Морфологічні і функціональні особливості шкіри та її похідних у дітей. Семіотика захворювань шкіри

Актуальність
Шкіра - індикатор віку внутрішньоутробного розвитку, а також патологічних змін окремих органів та систем і організму в цілому.
Шкірні покриви та слизові оболонки дітей грудного та раннього віку можуть бути вхідними воротами для інфекцій.
Вміння виявити і правильно оцінити зміни зі сторони шкіри і видимих слизових оболонок має велике значення у встановленні діагнозу захворювань та порушень функціонування різних органів та систем.

Епідерміс:
базальний шар - stratum basale;
шипуватий шар - stratum spinosum;
зернистий шар - stratum granulesum;
блискучий шар - stratum lucidum;
роговий шар - stratum corneum.
Дерма (власне шкіра):
сосочковий шар
ретикулярний шар
Будова шкіри

ОСОБЛИВОСТІ ШКІРИ У ДІТЕЙ
В епідермісі немає кровоносних судин.
Базальна мембрана між епідермісом та дермою, в періоді новонародженості, дуже ніжна і пухка, майже не містить сполучної і еластичної тканини.
Дерма має переважно клітинну структуру та недостатню кількість еластичних, сполучнотканних і м’язових волокон.
Недостатня бактерицидна здатність шкіри.
Недостатньо виражена екскреторна функція шкіри.
Недосконалість місцевої терморегуляції, недостатність місцевого імунітету.
Добре виражена, але не диференційована чутливість до температури.

Сальні залози добре функціонують вже у новонароджених.
Milia - надлишкове накопичення секрету в шкірних сальних залозах.
Первинне пушкове волосся - lаnugо.
Нігті у доношеного новонародженого повністю заповнюють нігтьове ложе і є одним з критеріїв зрілості.
ОСОБЛИВОСТІ ПОХІДНИХ ШКІРИ У ДІТЕЙ

Особливості функції шкіри у новонароджених:
недосконала захисна функція;
низька бактерицидна функція;
недостатня терморегуляторна функція;
добре виражені дихальна, депонуюча,
резорбційна, рецепторна, обмінна функції;
екскреторна функція виражена недостатньо через пізній (з 3-4 місяців) початок функціонування потових залоз;
буферна (бактерицидна) розвинута слабо;
пігментоутворююча функція не сформована, синтез вітаміну Д та інших біологічно активних речовин послаблений;
секреторна функція підвищена (холестерину - сальними залозами, сполук кальцію і фосфору - потовими).

ОСОБЛИВОСТІ ПІДШКІРНОЇ ЖИРОВОЇ ОСНОВИ
Підшкірна жирова основа в плода з'являється переважно в останні 2 міс. вагітності.
У товщі щік - жирові тільця (комочки Біша).
У виснаженої дитини підшкірна жирова клітковина зникає насамперед зі стінок живота, з тулуба, потім з кінцівок, а далі з обличчя – останніми зникають жирові тіла з товщі щік.
NB! Cтан харчу­вання дитини ніколи не можна оцінювати по обличчю.

Функції гіподерми

Методика обстеження:
Збір анамнезу:
- час виникнення змін на шкірі;
- зв'язок їх з характером дієти, вживанням лікарських засобів;
- зміна характеру локалізації висипу;
- контакт з інфекційними хворими;
- наявність T;
- зв'язок змін на шкірі з особливостями догляду.
Огляд:
- зміни кольору шкіри: почервоніння, ціаноз,
жовтушність, пігментація;
- висипання.
Пальпація:
- визначення температури і вологості, еластичності шкіри.
- оцінка стану капілярів шкіри (проба джгута або щипка).
- визначенння ступеню розвитку підшкірної основи і рівномірності її розподілу.
- визначенння тургору м'яких тканин.
- визначенння набряків, чи пастозності.

Висипання на шкірі:
первинні елементи
(пляма, піхур, міхурець, міхур,
пустула, папула, вузол, горбок);
При огляді слід встановти час появи висипу, локалізацію; вказати розмір елементів та їх кількість; описати форму та колір.

Висипання на шкірі:
вторинні елементи
(лусочки, кірка,
ліхеніфікація, тріщина, садно,
виразка, рубець, атрофія,
гіпер- і депігментація).

Семіотика захворювань шкіри
Телеангіоектазії - вроджене розширення капілярів на шкірі:
червоні плями неправильної форми, з розпливчастими межами, різної величини рожево-червоного кольору (винні плями), або судинних зірочок. Це рудиментарні залишки ембріональних судин, які зазвичай зникають мимовільно протягом 1-1,5 років життя.
зустрічаються у 70- 80% здорових дітей першого року життя.
при натисканні пальцем на пляму почервоніння зникає, після чого з’являється знову, посилюючись при плачі.
з'являються при хронічних захворюваннях печінки у вигляді судинних зірочок, що поєднуються з червоними (печінковими) долонями і стопами.

