Інженерна педагогіка

РСО З КУРСУ «ІНЖЕНЕРНА ПЕДАГОГІКА»
1) АКТИВНА РОБОТА СТУДЕНТІВ НА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТТЯХ: МАКСИМАЛЬНИЙ БАЛ=6. МАКСИМАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ БАЛІВ ЗА 9 ЗАНЯТЬ =54 БАЛИ
2) НАПИСАННЯ МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ= 46 БАЛІВ.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1.ГОЛОВЕНКІН В.П. ІНЖЕНЕРНА ПЕДАГОГІКА (ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ): ПІДРУЧНИК. – К.: НТУУ «КПІ ІМ.. І.СІКОРСЬКОГО», 2017.
2. ФІЦУЛА М.М. ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ: НАВЧ. ПОСІБ. – К.: «АКАДЕМВИДАВ», 2006. – 352 С. (АЛЬМА-МАТЕР).
3.ЯКУБОВСЬКА С.С. ПСИХОЛОГІЯ І ПЕДАГОГІКА. НАВЧ. ПОСІБНИК. – РІВНЕ: НУВГП, 2012. – 324.
4. МАКАРОВА Л.І., ГАХ Й.М. ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ І ПЕДАГОГІКИ: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК. – КИЇВ: ЦЕНТР НАВАЧЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, 2005. – 116 С.
5. ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ: НАВЧ. ПОСІБ. / З.Н. КУРЛЯНД, Р.І. ХМЕЛЮК, А.В. СЕМЕНОВА ТА ІН..; ЗА РЕД.. З.Н. КУРЛЯНД. – З-ТЄ ВИД., ПЕРЕРОБ. І ДОП. – К.: ЗНАННЯ, 2007. – 495 С.
6. САВЧИН М.В. ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ: НАВЧ. ПОСІБ. – К.: АКАДЕМВИДАВ, 2007. – 424 С. (АЛЬМА-МАТЕР).
7. СЕРГЄЄНКОВА О.П. ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ: НАВЧ. ПОСІБ. – К.: ЦЕНТР УЧБОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, 2012. – 168 С.

ЛЕКЦІЯ 2: ПСИХОЛОГО-ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ НАВЧАННЯ.
ПСИХОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ ПІЗНАННЯ.
СТРУКТУРА І ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОГО ПРОЦЕСУ.
ЗАКОНИ ТА ПРИНЦИПИ ДИДАКТИКИ.
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСВОЄННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПІДЧАС НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ : ДИДАКТИКА, НАВЧАННЯ, ВИКЛАДАННЯ, УЧІННЯ, ОСВІТА, МЕТОДИ НАВЧАННЯ, ДИДАКТИЧНИЙ ПРОЦЕС ДИДАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ, ДИДАКТИЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ, МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

1.ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ НАВЧАННЯ
ДИДАКТИКА (ВІД ГР. DIDБCTICOS - ТОЙ, ХТО ПОВЧАЄ І DIDASKO - ТОЙ, ХТО ВИВЧАЄ) - СКЛАДОВА ЗАГАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ, ЯКА ДОСЛІДЖУЄ НАВЧАННЯ НА НАЙБІЛЬШ ЗАГАЛЬНОМУ РІВНІ - ТЕОРЕТИЧНОМУ. ЦЕ ПЕДАГОГІЧНА ТЕОРІЯ, ЯКА НАУКОВО ОБҐРУНТОВУЄ ЗМІСТ ОСВІТИ, ВИЯВЛЯЄ ЗАКОНОМІРНОСТІ, ЯКІ ДІЮТЬ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ, РОЗКРИВАЄ ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ, ВИЗНАЧАЄ ЗМІСТ, МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.
В. Ратке (1571-1635)
Запропонував термін «дидактика»
Ян Амос Коменський (1592-1670)
Написав першу фундаментальну працю "Велика дидактика"

ОБ’ЄКТ ДИДАКТИКИ – НАВЧАННЯ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ДІЯЛЬНОСТІ, СПРЯМОВАНИЙ НА ПЕРЕДАЧУ НОВИМ ПОКОЛІННЯМ СОЦІАЛЬНОГО ДОСВІДУ, ЙОГО ЗАСВОЄННЯ, ТВОРЧЕ ВІДТВОРЕННЯ.
ПРЕДМЕТ ДИДАКТИКИ - ЗМІСТ, ФОРМИ І МЕТОДИ ВЗАЄМОДІЇ ВИКЛАДАННЯ І УЧІННЯ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ .

