Тема_1_Еволюція_аграрних_трансформацій_в_Україні
1. ЕВОЛЮЦІЯ АГРАРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УКРАЇНІ. ЕТАПИ ДОРАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ: - переведення аграрного господарства країни з оброчної системи на панщинну (XVI ст.); - відміна кріпацтва в 1861 р. та розвиток сільського господарства України; - Столипінська аграрна реформа 1907 р. ЕТАПИ РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ: - аграрна політика українських національних урядів в 1917-1920 рр.; - нова економічна політика (1922-1928 рр.); - створення мереж машинно-тракторних станцій (МТС) (1927-1950); - реформи Сталіна. Колективізація (1928-1933 рр.); - аграрна політика у період після Другої світової війни; - реформи Хрущова, спрямовані на соціалізацію села (1953-1964 рр.); - реформи Брежнєва (1964-1982); - реформи Андропова та Горбачова (1982-1990 рр. Прийняття у травні 1982 р. Продовольчої програми, якою було заплановано широкий спектр комплексних заходів, спрямованих на вирішення ключових проблем розвитку села. ПОСТРАДЯНСЬКІ РЕФОРМИ: - реформування земельних відносин та становлення ринкових відносин на селі (1990-ті рр.); - паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам (1996р.); - реорганізація КСП у господарські структури ринкового типу (1999 - 2000 рр.). 1 СТОЛИПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА (1907 Р.) СТОЛИПІНСЬКА РЕФОРМА – ряд законодавчих актів царського уряду, спрямованих на перерозподіл селянських земельних ділянок, надання права виходу з громади, зміцнення приватної власності на землю, ліквідацію обмежень щодо відчуження надільних селянських земель. Столипінська аграрна реформа прискорила перехід села на індустріальну основу, створила сприятливі умови для розвитку приватного селянського землеволодіння, стимулювала розвиток агрономічних заходів та посилила тенденцію до зростання товарного виробництва. Реформу було названо за прізвищем міністра внутрішніх справ Росії, а згодом – голови ради міністрів Петра Столипіна, який був ініціатором її проведення. Столипінська реформа була пов`язана з революційними подіями 1905 р. та невдачами царського уряду у вирішенні аграрного питання. Уряд Столипіна видав низку законодавчих актів, основними з яких були указ 1906 р. та ухвалений на його підставі Державною думою Російської імперії закон 1910 р. Згідно з цими законами кожному селянинові надавалося право закріпити свою земельну ділянку, що перебувала у розпорядженні сільської громади, в особисту приватну власність; після чого він мав змогу з цією землею вийти з громади, господарювати на хуторі чи отримати відруб (польова ділянка без садиби) або продати її. Селяни могли брати кредит у Селянському земельному банку. Однак ціна за викуп землі була високою, і це робило їх недосяжними для основної селянської маси. Аграрна реформа прискорила розвиток товарних відносин у сільському господарстві, а також соціальне розшарування на селі (прискорилося відокремлення заможної верхівки). Реформа не була доведена до кінця: з самого початку їй протидіяли як праві сили, так і ліворадикальні партії. Аграрне питання не було вирішене, ставши однією з причин революції 1917 р. 2