Піодермія (руоdеrmia) - запальне захворювання шкіри і підшкірної клітковини, що викликаються частіше стафілококами і стрептококами.
Ураження шкіри і епідермісу відносяться до гнійничкових захворювань, а гнійне запалення підшкірної основи (абсцеси, флегмони) - до хірургічних захворювань.
Омфаліт - це запалення пупкової ранки, пупкового кільця, підшкірної жирової клітковини навколо пупкового кільця, пупкових судин. В залежності від клінічних проявів виділяють: катаральний, гнійний, гангренозний омфаліт.
Семіотика захворювань шкіри

Атопічний дерматит - своєрідна шкірна реакція, що виникає внаслідок порушення реактивності організму, сенсибілізації шкіри до екзогенних і ендогенних подразників.
Виникнення атопічного дерматиту може бути пов'язано і з неврогенними впливами, які посилюють шкірні алергічні прояви у хворого.
Прояви атопічного дерматиту у дітей - поліморфні еритематозно-везикульозні висипання.
Семіотика захворювань шкіри

Себорея (seborrhoеа) - патологічний стан шкіри, обумовлене посиленою функцією сальних залоз.
Нерідко при цьому порушується склад шкірного сала, затримується виведення його з залоз, відзначається гіперплазія, потовщується епідерміс, посилюється зроговіння епітеліальних клітин в ділянці волосяного фолікула.
Можливе утворення рогових пробок, просочених шкірним салом (комедонів), закупорених вивідних протоків сальних залоз; в зв'язку з цим утворюються сальні кісти (білі вугри) і атероми.
Семіотика захворювань шкіри

Кератози (кеratoses), або кератодерматози, - шкірні захворювання, характеризуються потовщенням рогового шару.
Спадкові кератози - акрокератоз бородавчастий, кератоз долонно-підошовний, кератодермія Папійно-Лефевра, кератоз Унни-Тоста (обмежені або великі лущення), кератоз фолікулярний шиловідний (синдром Сіменса).
Набуті кератози виникають при гіповітамінозі, дистрофії, хронічних нервових, ендокринних, інфекційних та інших захворюваннях.
Семіотика захворювань шкіри

Пухлини шкіри - вроджені і набуті.
епітеліальні (гідраденома, папілома і ін),
сполучнотканинні (саркома, дерматофіброма і ін.),
пігментні (меланома),
пухлини нервів шкіри (невринома, нейрофіброма).
Гемангіома (судинний невус) - капілярна або кавернозна доброякількісна пухлина шкіри, яка розвивається з кровоносних судин в зв'язку з пороком їх розвитку.
Діагностика пухлин шкіри здійснюється за участю педіатра, дерматолога та онколога.
Семіотика захворювань шкіри

Семіотика захворювань підшкірно-жирової основи
Гіпотрофія - зменшення (стоншення) підшкірної основи у немовляти.
гіпотрофія І ступеня - стоншення підшкірного жирового шару на грудях і животі, зниження тургору м'яких тканин і блідість шкіри.
маса тіла дитини - знижується на 10-15%.
гіпотрофія II ступеня - жирова тканина на тулубі майже зникає, на обличчі, шиї і кінцівках зменшується. Шкіра в'яла, суха, бліда, легко збирається в складки. Тургор тканин і еластичність шкіри різко знижені.
маса тіла дитини - знижується на 16-30%.
гіпотрофія III ступеня - повна відсутність жирових відкладень, нерідко навіть на обличчі. Шкіра суха, зморшкувата, місцями (на руках і ногах) збирається в складки, блідо-сірого кольору; ознаки лущення і трофічних виразок.
маса тіла дитини - знижується на - більш ніж на 30%.

Ожиріння (аdipositas) - надлишкове відкладення жиру в підшкірній основі.
Може бути пов'язано з систематичним перегодовуванням дитини або з ендокринно-обмінними порушеннями.
Супроводжується компенсаторним гіпергідрозом, так як у хворих знижується віддача тепла шкірою.
При посиленій пітливості і наявності глибоких складок шкіри в осіб, які страждають на ожиріння, виникають попрілості, екземи, піодермії.
Ліпома (жировик) - доброякісна пухлина підшкірної основи.
підшкірний вузол м'яко-еластичної або щільної консистенції, рухливий, покритий незміненою шкірою.
Семіотика захворювань підшкірно-жирової клітковини