Удосконалення патогенетичної терапії простатиту та простатовезикуліту

Актуальність проблеми
Питання своєчасної діагностики уражень передміхурової залози не втрачають актуальності. Це
зумовлено зростанням захворюваності на хронічний простатит чоловіків молодого і середнього віку, що своєю чергою призводить до зниження їхньої копулятивної та репродуктивної функцій.
За даними деяких авторів, хронічний простатит із супутнім ураженням інших додаткових статевих залоз, зокрема сім’яних міхурців (везикуліт), придатків яєчок (епідидиміт), яєчок (орхіт), у 40—50 % хворих чоловіків є причиною безплідності.

Запальні захворювання статевих органів, які найчастіше призводять до безплідності

Мета роботи
Удосконалення патогенетичної терапії хворих на хронічний простатит і простатовезикуліт.

132 пацієнта розподілено на дві рівноцінні клінічні групи
65 чоловіків - група
порівняння
67 чоловіків – основна група (Далмаксин)

Дизайн дослідження
В основній групі призначали Далмаксин (діюча речовина тіотріазолін) у формі ректальних свічок раз на добу (на ніч) протягом 20—30 діб.

Властивості препарату Далмаксін:

Результати
Група А досягнуто повного клінічного і етіологічного одужання з нормалізацією запліднюючих властивостей еякуляту
Група В етіологічного виліковування з відносною нормалізацією клініко-лабораторних показників
Група С етіологічного виліковування з частковим збереженням клінічної симптоматики за незначної нормалізації лабораторних показників.
Група Д не досягнуто етіологічного виліковування та терапевтичного поліпшення, збереглися порушення запліднювальних властивостей еякуляту (азоспермія)

Результати дослідження