Основи векторної графіки

Векторна графіка - це створення зображення з сукупності геометричних примітивів (точок, ліній, кривих), тобто об’єктів, які можна описати математичним рівнянням. На відміну від растової графіки, яка подає зображення, як набір пікселів(точок).

Векторні об'єкти завжди мають шлях, що визначає їх форму. Якщо шлях є замкненим, тобто кінцева точка співпадає з початковою, об'єкт має внутрішню ділянку, яка може бути заповненою кольором або іншими об'єктами. Всі шляхи містять два компонента: сегменти та вузли
Шлях являє собою маршрут, що з'єднує початкову та кінцеву точку.
Сегмент - окрема частина шляху, може бути як прямою, так і кривою лінією.
Вузол - початкова або кінцева точка сегмента.

Основним елементом є лінія, яка характерезується формою
Найчастіше використовується для побудови: 1. логотипу
2. графічного знаку
3. орнаменту

Математичні основи векторної графіки
Різні об'єкти мають різні способи представлення. Точка. Об'єкт на площині представляється двома числами (х, у) відносно початку координат.
Пряма лінія. Їй відповідає рівняння у = kx+b. Вказавши параметри k та b можна створити пряму лінію у відомій системі координат. Сегмент прямої. Для опису потрібно додатково вказати параметри х1 та х2, відповідно початку та кінця відрізку. Криві лінії. За допомогою кривих створюється контур об'єкта, всередині якого може бути заповнений (любий колір, штрихування або зображення). У векторних редакторів є засоби застосування ефектів до простих об'єктів (відтінювання, витискування, викривлення, прозорість тощо)