІСНІ «ЖУРАВЛІ» В СРСР, В МІСЦЯХ БОЇВ 1941-1945 РОКІВ, СТАЛИ ЗВОДИТИ СТЕЛИ І ПАМ'ЯТНИКИ, ЦЕНТРАЛЬНИМ ОБРАЗОМ ЯКИХ БУЛИ ЛЕТЯТЬ ЖУРАВЛІ. ТАК, ЖУРАВЛІ З ПІСНІ СТАЛИ СИМВОЛОМ ПАМ'ЯТІ ПРО ЗАГИБЛИХ У ВЕЛИКУ ВІТЧИЗНЯНУ ВІЙНУ

Ян Френкель
Марк Бернес

Мне кажется порою, что солдаты,
С кровавых не пришедшие полей,
Не в землю эту полегли когда-то,
А превратились в белых журавлей.
Они до сей поры с времен тех дальних
Летят и подают нам голоса.
Не потому ль так часто и печально
Мы замолкаем, глядя в небеса?
Сегодня, предвечернею порою,
Я вижу, как в тумане журавли
Летят своим определенным строем,
Как по полям людьми они брели.
Они летят, свершают путь свой длинный
И выкликают чьи-то имена.
Не потому ли с кличем журавлиным
От века речь аварская сходна?
Летит, летит по небу клин усталый –
Летит в тумане на исходе дня,
И в том строю есть промежуток
малый –
Быть может, это место для меня!
Настанет день, и с журавлиной стаей
Я поплыву в такой же сизой мгле,
Из-под небес по-птичьи окликая
Всех вас, кого оставил на земле.

Меморіальний комплекс «Журавлі» у парку Перемоги на Соколовій горі м. Саратова - пам'ятник саратовцям, загиблим у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.