Бароко як доба і художній напрям у європейській літературі й мистецтві

Мистецтво існує для того, аби вихоплювати форми з того світу, в якому людина сама є об’єктом, і переносити його в той світ, в якому людина панує.
А.Мальро

Течії бароко:
1. Високе бароко — розробляло «високу» проблематику (філософську, загальнолюдську), торкалося вічних питань буття. Воно пов’язане в першу чергу з драмою, з творчістю іспанського драматурга Педро Кальдерона та німецького поета й драматурга Андреса Гріфіуса.
2. Низьке бароко — зверталося до сучасного, побутового матеріалу, спиралося на сатиру, традицію шахрайської літератури. Представники цієї течії — французькі автори Шарль Сорель і Поль Скаррон.

Складові стилю бароко
Релігійне (метафізичне) бароко — поширене в Англії, Італії, Іспанії, Франції та інших країнах Європи. Для нього характерне заглиблення у світ містики та метафізики, що призводить до відречення від життя й усього земного. Помітними є намагання навернути людину до релігії та благочестя.
Євфуїсти, кавалери — дворяни, які писали вишуканою мовою, наповнювали свою поезію еротичними і монархічними мотивами, їхній герой — галантний лицар.
Преціозна література — набула розвитку у Франції; вирізнялась вишуканістю та галантністю стилю. Головна тема — кохання та переживання, пов’язані з ним; поширений жанр — пасторальні романи. Цій літературі властива вишукана лексика та манірний виклад.
Маньєризм (маріонізм) — поширений серед дворян Італії; головна тема творчості — кохання.
Культуризм, або гонгоризм (походить від імені поета Гонгора),— іспанський різновид італійського маріонізму.
Філософське, або кальдеронівське, бароко (походить від імені Кальдерон) — іспанський різновид літератури епохи бароко.

Своєрідні ознаки бароко
Посилення ролі держави і церкви.
Поєднання релігійних і світських мотивів, образів.
Мінливість, поліфонічність, ускладнена форма.
Тяжіння до контрастів,метафоричність, алегоризм.
Людина не протиставляється Богові, а вважається найдосконалішим його творінням.
Настрої песимізму, скепсису, розчарування.
Трагічна напруженість і трагічне світосприйняття.
Прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем.

У літературі бароко на перший план вийшли лірика, роман, драматургійні жанри трагедії та комедії. Проте кожна країна мала свою специфіку в розвитку жанрів. Наприклад, в Італії, де сформувався цей художній напрям, він реалізувався перш за все в поезії. Родоначальником літератури бароко вважають поета Джамбаттісту Маріно, автора ліричних збірок «Ліра», «Цівниця», героїчних і любовно-міфологічних поем. В іспанській літературі бароко знайшло втілення в епосі, ліриці та драмі. У німецькій — у поезії та драматургії.

Джамбаттіста МАРІНО (Giambattista Marino) — 14.10.1569 - 26.03.1625

АРХІТЕКТУРА БАРОКО

БАРОКО В СКУЛЬПТУРІ

БАРОКО В ЖИВОПИСУ

БАРОКО В МУЗИЦІ

БАРОКО В УКРАЇНІ
ХVІІ–ХVІІІ століття