Імунна система

Імунітет - це еволюційно обумовлена сукупність реакцій взаємодії між системою імунітету і біологічно активними агентами (антигенами), які спрямовані на збереження фенотипічної постійності внутрішнього середовища (гомеостазу) організму.

Основні функції імунної системи : контроль за антигенним станом внутрішнього середовища організму, захист організму від патогенних мікробів і протипухлинний нагляд. У виконанні цих функцій беруть участь як механізми неспецифічного захисту, так і специфічна імунна відповідь на конкретні інфекційні або пухлинні антигени. Специфічна імунна відповідь посилює механізми неспецифічного захисту, робить їх більше цілеспрямованими

Функція імунної системи полягає у розпізнаванні генетично чужорідних антигенів та специфічному реагуванні на них. Основна її мета нейтралізація та руйнування тих антигенів, які стимулюють імунну відповідь.
Формування імунних реакцій. є форми специфічних імунних реакцій (відповідей):
1.Вироблення антитіл
2.Імунологічна пам’ять
3.Імунологічна толерантність (вибіркова відсутність відповіді на даний антиген при повторній зустрічі).
4.Виникнення алергії – підвищеної чутливості до специфічного антигену.

Вироблення антитіл – білків, котрі належать до того чи іншого класу імуноглобулінів, синтез яких стимулюється після надходження антигену. Антитіла взаємодіють з даним антигеном. Але імунні реакції нерідко в ході їх реалізації пошкоджують та руйнують власні клітини та неклітинні структури організму. Такий тип імунних реакцій дістав назву алергії.

Алергія є передумовою виникнення патологічного імунологічного процесу.
Алергени – речовини, які спричиняють алергічні реакції. Є зовнішні алергени(екзоалергени): харчові продукти, хімічні речовини, лікарські препарати, запахи).
Внутрішні алергени (ендоалергени) – це власні тканини організму переважно з видозміненими властивостями, що виникають внаслідок утворення токсичних речовин при патологічних процесах (опіки чи обмороження, дія отруйних речовин, укуси бджіл, іонізуюча радіація).

Імунологічна пам’ять – це здатність організму реагувати прискорено та посилено на повторно введений антиген. Зберігають імунологічну пам’ять Т-лімфоцити, тривалість життя яких набагато більша ніж В-лімфоцитів. Наявність імунної пам’яті пояснюється збільшеним вмістом В-лімфоцитів, які несуть відповідні рецептори (Т-пам’яті живуть десятки років).

Причиною пригнічення імунної системи є виникнення імунологічної недостатності – це вроджений або набутий дефект імунної системи, який проявляється неспроможністю організму здійснювати реакції гуморального або клітинного імунітету.
Недостатність може бути первинною чи вторинною.
а) первинна – внаслідок вроджених дефектів імунної системи (генні, хромосомні мутації, внутрішньоутробні інфекції).
б) вторинна – набута недостатність. Причинами можуть бути: випромінювання, хімічні речовини, віруси, старіння, інтоксикація (опіки, злоякісні пухлини, уремія), неповноцінне харчування, часті переохолодження чи перегрівання, надмірне перебування

Імунопрофілактика - спосіб попередження інфекційних захворювань шляхом створення штучного специфічного імунітету. Виділяють вакцинопрофілактику (створення активного імунітету за рахунок вакцин, антигенів) і серопрофілактика (пасивний імунітет за рахунок введення в організм специфічних антитіл - імуноглобулінів).
Основну роль у специфічній профілактиці інфекційних захворювань має вакцинопрофілактика.

Варіоляція - раніше застосовувався спосіб захисту від натуральної віспи за допомогою втирання в шкіру невеликої кількості заразного матеріалу від видужуючих від віспи людей відомий з незапам'ятних часів. У Росії однією з перших цій процедурі піддалася Катерина.

Вакцинація. Вакцинацією людство зобов'язане Е. Дженнеру, який в 1796г. показав, що щеплення коров'ячої віспи - вакцинація (vaccinum - з лат. коров'ячий) ефективна для профілактики натуральної віспи. З тих пір препарати, які використовуються для створення специфічного активного імунітету, називають вакцинами.
Існує ряд типів вакцин - живі, убиті, компонентні і субодиничні, рекомбінантні, синтетичні олігопептідние, антіідіотіпіческіе та ін

Антибіотики.
Багато антибіотики впливають на обмін ДНК і РНК. Найбільшою мірою це стосується продуктів діяльності актиноміцет-актиноміцин С і Д, а також продукту життєдіяльності грибів Trihoderma polysporium - циклоспорину.
Актиноміцин Д гальмує ділення клітин і ДНК-залежний синтез РНК. Актиноміцин С є алкілуючі препаратом.
Циклоспорин є активним імунодепресантів, переважною клітинні імунні реакції, в т.ч. реакції трансплантаційного імунітету, ГЗТ, Т-залежне антитілоутворення.Механізм його дії пов'язаний з придушенням продукції Т-хелперами ІЛ-2.

Антигени - це речовини, які сприймаються організмом як чужорідні і, при введені в організм, здатні викликати імунну відповідь.
Антигенні властивості мають макромолекулярні компоненти всіх живих організмів. Антигени можуть бути:
видовими - спільними для всіх особин даного виду;
груповими - спільними лише для частини особин даного виду.
Імунність антигенів та форма імунної відповіді (толерантність, гуморальний і клітинний імунітет, алергія) залежать:
1. від ступеню чужорідності антигену (філогенетичних відмінностей між видами);
2 .хімічної природи, конформації і жорсткості структури молекул;
дози і форми введення.

Лікувальна сироватка - це біологічний препарат, який містить готові антитіла.
Лікувальну сироватку одержують з плазми крові тварин або людей, що перехворіли на певну інфекцію. Сироватку, що містить необхідні антитіла, попередньо обробляють і вводять хворому. Кожне антитіло атакує інфекцію і допомагає організму-реципієнту здолати захворювання. У цьому випадку власні антитіла не утворюються, тому такий імунітет називають пасивним.

Імунодефіцитний стан може бути наслідком радіоактивного опромінення, особливо при ураженні червоного кісткового мозку.
В умовах радіоактивного забруднення середовища такий стан призводить до зростання частоти і чисельності різноманітних інфекційних захворювань, зниження здатності організму протистояти гострим респіраторним вірусним інфекціям тощо.
Важкою формою імунодефіциту є захворювання на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), яке викликається внаслідок ураження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус руйнує один з типів лейкоцитів, що призводить до зниження функції імунної системи

ВІЛ означає Вірус Імунодефіциту людини. Цей вірус є причиною СНІДу. Іноді ВІЛ називають "вірусом СНІДу". СНІД означає Синдром Набутого Імунодефіциту, вірус проникає в організм людини і руйнує його імунну систему. Імунна система є частиною людського організму, що допомагає нам боротися з інфекціями і хворобами

СНІД є синдромом. Іншими словами, це сполучення захворювань та симптомів. Людина, заражена ВІЛ, може прожити довгі роки, перш ніж цей вірус призведе до СНІДу.
Після того, як вірус попадає в організм людини, проходить близько трьох місяців, і в організмі з'являються антитіла до ВІЛ, які можна знайти за допомогою тестів. ВІЛ поступово послабляє імунну систему, опір організму інфекції стає настільки слабким, що в організм легко проникає цілий ряд інших інфекцій, що викликають різні захворювання і погіршують стан здоров'я людини.