Mult_2.1

План
1. Виникнення держав у Греції
2. Держава та право Стародавніх Афін
3. Держава та право Спарти

Стародавня Греція
Стародавні греки населяли південну частину Балканського півострова. До основних поселень метрополії прилягали острови Егейського моря і західне узбережжя Малої Азії.

Етапи розвитку держави у Греції
1. Гомерівський період (ХІ-ІХ ст. до н.е.)
2. Архаїчний період (VІІІ – VІ ст. до н.е.)
3. Класичний період (V – перша половина ІV ст. до н.е.)
4. Елліністичний період (середина ІV – ІІ ст. до н.е.)

Державний лад Гомерівської Греції
рада старійшин - постійний орган влади, складалася з представників родових общин, вела переговори з іншими племенами, брала участь у родоплемінному суді, присягала від імені общини, обговорювала найважливіші спільні справи.
народні збори скликалися для вирішення питань про війну і мир, про перебіг військових дій, про епідемії.
вождь обирався у випадку війни, йому надавалися повноваження командувача військами, верховного судді і верховного жерця. Поступово посада вождя стала спадковою.

Суспільний лад Гомерівської Греції

Утворення афінської держави
Реформою Тесея наприкінці VІІІ ст. до н.е. окремі племінні поселення Аттики було об'єднано в один афінський народ. Це об'єднання дістало назву синойкізм.

Державний лад архаїчної Греції
народні збори
(входили евпатриди)
ареопаг
обирав і контролював
архонтів, наглядав за
народними зборами
здійснював вищу судову владу
архонти
управляли
країною

Реформи Солона
У 594 р. до н. е. першим архонтом було обрано Солона. Його наділено широкими повноваженнями, адже час був тривожний, назрівав революційний вибух. Страх перед повстанням змусив евпатридів погодитися на визнання начебто нейтральної особистості Солона. Багаті (евпатриди) знали його як людину заможну, а бідні - як чесну.

Сисахфія – скасування боргового рабства
Громадян, які стали рабами за борги, звільнено від сплати боргу та поновлено в політичних і економічних правах
Громадян, проданих за борги в рабство за море, належало розшукати і викупити коштом держави
Реформи Солона

Реформи Солона
За майновим станом усе вільне корінне населення Афін (евпатриди, геомори і деміурги) поділялося на чотири розряди: пентакосиомедимни, вершники, зевгіти, фети. За основу поділу було взято прибуток, одержуваний від землі, ремесла і торгівлі.
Права та обов'язки громадян установлювалися відповідно до розмірів їхнього прибутку.

Державний лад за
законодавством Солона
народні збори
(еклесія) –
законодавчий
орган
геліея –
судова і законодавча влада
рада
чотирьохсот -
розробка
законів
ареопаг –
виконавча влада
громадяни
Афін

Реформи Клісфена
Мета реформи - змішати населення, роз'єднати роди і в такий спосіб послабити вплив родової аристократії і олігархії,
зміцнити демократію

Реформи Клісфена
Територію Афінської держави було поділено на три округи: 1) місто Афіни з передмістями; 2) внутрішня центральна смуга; 3) берегова смуга. Кожен округ поділявся на десять частин - тритій. Три тритії (по одній з кожного округу) складали одну філу. Так сформувалося десять територіальних філ. При цьому кожна філа являла собою не суцільну територію, а кілька локально розділених громад, які об'єднувалися під час голосування.
Раду чотирьохсот скасували і замінили радою п'ятисот, що обиралася з громадян, які досягли 30-літнього віку та були представниками філ: по 50 осіб від кожної з 10 філ.

реформи Клісфена

Реформи Клісфена: остракізм
Щороку скликалися народні збори, які голосуванням визначали, чи немає серед громадян осіб, небезпечних для демократії. Якщо такі виявлялися, то кожен учасник зборів писав на глиняному черепку ім'я того, хто, на його думку, був небезпечним. Засуджений видалявся за межі Аттики на десять років. Після закінчення цього строку можна було повернутися до Афін.

За висловом Геродота, саме Клісфен установив демократію в Афінах.
Аристотель в «Афінській політиці» зазначав, що після Клісфена Афінська держава стала значно більш демократичною, ніж вона була за часів Солона.

