Поняття санаторно-курортних закладів та їх послуги

Курортна медицина займає одне з центральних місць у сфері послуг, які надають у межах санаторно-курортного комплексу, що враховує:
діагностику,
безпосередньо лікування захворювання,
профілактику й реабілітацію або відновлення організму, який переніс захворювання.

Медична реабілітація –
це комплекс взаємозалежних медичних, соціальних, педагогічних та інших заходів, що мають за мету відновлення соціальної (трудової, професійної, сімейно-побутової) дієздатності людини на основі максимально можливого відновлення функцій її організму, порушених хворобою.

санаторно- курортне лікування.
Під медичною допомогою, що здійснюється з профілактичною, лікувальною або реабілітаційною метою, із застосуванням природних лікувальних факторів в умовах перебування на курорті або лікувально- оздоровчій місцевості, у санаторно-курортних закладах розуміють

Завдання санаторно-курортного режиму
полягає в раціональному використанні природних чинників курорту, зміні умов життя, сприятливому впливі природи й побуту, правильному застосуванні лікувальних факторів, своєчасному прийманні смачно приготованої їжі, які допомагають відновленню компенсаторно-пристосувальних процесів

САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ ЗАКЛАД -
це заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування

Санаторно-курортні підприємства розташовані на території курорту або в лікувально-оздоровчій місцевості.

Головні функцій санаторно-курортних закладів:
лікування;
медична реабілітація;
профілактика захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів.

До спеціалізованих функцій належать:
виробнича (надання курортних послуг),
маркетингова (проведення заходів з організації збуту, просування виробленого продукту й забезпечення відповідності його якості вимогам ринку),
кадрова,
фінансова (планування, облік і фінансове забезпечення діяльності санаторію),
контроль і аналіз.

З медичної точки зору, лікувально-профілактичні послуги направлені на відновлення здоров’я і працездатності шляхом відпочинку поза житлом на лоні природи, в сприятливих кліматичних умовах.
Для реалізації цієї мети пацієнтам і туристам-рекреантам на курортах надаються різноманітні рекреаційні послуги (recreation facility).

Зазначена класифікація має практичне значення, оскільки вона дозволяє виявляти структуру санаторно-курортних і оздоровчих послуг і попит на них, формувати цільові установки, вирішувати питання організації та управління санаторно-курортних і оздоровчих підприємств.

Оздоровлення та відпочинок людей забезпечують:
- санаторії;
- пансіонати;
- санаторії-профілакторії;
- дитячі оздоровчі табори;
- будинки відпочинку;
- туристичні бази.

Для лікування хворих вузького профілю створюються спеціалізовані санаторно-курортні заклади (санаторії).
САНАТОРІЇ створюються для лікування захворювань органів кровообігу, травлення, обміну речовин, хвороб нервової системи, опорно-рухового апарату, органів дихання нетуберкульозного характеру, шкіри, нирок, сечовивідних шляхів тощо.

Санаторії за домінуванням природного фактора:
Бальнеологічні санаторії;
Грязелікувальні;
Кліматичні.

Бальнеологією
називається один з розділів медицини, який описує лікування та оздоровлення за допомогою різних мінеральних вод. Наприклад, лікування за допомогою зрошення, пиття, інгаляцій, ванн або душу з мінеральних вод.

Бальнеологічні курорти -
це населені пункти, які володіють природними можливостями і добре розвиненою інфраструктурою для оздоровлення і лікування хворих.
Головний лікувальний фактор бальнеологічних курортів - це мінеральна вода, яка може мати різний хімічний склад.

На території України існують джерела з вуглекислою водою, йодобромною, сірководневою, сульфідною і так далі.
Рекомендований час лікування на бальнеологічному курорті повинен бути не менше 14 днів, але краще продовжувати лікування до 21-28 днів.

Властивості мінеральних вод:
Процедури, основа яких - це мінеральна вода, володіють широким спектром впливу на всі органи і життєво важливі процеси в організмі.
Якщо застосовувати мінеральні води для зовнішніх процедур, вони якісно впливають на шкіру, при цьому, змінюють її проникність, усувають лущення і сухість, зміцнюють м'язи.
Якщо вживати мінеральну воду в якості пиття, вона впливає на слизові оболонки всього ШКТ.