ФУНКЦІЇ ДИДАКТИКИ:

ЗАВДАННЯ ДИДАКТИКИ:
- ОБҐРУНТУВАТИ І КОНКРЕТИЗУВАТИ ПРИНЦИПИ, ШЛЯХИ ТА ЗАСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ;
- ВИЗНАЧИТИ КРИТЕРІЇ ВІДБОРУ І СПОСОБИ КОНСТРУЮВАННЯ ОСНОВНИХ КОМПОНЕНТІВ ЗМІСТУ ОСВІТИ;
- ДОСЛІДИТИ ФУНКЦІЇ І СТРУКТУРУ МЕТОДІВ І ФОРМ НАВЧАННЯ;
- ОБҐРУНТУВАТИ МІЖПРЕДМЕТНІ І ВНУТРІПРЕДМЕТНІ ЗВ'ЯЗКИ ДЛЯ АКТУАЛІЗАЦІЇ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, ЇХ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ, ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ І ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК;
- ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ СОЦІАЛЬНИХ І ОСОБИСТІСНИХ ЦІЛЕЙ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ;
- РОЗРОБИТИ НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДИДАКТИКИ
НАВЧАННЯ - сумісна взаємопов’язана діяльність вчителя і учня з передачі і засвоєння знань, умінь і навичок учнем.
ОСВІТА - це процес і результат засвоєння людиною певної системи теоретичних знань з основ наук про природу, суспільство, людину, її мислення, місце в природі і суспільстві, а також оволодіння нею сукупністю відповідних практичних способів дій (умінь та навичок), необхідних людині незалежно від роду її діяльності.
САМООСВІТА - цілеспрямований процес самостійного оволодіння цілісною системою знань та вмінь, поглядів і переконань, прогресивним досвідом у певній сфері діяльності під впливом особистих і суспільних інтересів
ВИКЛАДАННЯ - організація та управління навчально-пізнавальною діяльністю учня з боку вчителя по засвоєнню учнем знань, умінь та навичок, по розвитку і вихованню учня.
УЧІННЯ - (це власна діяльність учня) передбачає сприймання учнем навчальної інформації, осмислення та розуміння її, запам’ятовування та оволодіння уміннями й навичками, способами дій по застосуванню теоретичних знань на практиці, в різних життєвих ситуаціях.
ЗНАННЯ - це перевірені суспільною практикою факти, положення, судження про зв’язки і закономірності в розвитку явищ природи, суспільства, людського мислення і життя.
УМІННЯ - це здатність людини свідомо виконувати певну дію на основі знань (розумову, фізичну, трудову, мовленнєву тощо).
НАВИЧКИ - це діяльність, що виконується учнем безпомилково і без участі свідомості й волі; це уміння виконувати певну дію механічно, не замислюючись над цим.

ДОСВІД - ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ В ЛЮДСЬКІЙ СВІДОМОСТІ ЗАКОНІВ ОБ'ЄКТИВНОГО СВІТУ І СУСПІЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, ОДЕРЖАНЕ В РЕЗУЛЬТАТІ АКТИВНОГО ПРАКТИЧНОГО ПІЗНАННЯ.
КОМПЕТЕНТНІСТЬ- ДИНАМІЧНА КОМБІНАЦІЯ ЗНАНЬ, ВМІНЬ І ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК, СПОСОБІВ МИСЛЕННЯ, ПРОФЕСІЙНИХ, СВІТОГЛЯДНИХ І ГРОМАДЯНСЬКИХ ЯКОСТЕЙ, МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ, ЯКА ВИЗНАЧАЄ ЗДАТНІСТЬ ОСОБИ УСПІШНО ЗДІЙСНЮВАТИ ПРОФЕСІЙНУ ТА ПОДАЛЬШУ НАВЧАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ І Є РЕЗУЛЬТАТОМ НАВЧАННЯ НА ПЕВНОМУ РІВНІ ВИЩОЇ ОСВІТИ.
ДИДАКТИЧНА СИСТЕМА - ЦЕ ЦЕНТРАЛЬНА ЛАНКА ПЕВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ, СФОРМОВАНОЇ НА ОСНОВІ ВИЗНАЧЕНОЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ, СУКУПНІСТЬ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗАНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЯКОЇ ПОКЛИКАНА ПОРОДЖУВАТИ ТУ ЕМЕРДЖЕНТНУ (ЗАГАЛЬНО РЕЗУЛЬТАТИВНУ) ВЛАСТИВІСТЬ, ЯКА СПРЯМОВУЄТЬСЯ НА ДОСЯГНЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ТА ОСВІТНІХ ЦІЛЕЙ.
ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ - ВИМОГИ, ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ЗМІСТУ, ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ, ДОТРИМАННЯ ЯКИХ ЗАБЕЗПЕЧУЄ ОПТИМАЛЬНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАВЧАННЯ.
ДИДАКТИЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ - СУТТЄВІ, НЕОБХІДНІ ЗВ'ЯЗКИ МІЖ ПРОЦЕСОМ НАВЧАННЯ І СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЦЕСАМИ, А ТАКОЖ ЗВ'ЯЗКИ ВНУТРІШНЬОГО ХАРАКТЕРУ (МІЖ МЕТОЮ І ЗМІСТОМ, ФОРМАМИ НАВЧАННЯ ТОЩО).
МЕТОДИ НАВЧАННЯ - УПОРЯДКОВАНІ СПОСОБИ ВЗАЄМОПОВ'ЯЗАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ Й УЧНІВ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВ'ЯЗАННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАВДАНЬ.
ЗАСІБ НАВЧАННЯ – ЦЕ МАТЕРІАЛЬНИЙ АБО ІДЕАЛЬНИЙ ОБ'ЄКТ, ЯКИЙ "РОЗМІЩЕНО" МІЖ УЧИТЕЛЕМ ТА УЧНЕМ І ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ, ФОРМУВАННЯ ДОСВІДУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК КАТЕГОРІЙ ДИДАКТИКИ
Функції
Навчання
(учіння; викладання)
Принципи, закономірності
Шлях отримання
Методи, засоби, прийоми, форми навчання
Освіта
(Самоосвіта)
Знання
Уміння
Навички
Для чого?
На якій основі?
Як?
Чому?

2. ПСИХОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ ПІЗНАННЯ
ПІЗНАННЯ - ЦЕ АКТИВНЕ, ЦІЛЕСПРЯМОВАНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ В МОЗКУ ЛЮДИНИ ОБЄКТИВНОГО СВІТУ, ЙОГО ЗАКОНІВ.
РІВНІ ПІЗНАННЯ:
1. ЧУТТЄВЕ (ВІДЧУТТЯ ТА СПРИЙНЯТТЯ)
2.ЛОГІЧНЕ (ПОНЯТТЯ, СУДЖЕННЯ, ВИСНОВКИ)

МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ ПІЗНАННЯ
Інформація
Збудження
Гальмування
Відчуття
Сенсорна пам’ять
Увага
Мотивація
Установка
Сприймання
Короткочасна пам’ять
Оперативна пам’ять
Уявлення
Осмислення
Розуміння
Довготривала пам’ять

НА ЧУТТЄВОМУ РІВНІ ДІЮТЬ НАСТУПНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ:
ВІДЧУТТЯ – ЦЕ ПСИХІЧНИЙ ПРОЦЕС ВІДОБРАЖЕННЯ ОКРЕМИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПРЕДМЕТІВ, ЩО БЕЗПОСЕРЕДНЬО ВПЛИВАЮТЬ НА ОРГАНИ ЧУТТІВ ЛЮДИНИ.
СПРИЙНЯТТЯ -ЗАБЕЗПЕЧУЄ ВІДОБРАЖЕННЯ У МОЗКУ ПРЕДМЕТА В ЦІЛОМУ, У ВИГЛЯДІ ЄДИНОГО ЦІЛІСНОГО ОБРАЗУ ПРЕДМЕТА, ЯВИЩА.
УВАГА- СПРЯМОВУЄ Й ЗОСЕРЕДЖУЄ СВІДОМІСТЬ НА ПЕВНИХ ОБ’ЄКТАХ ДІЙСНОСТІ ПРИ ПЕВНОМУ ВІДВЕРНЕННІ УВАГИ ВІД ІНШИХ, ОБУМОВЛЮЄ ВИБІРКОВІСТЬ, ВІДБІР ІНФОРМАЦІЇ, ЩО НАДХОДИТЬ ЧЕРЕЗ ОРГАНИ ПОЧУТТІВ.
ПАМ'ЯТЬ - ЦЕ ПСИХІЧНИЙ ПРОЦЕС ВІДОБРАЖЕННЯ ДОСВІДУ ЛЮДИНИ ШЛЯХОМ ЗАСВОЄННЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ПОДАЛЬШОГО ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАВИН ЇЇ ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ (КОРОТКОСТРОКОВА, ДОВГОСТРОКОВА, ОПЕРАТИВНА)
ПЕРЕХІДНОЮ ЛАНКОЮ МІЖ ЧУТТЄВИМ ТА ЛОГІЧНИМ РІВНЯМИ Є УЯВЛЕННЯ – РОЗУМОВА ФОРМА, НЕЗРІВНЯННО БІЛЬШ БАГАТА ЗМІСТОМ, ЧИМ ПОПЕРЕДНІЙ ЩАБЕЛЬ (ПОЧУТТЄВИЙ ОБРАЗ) – СИНТЕТИЧНА ФОРМА, У ЯКІЙ СПОЛУЧЕНЕ ВСЕ, ЩО ЛЮДИНА ЗНАЄ ПРО ПРЕДМЕТ.

