Слайд 2Остеомієліт щелепи є інфекційним гнійно-некротичним процесом, який розвивається в кістки і прилеглих
![Остеомієліт щелепи є інфекційним гнійно-некротичним процесом, який розвивається в кістки і прилеглих](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-1.jpg)
до неї тканинах
В залежності від джерела інфекції розрізняють такі різновиди остеомієлітів щелеп:
одонтогенний;
гематогенний;
травматичний.
За клінічним перебігом захворювання виділяють:
гострий остеомієліт;
підгострий;
хронічний;
загострення хронічного.
Слайд 3По локалізації:
нижньої щелепи;
верхньої щелепи.
За поширеністю:
обмежений: в межах альвеолярного відростка або однієї групи
![По локалізації: нижньої щелепи; верхньої щелепи. За поширеністю: обмежений: в межах альвеолярного](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-2.jpg)
зубів;
дифузний: в межах одного або декількох анатомічних відділів щелеп.
Слайд 4Травматичний остеомієліт
Супроводжує, як правило, відкриті переломи кісток. Розвитку захворювання сприяє інфікуванню рани
![Травматичний остеомієліт Супроводжує, як правило, відкриті переломи кісток. Розвитку захворювання сприяє інфікуванню](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-3.jpg)
під час травми. Ризик формування остеомієліту підвищується при осколкових переломах, важких супроводжуючих пошкодженнях, обширних ураженнях м’яких тканин, судинної недостатності, зниженні імунітету.
Характерні симптоми:
лихоманка,
виражена інтоксикація (слабкість, головний біль),
анемія,
лейкоцитоз,
підвищення ШОЕ,
тканини в зоні перелому гіперемована, набряклі, різко болючі,
рясні гнійні виділення з рани.
Слайд 5Гематогенний остеомієліт
Гематогенний остеомієліт щелеп виникає шляхом занесення інфекції в кістномозкову речовина щелепи
![Гематогенний остеомієліт Гематогенний остеомієліт щелеп виникає шляхом занесення інфекції в кістномозкову речовина](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-4.jpg)
кров’ю (при грипі, тифі, скарлатині, дифтерії та інших захворюваннях). Спочатку уражається ділянку тіла щелепної кістки, а потім в запальний процес втягуються і зуби.
Слайд 6Гострий одонтогенний остеомієліт
![Гострий одонтогенний остеомієліт](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-5.jpg)
Слайд 7Для нього характерна біль в області “причинного” зуба, однак незабаром приєднаються ознаки
![Для нього характерна біль в області “причинного” зуба, однак незабаром приєднаються ознаки](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-6.jpg)
запалення тканин стоять поруч зубів. Наростаюча біль, иррадиирущая в скроню, очну ямку, вухо.
Симптоми гострого одонтогенного остеомієліту верхньої щелепи
Хвороба починається гостро, з підвищення температури до 39-40 С. Визначаються запальний набряк і припухання в області щік, твердого неба, порожнини носа і по нижньому краю очної ямки.
протягом доби набряк різко наростає, очна щілина закривається повністю і рух століття майже неможливо. Носогубні складки згладжується, кути рота опускаються, обмежено рух верхньої губи, що веде до асиметрії особи. Лімфатичні залози збільшуються і ущільнюються.
Набряк наростає, поширюється від виличної кістки і до шиї.
.
Слайд 8При риноскопії спостерігається звуження просвіту носового ходу з-за зміщення латеральної стінки до
![При риноскопії спостерігається звуження просвіту носового ходу з-за зміщення латеральної стінки до](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-7.jpg)
перегородки носа. Загальний носовий хід заповнюється гнійним виділенням.
Шкіра над припухлістю поступово червоніє, лисніє, не збирається в складки. При обмацуванні спостерігається різка болючість.
В порожнині рота на ділянці альвеолярного відростка з боку передодня або на небі формується обмежений інфільтрат, покритий гиперемированной слизової, який в найближчі кілька днів швидко збільшуються і розм’якшуються в результаті розпаду кісткових тканин, виникає флуктуація
Слайд 9Симптоми хронічного остеомієліту верхньої щелепи
При відсутності своєчасного лікування процес переходить у хронічну
![Симптоми хронічного остеомієліту верхньої щелепи При відсутності своєчасного лікування процес переходить у](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-8.jpg)
форму. Вже через тиждень формуються множинні секвестри, свищі, які відкриваються в порожнину носа, в область лунок зубів по перехідній складці, на тверде небо і внутрішній кут очниці, виникає патологічна рухливість щелепи, може початися секвестрація зубів.
Слайд 10Ускладнення остеомієліту верхньої щелепи
перехід запального процесу на очну ямку, розвиток абсцесу повік
![Ускладнення остеомієліту верхньої щелепи перехід запального процесу на очну ямку, розвиток абсцесу](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-9.jpg)
або флегмони очниці;
екзофтальм, обмежена рухливість очного яблука;
менінгіт,
абсцес мозку,
дакріоцистит,
септикопіємії, сепсис,
пневмонія,
гнійний плеврит, перикардит, абсцес легені.