Бальнеологічні курорти України
Закарпатська область - Нижнє Солотвино, Рахів, Міжгір'я, Виноградів, Синяк, Кваси, Свалява, Карпати, Шаян, Солочин, Поляна.
Львівська область - Моршин,Трускавець, Немирів, Східниця.
Вінницька область - Немирів, Хмільник, Бронниця.
Полтавська область - Велика Багачка, Миргород, Власівка.
Крим - Євпаторія, Алушта, Феодосія, Саки, Судак.
Донецька область - місто Слов'янськ.
Запорізька область - Кирилівка, Бердянськ.
Одеська область - Сергіївка, Одеса.
Харківська область - курорт Березівське.
Дніпропетровська область - курорт Орлівщина.
Івано-Франківська область - Шешори, Черче.
Хмельницька область - Волочиськ, Сатанів.
Сумська область - курорт Токарі.
Рівненська область - курорт Жобрин.
Чернігівська область - курорт Мена.
Черкаська область - курорт Будище.
Херсонська область - курорт Генічеська Гірка.

Грязелікувальні курорти
основний лікувальний чинник – лікувальні грязі, які утворюються на дні морських водойм, лиманів і озер.
На деяких курортах грязі використовують як допоміжні лікувальні чинники (Любінь Великий, Саки та ін.).

Такі грязі розрізняються за своїм походженням та складом на:
мулові сульфідні грязі - містять сірководень, вуглекислоту і метан;
сапропельні грязі - містять органічні речовини і солі;
торф'яні грязі - містять органічні речовини у великій кількості.

Сапропе́ль (від грец. σαπρός — «гнилий» і πηλός — «мул», «бруд») —
органічні мули, відклади прісних континентальних водоймищ, які містять понад 15%мас.органічних речовин.

Рекомендовані терміни перебування:
1) для хворих із нетуберкульозними захворюваннями органів дихання і функціональними порушеннями нервової системи – 24 дні;
2) на бальнеологічних і грязьових курортах, а також у приміських санаторіях для лікування хворих із захворюваннями органів кровообігу – 26 днів;
3) у санаторіях для лікування хворих із запаленнями нирок – 48 днів;
4) у санаторіях та відділеннях для лікування хворих із наслідками травм і захворювань спинного мозку – 52 дні

Санаторій «Авангард», Немирів
багатопрофільна оздоровниця України, яка має великий досвід у лікуванні захворювань опорно-рухової, травної, дихальної, серцево-судинної, ендокринної та інших систем.

У вартість путівки входить
проживання;
4-разове харчування;
лікування:
лабораторні та інструментальні обстеження;
консультації лікарів-спеціалістів;
ванни лікувальні: скипидарні, сірководневі, радонові, морські, з лікувальними травами та ін.;
душі лікувальні;
апаратна фізіотерапія: лазеротерапія, магнітотерапія, ультразвукова терапія, електросон, електрофорез та ін.;
бювет мінеральної води;
фітотерапія, ароматерапія, галокамера (соляна шахта);
синглентно-киснева терапія;
психотерапія;
біорезонансна терапія, пневмопресингтерапія;
ЛФК, масаж;
кліматолікування.

За додаткову плату:
гірудотерапія;
рефлексотерапія;
УЗД;
підводний душ-масаж;
підводне витягкування хребта;
інфрачервона квант-камера;
басейн.

ПАНСІОНАТ ТУРИСТИЧНИЙ –
заклад для відпочинку готельного типу, призначений для відпочинку туристів (в т.ч. сімейного). Туристичні пансіонати розташовуються в курортних районах і приміських зонах відпочинку. Пропонують відвідувачам обмежений набір послуг (розташування в номерах, щоденне харчування за стандартним меню, яке входить у вартість проживання).

Крім фізкультурно-оздоровчих заходів, у туристичних пансіонатах організовуються нетривалі походи та екскурсії. Цей заклад включає:
клуб,
кіно-концертний зал,
бібліотеку,
спортивні споруди,
ігрові кімнати і т.і.
Туристичний пансіонат для автотуристів називається автопансіонатом.

БУДИНОК ВІДПОЧИНКУ -
рекреаційне підприємство (низова ТРС), що характеризується різноманітними циклами рекреаційних занять і переважним використанням ресурсів прилеглої території

Будинки відпочинку розрізняються:
по контингенту відпочиваючих (загальні, сімейні, матері і дитини);
строками перебування (одноденні і тривалого перебування);
характером експлуатації (цілорічні, сезонні) і місткості.