НА ЛОГІЧНОМУ РІВНІ ДІЮТЬ НАСТУПНІ ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ:
МИСЛЕННЯ — ЦЕ ПСИХІЧНИЙ ПРОЦЕС ВІДОБРАЖЕННЯ ОБ'ЄКТИВНОЇ РЕАЛЬНОСТІ, ЯКИЙ Є ВИЩИМ СТУПЕНЕМ ЛЮДСЬКОЮ ПІЗНАННЯ.
ОПЕРАЦІЇ МИСЛЕННЯ

ФОРМИ МИСЛЕННЯ:

3. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ДИДАКТИЧНОГО ПРОЦЕСУ
ПРОЦЕС НАВЧАННЯ - СПЕЦІАЛЬНО ОРГАНІЗОВАНА І ЗМОДЕЛЬОВАНА ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ЩО ОХОПЛЮЄ ВИКЛАДАННЯ ВИКЛАДАЧА ТА УЧІННЯ СТУДЕНТІВ.
ФУНКЦІЇ ДИДАКТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

СТРУКТУРА ДИДАКТИЧНОГО ПРОЦЕСУ
(ЗА БОНДАРЕМ В.)

ЛОГІКА ТА СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ (ЗА МАКСИМЕНКОМ В.П.)

4. ЗАКОНИ І ПРИНЦИПИ ДИДАКТИКИ
ЗАКОНИ ДИДАКТИКИ – ЦЕ ЇЇ ОБ'ЄКТИВНІ, ВНУТРІШНІ, СУТТЄВІ ТА ВІДНОСНО СТІЙКІ ЗВ'ЯЗКИ, ЯКІ ВИЯВЛЯЮТЬСЯ ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.
ОДНИМ З НАЙВАЖЛИВІШИХ У ДИДАКТИЦІ Є ЗАКОН ЄДНОСТІ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ.

ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ – ОСНОВИ/ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЗМІСТ, ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ І МЕТОДИ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ.

ЗАГАЛЬНО-ДИДАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ

СПЕЦИФІЧНІ ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ

5. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСВОЄННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ЗАСВОЄННЯ – ПІЗНАВАЛЬНА АКТИВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ, ВНАСЛІДОК ЯКОЇ ФОРМУЮТЬСЯ ЗНАННЯ, УМІННЯ Й НАВИЧКИ. ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ ЯВЛЯЄ СОБОЮ ВНУТРІШНІЙ ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ ПРОЦЕСУ УЧІННЯ.
ЕТАПИ ЗАСВОЄННЯ ІНФОРМАЦІЇ

РІВНІ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ

МОТИВ - СПОНУКАННЯ ДО ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ ПОТРЕБ ЛЮДИНИ.
МОТИВАЦІЯ - СИСТЕМА СПОНУКАНЬ ЯКІ ЗУМОВЛЮЮТЬ АКТИВНІСТЬ ОРГАНІЗМУ І ВИЗНАЧАЮТЬ ЇЇ СПРЯМОВАНІСТЬ

ТИПИ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

РІЗНОВИДИ НАВЧАЛЬНИХ МОТИВІВ

СПОНУКАННЯ ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЖЕ БУТИ:

НАЙКРАЩИМ МОТИВОМ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Є ІНТЕРЕС.
ПІЗНАВАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ - ГРУПА МОТИВІВ, ПОВ'ЯЗАНА ЗІ ЗМІСТОМ І ПРОЦЕСОМ УЧІННЯ, СПРЯМОВАНА НА ОПАНУВАННЯ СПОСОБОМ ПЕВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ

ХАРАКТЕРИСТИКИ МОТИВІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
наявність особистісного смислу навчання;
дієвість мотиву ;
місце мотиву у структурі мотивації;
самостійність виникнення і прояву мотиву;
рівень усвідомлення мотиву;
ступінь поширення мотиву на різні типи навчальної діяльності, види навчальних предметів, форми навчальних завдань.

ОСНОВНІ ДИНАМІЧНІ ПАРАМЕТРИ МОТИВІВ:

ТАКСОНОМІЯ Б.БЛУМА
Таксономія Блума — таксономія педагогічних цілей в пізнавальній сфері, що була запропонована у 1956 році американським психологом Бенжаміном Блумом.