Сучасні методи визначення
Бензодиазепіни – клас психоактивних речовин зі снодійним, седативним, анксиолітичним (зменшення відчуття тривоги), міорелаксуючим та протисудомним ефектом. Входять в групу речовин депресантів ЦНС. Це конденсовані гетероциклічні системи, що мають у своєму складу бензольне та 1,4-диазепінове ядра. Перший бензодиазепін, хлордиазепоксид, був синтезований в 1955 році, Лео Стернбахом під час розробки транквілізаторів. Екскурс в історію Перший бензодиазепін, хлордиазепоксид, був синтезований в 1955 році, Лео Стернбахом під час роботи в Hoffmann-La Roche при розробці транквілізаторів. Фармакологічні властивості первих отриманих сполук не задовольняли всі вимоги і експеримент був припинений. Два роки потому, в квітні 1957 р. співробітник Ерл Рідер під час генерального прибирання в лабораторії помітив «гарну кристалічну речовину», що зосталася після закритого проекта. Були проведені досліди на тваринах і в даній речовині були виявлені дуже сильні седативні та міорелаксуючі ефекти. Ці дані призвели до його швидкого впровадження в клінічну практику у всьому світі в 1960 році під торговою маркою «Лібіріум». В 1959 році був синтезований діазепам, який почав продаватися компанією Hoffmann-La Roche під торговою маркою «Валіум». Нова група препаратів спочатку була прийнята медиками з оптимізмом, але поступово почали виникати проблеми, і в 1980 році був виявлений ризик залежності. Бензодиазепіни мають унікальну історію в тому, що через них був поданий найбільший груповий позов проти виробників лікарських препаратів у Великобританії з участю 14,000 пацієнтів та 1,800 юридичних фірм, які стверджували, що виробники знали, але приховували про здатність ліків викликати залежність. Вина виробника доведеною не була.