В будинок відпочинку приймаються (на 12-24 дні) практично здорові особи. Найбільш поширеними є цілорічні будинки відпочинку з 12-денним терміном перебування.
Є будинки відпочинку вихідного дня (одно-, дводенні), для батьків з дітьми, для вагітних, молодіжні, плавучі (на морських і річкових пароплавах).

Режим у будинку відпочинку ґрунтується насамперед на загартовуванні відпочиваючих і можливо більш тривалому перебуванні на свіжому повітрі (прогулянки, екскурсії, заняття фізкультурою і спортом).

У складі будинку відпочинку є:
спальні кімнати,
приміщення для культурно-масової роботи,
харчоблок,
медпункт,
приймальні приміщення,
адміністративні, господарські і підсобні приміщення.

Крім того, на ділянці будинку відпочинку або поблизу від нього влаштовують споруди для оздоровчих заходів (аеросолярій, пляж тощо), спортивні споруди та майданчики.

ТУРИСТИЧНА БАЗА –
спеціально відведена територія в зоні відпочинку з комплексом будівель і закладів, що пристосовані для тимчасового відпочинку.

Останнім часом ринок лікувально-профілактичних послуг зазнає змін. Традиційні курорти стають все більш поліфункціональними оздоровчими центрами, розрахованими на широке коло споживачів.

Правове регулювання діяльності санаторно-курортних закладів

Регламентація санаторно-курортної діяльності в Україні базується на системі нормативно-законодавчих актів, які розроблялися за різних структур державного управління вітчизняним санаторно-курортним комплексом.

Систему нормативно-правового забезпечення регулювання розвитку санаторно-курортних закладів в Україні

Концепція маркетингу в управлінні санаторно-курортною діяльністю

Санаторно-курортний маркетинг –
концепція управління санаторно- курортною організацією, яка передбачає всебічне вивчення потреб клієнтів у курортному лікуванні та відпочинку для найповнішого їхнього задоволення завдяки комплексним зусиллям з виробництва, реалізації і просування санаторно-курортного продукту на конкурентному ринку з метою отримання прибутку й досягнення інших цілей організацією.

Цілі маркетингу в управлінні санаторно-курортною діяльністю такі:
утримання своїх позицій на ринку курортних послуг (стратегія виживання), проникнення на нові ринки (стратегія зростання), отримання надвисоких прибутків (стратегія «зняття вершків»); диверсифікація продукту, соціальні цілі.

Головна мета санаторно-курортного маркетингу –
досягти відповідності між можливостями (пропозицією) рекреаційної організації і потребами (попитом) клієнтів для досягнення головної мети санаторно- курортної організації – отримання прибутку

Комплекс курортного маркетингу
становлять п’ять головних елементів (продукт (product), ціна (price), просування (promotion), місце (place), персонал (people), сформованих після проведення маркетингових досліджень та аналізу отриманої інформації. З огляду на це розробляють програму маркетингу, визначають позиції рекреаційного продукту на ринку й напрямок впливу на певний ринковий сегмент.

«5Р» курортного маркетинг-міксу

Функції курортного маркетингу:
1) аналітична функція (вивчення ринку, споживача, конкурентів, продукту і внутрішнього середовища закладу);
2) виробнича функція (заходи щодо вдосконалення санаторно-курортного продукту й підвищення його конкурентоспроможності, управління якістю обслуговування і рівнем сервісу);
3) ціноутворення;
4) збут (організація продажів санаторно-курортного продукту, формування попиту і стимулювання збуту);
5) просування продукту на ринку;
6) управління і контроль (організація стратегічного й оперативного планування закладу, комунікативна політика всередині підприємства, контроль за реалізацією маркетингових планів та ін.)

Складові маркетингу в сфері санаторно-курортних послуг

Маркетингову службу санаторно-курортного закладу зазвичай формують за функціональним принципом.
Функціональним структурам притаманний розподіл персоналу за функціональними блоками

У курортному маркетингу такими блоками можуть бути:
дослідницька функція,
функція планування й аналізу,
функція збуту,
функція просування.

