Захворювання та порушення опорно-рухового апарату, фактори ризику

Захворювання опорно-рухового апарату професійного ґенезу формується за рахунок уражень периферичної нервової системи та хвороб кістково-м’язової системи (артрити, периартрити, епікондиліти, спондильоз, асептичний некроз).

Останнім часом спостерігається тенденція до зростання частки таких захворювань у загальній структурі профзахворювань серед працюючих в Україні. З 2011 року питома вага захворювань опорно-рухового апарату з 18% зросла до 34,1% у 2015 і все ще продовжує збільшуватися.

Патологія опорно-рухового апарату в переважній більшості випадків пов’язана з фізичним перевантаженням та перенапруженням окремих органів та систем.(+картинки)

Наприклад, часте підіймання вантажу, робота у вимушеній позі, вібрація, напруження, що повторюється, важка робота в цілому є зв’язаними з роботою факторами виникнення артрозу. Нахили, тривале сидяче положення та підняття вантажу (особливо раптово важких предметів) – це фактори, що сприяють розвитку люмбалгії (радикулопатії).

Захворювання опорно-рухового апарату, приносять людині великі незручності в повсякденному житті.
Вони умовно поділяються на хвороби хребта і хвороби суглобів.

Незважаючи на те, що опорно-рухова система, здавалося б, є найміцнішою структурою нашого організму, в дитячому віці вона найбільш вразлива. Саме в дитинстві та підлітковому віці виявляють такі патології як кривошия, плоскостопість, сколіоз, кіфоз та інші порушення постави. І якщо, вчасно не вжити належних заходів, для усунення вроджених або набутих у дитини дефектів, в зрілому віці його можуть очікувати куди більш важкі наслідки: міжхребетні грижі, остеохондроз та ін.

Для того, щоб уникнути або максимально скоригувати порушення опорно-рухового апарату, необхідно розуміти причини їх виникнення.

Наприклад, така поширена патологія як кривошия — це захворювання шийного кістково-м’язового апарату, що виявляється неправильним положенням голови у дитини і обмеженням її рухливості. Найчастіше у дітей зустрічається уроджена м’язова кривошия, викликана укороченням і слабкістю грудино-ключично-соскоподібного м’яза в процесі внутрішньоутробного розвитку малюка. Відбувається це з ряду причин, однією з яких є неправильне положення голівки дитини в утробі матері, через що на неї надається зайвий односторонній тиск стінками матки, і в результаті цього точки кріплення грудино-ключично-соскоподібного м’яза зближуються, м’яз коротшає.

Вкорочення грудинно-ключично-соскоподібного м’яза також може статися внаслідок її травмування під час важких пологів або через перенесення в утробі матері м’язового запалення, що перейшло у хронічну форму

Спочатку кривошею важко помітити: прояв захворювання відбувається поступово, починаючись з потовщення м’яза з одного боку, фіксованого нахилу голови , і, закінчуючи обмеженням рухливості шиї і виникненням асиметрії лівої і правої половини обличчя

До речі, саме вроджена кривошия є однією з причин розвитку у дитини сколіозу, оскільки, намагаючись надати голові вертикального положення, малюк починає піднімати плечі і сутулитися.

Звичайно ж, сколіоз розвивається і по ряду інших причин: слабка постава дитини, відсутність регулярної фізичної активності, тривале проведення часу за комп’ютером, неправильне положення тіла, в той час як дитина сидить.

Основоположним фактором у виникненні деформації хребетного стовпа є слабкість м’язів, що оточують хребет, через що вони не можуть виконувати свою опорну функцію.

о порушень опорно-рухового апарату призводять різні причини:
- захворювання нервової системи;
- дитячий церебральний параліч;
- поліомієліт;
- вроджені патології опорно-рухового апарату;
- вроджений звих стегна;
- кривошия;
- аномалії розвитку хребта (сколіоз);
- клишоногість та інші деформації стоп;
- недорозвиток і дефекти кінцівок;
- аномалії розвитку пальців кисті;
- артрогрипоз (вроджене каліцтво);
- набуті захворювання і порушення опорно-рухового апарату;
- травматичні ураження спинного і головного мозку, кінцівок;
- поліартрит;
- захворювання скелету (туберкульоз, пухлини кісток, ос теомієліт);
- системні захворювання хребта (рахіт, хондродист).