Афінська демократія
громадяни Афін
народні
збори
(законодавчий
орган)
рада п'ятисот
(розробка законів,
адміністративний
орган)
ареопаг
(судовий і
розпорядчий
орган)
виборні
посадові
особи
стратеги
(воєначальники)
архонти
геліея
(затвердження
законів, суд
першої та другої
інстанцій)

Закони Драконта
У 621 р. один з архонтів - Драконт - записав чинне звичаєве право. Закони відзначалися надзвичайною жорстокістю, стратою каралися навіть ледарство i крадіжка овочів.
Розповідали, що коли запитали самого законодавця, чому він майже за всі злочини призначив страту, Драконт відповів, що незначні проступки, на його думку, заслуговують цього покарання, а для значних він не міг придумати більшого
За всієї жорстокості закони Драконта мали велике і значення, адже були спрямовані проти кровної помсти.

злочини за афінським правом
проти
держави
державна зрада, обман народу, образа богів, внесення протизаконних пропозицій до народних зборів тощо
проти
сім’ї
погане поводження дітей з батьками, опікуна – з сиротами, батьків – із дітьми, спадкоємцями, зрада дружини
проти
особи
убивство, тілесні ушкодження, обмова, образа, продаж вільного у рабство
проти
власності
крадіжка, грабіж, розбій

покарання за афінським правом
смертна кара - за найбільш серйозні, зокрема, державні злочини (причому засудженому надавалося право самому прийняти отруту)
продаж у рабство – рецидив злочинів
штраф - традиційне покарання до вільних громадян
тілесні покарання – широко застосовувалися до рабів
атимія – позбавлення політичних прав, супроводжувалася конфіскацією майна
позбавлення волі застосовувалося лише як запобіжний захід — із метою попередження втеч
Жак-Луї Давід. Смерть Сократа

Спарта
Держава Спарти виникла у IX ст. до н. е. як поліс (місто-держава). У VІ ст. до н.е. Спарта об'єднала навколо себе інші міста Південної Греції й утворити Пелопоннеський союз, який існував до ІV ст. до н. е

суспільний лад Спарти
спартіати
(повноправні
громадяни)
періеки
(іноземці,
наділені
економічними
правами)
ілоти
(підкорене
населення,
обмежені
в правах)

спартіати
повноправні громадяни
наділялися рівними земельними ділянками, що називалися “клер”
головним заняттям була військова справа і політична діяльність
з 7-ми до 20-ти років проходили обов'язкове навчання військовій справі
З 30-ти років брали участь у роботі народних зборів

периеки
були особисто вільними;
наділені економічними правами: могли набувати власність, укладати угоди;
займалися у більшості своїй ремеслом і торгівлею;
залучалися до війська як важкоозброєні воїни;
не мали політичних прав;
перебували під наглядом держави, для цього були засновані спеціальні посади гармостів.

ілоти
підкорене населення;
працювали на ділянці, наданій державою спартіату;
віддавали йому 50% зібраного врожаю, рештою розпоряджалися самостійно;
мали своє господарство і власні знаряддя праці;
несли військову службу в армії як легкоозброєні воїни;
ілоти були власністю держави;
спартіат, у розпорядженні якого був ілот, не мав права продати його, чи збільшити суму податку;
Періодично ефори оголошували криптії, під час яких молодим спартанцям дозволялося вбивати ілотів. Особливо цінувалося уміння непомітно підкрастися до жертви і позбавити її життя одним ударом меча.

Державний лад Спарти
вибори контроль
апела
(народні збори)
герусія
28 осіб + 2 царі
(рада старійшин)
2
архагети
(царі)
ефори
(5 осіб)

Військо Спарти
Військом Спарти командували царі (архагети). Усі спартіати віком від 20 до 60 років, а також періеки були зобов'язані нести військову службу як важкоозброєні воїни – гопліти. Вони билися замкненими рядами — фалангами. Озброєння складалося зі списа, великого круглого щита (гоплон, звідти і назва), списа та меча. Крім того, гопліти носили мідний (шкіряний) панцир, шолом, поножі. Усе озброєння важило близько 20-30 кг. У якості легкоозброєних воїнів використовувалися ілоти.