У процесі своєї діяльності служба маркетингу тісно взаємодіє з іншими підрозділами санаторного закладу:
з підрозділами обслуговування (медична служба, розміщення, харчоблок, культмасова служба) її пов’язує двосторонній обмін інформацією стосовно рівню сервісу, відомостей щодо завантаження санаторію, проведенні внутрішніх маркетингових досліджень;
з бухгалтерією відбувається постійна взаємодія з виконання договорів реалізації путівок, формування бази даних для ціноутворення;
з планово-економічною службою – щодо спільної розробки та виконання господарсько-фінансового плану санаторію, ціноутворення, аналізу результатів роботи.

Кадровий склад закладів санаторно-курортного комплексу

Одна з умов успішної діяльності санаторно-курортних закладів в умовах ринкової економіки – ефективна система управління, побудована на сучасних теоріях менеджменту. Провідною фігурою в цьому процесі є менеджер, від якого залежить реалізація кожної управлінської функції.

Кожному з рівнів управління санаторно-курортного закладу відповідає певний персонал

До керівників вищої ланки санаторно-курортних закладів на рівні підприємства належить
головний лікар – особа, яка повинна успішно справлятися з управлінням не тільки медичними процесами (профілактичними, діагностичними, лікувальними), але й мати спеціальні знання в галузі державного управління, соціальної медицини, економіки, охорони здоров’я, кадрової політики.

Керівники середньої ланки
координують і контролюють роботу молодших начальників – це заступники головного лікаря з фінансової роботи, з економічної роботи, з лікувальної роботи, з поліклінічної роботі, з технічної роботи, з загальногосподарської роботи, директор будинку культури санаторію та інші.

Керівники низової ланки (операційні керівники)
– це організаційний рівень, який знаходиться безпосередньо над не управлінськими працівниками (завідувачі відділень, головна медсестра, лікар із дієтхарчування, шеф-кухар їдальні, механік гаража, виконроб деревообробної дільниці, начальник відділу постачання, завідувач продовольчого складу, завідувач матеріального складу, технік зеленого господарства, начальник служби опалення та ін..).

Професійно-кваліфікаційна структура кадрового складу санаторно- курортного закладу передбачає наявність стандартного набору посадових категорій, які можна об’єднати в такі групи:
1) адміністративно-управлінський персонал: директор, заступники директора з господарських, фінансово-економічних питань, головний лікар, головний бухгалтер. Їхня головна функція – вирішення конкретних господарських, фінансових та медичних питань;

2) спеціалісти – працівники різних відділів і служб (інженери, інструктори, економісти, бухгалтери, методисти, технологи).
Фахівці можуть підрозділятися на три підгрупи: фахівці наскрізні; фахівці міжгалузеві; фахівці галузеві або технологічні.
Головна функція – кваліфікована й технологічна розробка та реалізація конкретних рішень;

3) кадри масових професій – кваліфіковані робітники (кухарі, дієтсестри, кухонні працівники, офіціанти, бармени, водії, електрики, слюсарі-сантехніки, покоївки, теслі, працівники пральні, прибиральники, мийники посуду, двірники, робітники підсобних господарств, механіки, садівники, пожежні та ін.). Головна функція – реалізація та забезпечення технологічного циклу санаторно- курортного обслуговування відпочиваючих.

4) службовці – працівники розумової праці, які не потребують спеціальної освіти (секретарі, діловоди, касири тощо). Головна функція – ведення діловодства, нормативної документації, виконання оперативно- технічних завдань;
5) аніматори туризму – організатори самодіяльного туризму, інструктори, інструктори-методисти, культорганізатори. Головна функція – організація і проведення культурно-дозвіллєвих заходів;

6) працівники туризму – кадри, зайняті безпосередньо туристсько- екскурсійним обслуговуванням;
7) медичний персонал. Головна функція – здійснення лікувально- оздоровчих заходів

Головні різновиди (функції) професійної діяльності менеджерів санаторно-курортної справи:
розробка та реалізація послуг курортно-рекреаційної спрямованості, орієнтованих на профілактику та усунення психічних і фізичних перенапруг рекреантів;
конструювання лікувальних туристських циклів санаторно-курортного обслуговування рекреантів;
організація управлінської та комерційної діяльності в санаторно- курортних комплексах.

Професійну мобільність менеджерів санаторно-курортної справи становлять:
1) менеджери (управлінці) вищої ланки: директор санаторно-курортного закладу, заступники директора санаторно-курортного закладу за господарських та фінансово-економічних питань;