Основы конструирования
1. Основні вимоги, що висуваються до конструкцій радіоелектронної апаратури Вимоги до конструкції виробу Зазначені вимоги визначають рівень мініатюризації й оцінюються коефіцієнтами щільності, заповнення і збірки. Коефіцієнт щільності визначається так:, kЩ =(NЕ + NД)/ V, (1.1) де NЕ – число елементів в еквівалентних схемах інтегральних мікросхем (ІС); NД – число дискретних електрорадіоелементів (ЕРЕ); V – габаритний обсяг виробу (см3). Коефіцієнт заповнення визначається таким чином: kЗП = VΣе / V , (1.2) де VΣе – сумарний обсяг корпусів елементів (за габаритними розмірами). Слід зазначити, що коефіцієнти щільності і заповнення можуть бути задані або прямо, як показники рівня мініатюризації, або опосередковано – через параметри, що входять у вирази (1.1) і (1.2). Коефіцієнт збірки характеризує структурне відпрацювання конструкції і визначає частку конструктивних елементів, що входять у специфічні блоки складального креслення виробу NЗБ, у загальній кількості складових частин (СЧ), що входять до складу виробу: kЗБ = NЗБ / NСЧ . (1.3) Вимоги до показників призначення РЕА Ця група вимог встановлює основні технічні характеристики виробу, що визначають його цільову спрямованість: радіотехнічні характеристики функціонального призначення (режими роботи, параметри сигналів, вихідні параметри, індикація тощо). При складанні ТЗ на конструкторську розробку виробу ці характеристики даються як ознайомлювальні; експлуатаційні показники технічної ефективності, що визначають основні конструкторські рішення (потужність випромінювання, споживана потужність, діапазон прийнятих частот, смуга пропускання, швидкодія тощо); класифікаційні характеристики об'єкта установки, що визначається виходячи з класу, групи і підгрупи використання відповідно до табл.1.3.