Правовий статус особи, співвідношення понять права, свободи та обов’язки (лекція №3)
Правовий статус особистості – це система прав, свобод і обов’язків особистості, закріплених у Конституції, інших нормативно-правових актах та міжнародних правових актах з прав людини.
Передумовою правового статусу є громадянство – постійний правовий зв’язок особи та держави, виражений у їх взаємних правах і обов’язках. До правового статусу прилягають гарантії реалізації прав, свобод і обов’язків (юридичні, соціально-економічні, політичні, організаційні) та юридична відповідальність. Остання – похідна від будь-якого обов’язку, без обов’язку немає і відповідальності за його невиконання. Види правового статусу особистості:_______________
Загальний правовий статус припускає, що обсяг прав, свобод і обов’язків однієї особистості дорівнює обсягу прав, свобод і обов’язків будь-якої особистості незалежно від розходження в їх соціальному, службовому, майновому, сімейному і т. п. становищі. Спеціальний правовий статус припускає, що обсяг прав, свобод і обов’язків однієї особистості відрізняється від обсягу прав, свобод і обов’язків іншої особистості внаслідок її особливого соціального, службового, майнового, сімейного і т. п. становища. Індивідуальний правовий статус – це статус конкретної особи, пов’язаний із його індивідуальними якостями. Індивідуальний правовий статус особистості (громадянина, іноземця) інтегрує в собі статус загальний і спеціальний. Індивідуальних правових статусів рівно стільки, скільки громадян, вони різноманітні й неповторні, як і самі люди – їх носії. 1) загальний; 2) спеціальний; 3) індивідуальний.
Slaidy.com