Слайд 12Лікування
Першим завданням у лікуванні остеомієліту щелепи вважається ліквідація гнійного вогнища, що
![Лікування Першим завданням у лікуванні остеомієліту щелепи вважається ліквідація гнійного вогнища, що](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-11.jpg)
є причиною розвитку запалення.
При розвитку одонтогенного остеомієліту щелепи показано видалення зуба.
при розвитку гематогенного - санація хронічного вогнища інфекції.
при травматичному - первинна хірургічна обробка інфікованих і вогнепальних ран.
Слайд 13Загальні лікувальні заходи складаються з дезінтоксикаційної, імуномодулюючу, симптоматичної, десенсибілізуючої терапії. Лікування включає
![Загальні лікувальні заходи складаються з дезінтоксикаційної, імуномодулюючу, симптоматичної, десенсибілізуючої терапії. Лікування включає](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-12.jpg)
призначення масивної антибіотикотерапії напівсинтетичними пеніцилінами, цефалоспоринами, макролідами.
При хронічному остеомієліті щелепи після проведення рентгенологічного дослідження щелепи вирішується питання про секвестрэктомии - видалення кісткових секвестрировавшихся ділянок. Після проведення даної маніпуляції порожнину кістки піддається промивання антисептичними засобами та заповнення остеопластичними матеріалами з антибіотиками. При загрозі перелому щелепи проводиться шинування.
Слайд 14
Мета даного дослідження полягала в тому, щоб описати ефект ванкоміцин насичений сульфату
![Мета даного дослідження полягала в тому, щоб описати ефект ванкоміцин насичений сульфату](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-13.jpg)
кальцію при лікуванні остеомієліту щелепи.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ:
Дванадцять пацієнтів, які були діагностовані з остеомієлітом щелепи пройшли лікування з ванкоміцин-просочують сульфату кальцію з липня 2014 року в відділенні щелепно-лицьової хірургії, школа стоматології, Китайського медичного університету (Шеньян, Китай). Всім хворим проводили санацію нежиттєздатних кістки та імплантації ванкоміцин насичений сульфату кальцію. Рани були покриті ацеллюлярной дермального матриксу і вшивають.
Слайд 15РЕЗУЛЬТАТИ:
Десять пацієнтів мали задовільний загоєння ран. Проте, 2 випадки верхньощелепної центральної остеомієліту
![РЕЗУЛЬТАТИ: Десять пацієнтів мали задовільний загоєння ран. Проте, 2 випадки верхньощелепної центральної](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-14.jpg)
було уповільнене загоєння ран. Рани гоїлися після хірургічного ділянки був resutured під місцевою анестезією. У 3-х місяців, Панорамна рентгенограма показала, що більшість імплантатів були реабсорбируется і замінена новою кісткової тканини. Всі пацієнти в даному дослідженні не було рецидиву інфекції від 6 до 18 місяців (в середньому 10,8 міс) спостереження.
ВИСНОВКИ:
Використання ванкоміцин-просочений сульфату кальцію в хірургічному ділянці Debridement для хронічногоостеомієліту щелепи показав обнадійливі результати. Крім того, сульфат кальцію може сприяти утворенню нової кісткової тканини до певної міри.
Слайд 16Діагностика
На підставі скарг пацієнта і об'єктивних даних загального огляду у лікаря
![Діагностика На підставі скарг пацієнта і об'єктивних даних загального огляду у лікаря](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-15.jpg)
може виникнути підозра на остеомієліт щелепної кістки. Підтвердження такого захворювання і повна формулювання діагнозу можливі тільки після проведення променевої діагностики (рентгендіагностики).
Існують ранні та пізні рентгенологічні ознаки, які вказують на наявність такої важкої патології.
До ранніх рентген-ознак належать:
• наявність на знімках ділянок розрядження кісткової тканини, які чергуються з її ущільненням;
• смазанность і крайня нечіткість кісткового малюнка в щелепи;
• незначне збільшення товщини окістя як наслідок периостита.
Слайд 17Пізніми ознаками остеомієліту на рентгенограмі є:
• формування до 7-12 дня від
![Пізніми ознаками остеомієліту на рентгенограмі є: • формування до 7-12 дня від](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/901907/slide-16.jpg)
початку захворювання вогнищ деструкції з утворенням секвестрів;
• потовщення і помірне ущільнення тканини кістки навколо запаленого вогнища.
У скрутних випадках пацієнтам показане проведення МРТ, яке дозволяє більш чітко побачити широту поразки кісткової тканини, а також візуалізувати дрібні гнійні вогнища.
Додатково до рентгенологічного обстеження проводять загальноклінічні аналізи, які відображають активність запального процесу:
• загальний аналіз крові, в якому може бути виявлено збільшення кількості лейкоцитів, зміни лейкоцитарної формули запального характеру, зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну;
• біохімічний аналіз крові з виявленням електролітнихпорушень, появою маркерів запалення.
З метою визначення збудника остеомієліту та виявлення його чутливості до антибактеріальних препаратів проводять бактеріологічне дослідження виділень Свищева ходів з посівом гною на спеціальні живильні середовища з наступною мікроскопією отриманих зразків.