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ — ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ
Якщо звернутися до статистичних даних, то для декого буде відкриттям, що після 40 років життя рентгенологічні ознаки запальних і дистрофічних відхилень у хребті і суглобах присутні практично у 100% обстежених людей.

Така статистика наштовхує на логічний висновок, що заходи, пов'язані з профілактикою захворювань опорно-рухової системи, слід починати на більш ранньому етапі — з дитинства. Дегенеративні та запальні патології впливають не тільки на суглоби, але так само і на стан організму в цілому.
Суглоби, що вже зазнали значного руйнування, відновити повністю не можливо, але уповільнити патологічний процес руйнування і заглушити больові відчуття — реально.

НЕ СЛІД ЧЕКАТИ, ПОКИ ХВОРОБА ПРОЯВИТЬ СЕБЕ У «ВСІЙ КРАСІ». ЗА НАЙМЕНШИХ ПРОБЛЕМ У СУГЛОБАХ АБО ХРЕБТІ, НЕОБХІДНО ЗВЕРТАТИСЯ ДО ФАХІВЦІВ.
Травматолог-ортопед надасть повний перелік медичних послуг з діагностики та лікування захворювань опорно-рухового апарату. Своєчасне лікування хребта, суглобів і грамотний підбір медикаментів дають можливість припинити прогресування захворювання і уникнути ускладнень. Лікування болі в спині не слід відкладати, оскільки втрачений час деколи буває непоправним.

АЛЕ, ЩОБ ЛІКУВАННЯ СПИНИ І СУГЛОБІВ НЕ БУЛО ПОСТІЙНИМ ТА ОБОВ'ЯЗКОВИМ ЗАХОДОМ, СЛІД ДОТРИМУВАТИСЯ КІЛЬКОХ ПРИПИСІВ, ЩО ДОПОМОЖУТЬ ЗБЕРЕГТИ ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ У РОБОЧОМУ СТАНІ ЯКОМОГА ДОВШЕ:
1) активний спосіб життя є запорукою здоров'я - щодо опорно-рухової системи це твердження є найбільш вірне. Плавання, ходьба, вправи на розтяжку дадуть Вам можливість якнайдовше уникати хвороб суглобів;
2) щоб зберегти сполучні тканини суглобів у хорошому стані і посилити імунітет організму, тим самим захищаючи себе від можливих запальних процесів, слід споживати якомога більше свіжих овочів, фруктів, клітковини, вітамінів і мінералів, бажано природного походження;
3) шкідливими для суглобів та хребта є жири тваринного походження, різні борошняні вироби, копченості, гострі страви.

Висновки. Аналіз спеціальної науково-методичної літератури показав, що деформація стопи
становить 61,3 % серед усіх деформацій ОРА людини. Це засвідчує те, що, ураховуючи анатомофізіологічні особливості (еластичність зв’язкового апарата, слабкість м’язів, що підтримують
склепіння стопи й т. ін.), дитяча стопа, на відміну від стопи дорослої людини, зазнає більш швидкого
стомлення.
Низка дослідників, наукові праці яких пов’язані з вивченням ОРА, зазначають, що між функціональними порушеннями стопи й деформаціями хребта існує взаємозв'язок. Так, звичне неправильне
положення тіла, ніг, стоп, разом із несприятливими умовами зовнішнього середовища може прискорити, особливо в процесі росту дитячого організму, розвиток різних деформацій і захворювань.
Вітчизняні науковці, а також сучасні спеціалісти встановли, що порушення ОРА виникає
внаслідок аномальних відхилень у стані здоров’я в молодших школярів із послабленим зором. У
зв’язку з цим спеціалісти в галузі адаптивного фізичного виховання та корекційної педагогіки
розробили й експериментально апробували технології, підходи, методики та програми, які за рахунок
засобів фізичного виховання здійснюють вплив на корекцію порушень рухової сфери та ОРА в
слабкозорих молодших школярів.
Незважаючи на численні результати досліджень авторів, спрямованих на профілактику
порушень ОРА у молодших школярів із послабленим зором, усе ж не знайшло свого відображення
дослідження опорно-ресорних властивостей стопи в досліджуваного контингенту осіб