:
1) раптове здавлення усіх відділів серця з підвищенням внутрішньосерцевого тиску;
2)раптовий удар в проекції серця або ушкодження серця відламками ребер;
3)зміщення серця при забитті грудної клітки.
А.П.Голиків і А.П.Борисенко вказують ще на два важливі чинники:
1) вплив ЦНС на серце (як прояв стресу);
2)порушення метаболізму в міокарді, викликане травмою, особливо політравмою.
Патогенез, важкість травматичного ураження серця залежать від багатьох причин: стани міокарду і коронарних судин до травми серця, фази сердечної діяльності у момент травми, віку потерпілого, характеру травми і так далі. Вважається, що найбільший вплив на міокард має травма в передньо-задньому напрямі, яка призводить до крововиливу в різні ділянки міокарду або розриву його стінок. Часто ці порушення виникають в результаті прямої дії зламаних ребер, грудини, порушення метаболізму, енергетичних змін в міокарді, впливу стресових реакцій на серці.
По даним, при забиттях серця окрім крововиливів дистрофічних і некротичних змін пошкоджених міокардіоцитів на периферії вогнищ ушкодження в міокардіоцитах спостерігалися зменшення глікогену, зниження активності ферменту сукцинатдегідрогенази; у міокарді відзначалося підвищення рівня молочної кислоти, що досягає максимуму (у 7-8 разів вище за норму) через 3-4 години після травми.