Польща. Чехословаччина

План
1. Перша світова війна і «польське питання». Польща в 1920-х рр.
2. Польща в другій половині 1930-х рр.
3. Проголошення республіки. Становлення ЧСР. Конституція 1920 р.
4. Розвиток ЧСР у 1920–1930-ті рр.

7 листопада 1918 р. – утворення у Любліні Народного уряду на чолі з І. Гашинським; проголошення Польської республіки.
11 листопада 1918 р. – передача Ю. Пілсудському військової влади.
18 листопада 1918 р. – за розпорядженням Ю. Пілсудського – формування нового уря­ду на чолі з Є. Морачевським; введення громадянських свобод; оголошені вибори до сейму; установлено 8-годинний робочий день; Ю. Пілсудського оголошено тимчасовим начальником держави.
Листопадова революція 1918 р. в Німеччині»
1. Перша світова війна і «польське питання». Польща в 1920-х рр.
Революції в Росії, Австро-Угорщині, Німеччині створили сприятливі умови для відновлення незалежності Польщі.

Ю. Пілсудський
Польща «від моря до моря»

Польсько-радянська війна 1920-1921 рр.
Передумови: 21-24 квітня 1920 р. – укладення Варшавського договору між представниками УНР та Польщі: уряд Ю. Пілсудського відмовлявся від претензій розширити кордони Речі Посполитої і визнавав територію Наддніпрянської України, яка була окупована більшовицькими військами, за УНР; досягнуто домовленість про спільні воєнні дії проти більшо­виків на території України та про підпорядкування збройних сил УНР польському командуванню.

Хід подій
25 квітня 1920 р. – початок наступу польсько-українських військ, форсування р. Збруч та витіснення червоноармійських частин із Житомира, Бердичева та Козятина.
6 травня 1920р. – вступ польської армії і УНР до Києва.
14–26 травня 1920 р. – початок контрнаступу ЧА.
12 червня 1920 р. – захоплення Києва більшовицькими війсь­ками.
Липень 1920 р. – відступ польсько-українського війська, перенесення військових дій на тери­торію Польщі та Галичини;
Серпень-вересень 1920 р. – контрнаступ польських військ, Червона армія залишила Польщу та Західну Україну; початок переговорів про укладення перемир'я
12 жовтня 1920 р. – підписання радянсько-польського перемир'я, що означало розрив Польщі з УНР; 18 березня 1921 р. – укладення Ризького мирного договору між Польщею, РСФРР та УСРР: Західна Україна (Східна Галичина) та Західна Білорусія ввійшли до складу Польщі; Польща визнала існування УСРР.

Становлення Польської держави в 1921-1926 рр.
Конституцією 1921 р. проголошувалася парламентсько-демократичний лад, задекларовано демократичні свободи, запроваджено двопалатний парламент (верхня палата – Сенат, нижня – Сейм). Глава держави – президент – мав представницькі повноваження.
«Форма державного правління Польщі за конституцією 1921 р.»

«Герб Польщі»
«Прапор Польщі»

Політичний розвиток:
• Обрання президентом С. Войцеховського після вбив­ства президента Г. Парутовича.
• Боротьба за владу двох політичних сил – ендеків і прихильників Пілсудського.
• Загострення боротьби унаслідок виборів до парламенту у листопаді 1922 р., на яких перемогу здобули ендеки, християнські. Орієнтація на демократичний розви­ток країни, консолідацію польської.
• Прихильники Пілсудського надавали перевагу авторитарним ме­тодам управління.
Економічний розвиток:
• 1923-1924рр. – реформи уряду В. Грабського, які сприяли ста­білізації.
• Переважання с\г, в якому зайнято 70% населення.
• Розвинуті галузі промисловості – вугільна і текс­тильна.
• Відставання за рівнем економічного розвитку східних районів, де проживали українці, білоруси та литовці.
• Велика залежність, економіки Польщі від іноземного капіталу.

Прихід Ю. Пілсудського до влади (1926 р.)
Передумови державного перевороту: часта зміна урядів правих і центристських партій; політична нестабільність; загострення соціально-економічних проблем: зростання безробіт­тя, скорочення зарплат і пенсій; активізація сил, Ю. Пілсудського.
Хід подій
12 травня 1926 р. – початок походу на Варшаву військ, Пілсудському. 14 травня 1926 р. – виступ робітників, який пере­ріс у загальний страйк. Склали повноваження президент С. Войцеховський та уря­д В. Вітоса. Призначений главою уряду професора К. Бартеля, пре­зидентом І. Мосцицького (за вказівкою Пілсудського).
Результати: Пілсудський відхилив пропозицію посісти посаду президента, він обійняв посаду військового міністра; фактичне керівництво Пілсудським внутрішньою та зовнішньою політикою країни; значне обмеження можливостей парламенту контролювати діяль­ність уряду; перебування Пілсудського на посту прем'єр-міністра (1926-1929 рр. та 1930-1935 рр.).

Режим «санації» («оздоровлення»)
Санація – авторитарний режим в умовах кризи парламентаризму, спря­мований на консолідацію нації, держави шляхом досягнення балансу різних верств.
Прихід Пілсудського до влади в умовах часткової стабілізації зумовило вливання іноземного капіталу, створення нових картелів, підвищення рівня промислового виробництва, скорочення безробіття, послаблення соціальних конфліктів, посилення економічних проблем в умовах економічної кризи 1929-1933 рр. Пілсудський прагнув централізувати управління країною, спираючись на військову силу, Перемогу на виборах до Сейму 1928 р. отримала опозиційна партія, а на виборах 1930 р. – прихильники Пілсудського. Намагався Пілсудський на початку 30-х рр. зміцнити свою вла­ду, покращити міжнародне станови­ще країни. Здійснював репресивні акції щодо українського населення, придушував ук­раїнський національно-визвольний рух. 1935 р. прийнято нову конституцію, яка зміцнила авторитар­ний режим.

«Куточок старої Праги»

Утворення Чехословаччини
28 жовтня 1918р. – проголошення Національною радою Чехії утворення Чеської держави.
30 жовтня 1918р. – заява Національної ради Словаччини про відокремлення Словаччини від Угорщини і про приєднання до Чехії.
14 листопада 1918р. – проголошення Національними зборами, Чехословаччини республікою.
Глава першого уряду – К. Крамарж (лідер Національно-демок­ратичної партії); перший президент республіки – Т. Масарик.

«Великий герб Чехословаччини»
«Прапор Словаччини»

Приєднання Закарпаття до Чехословаччини
8 травня 1919 р. – Центральна Українська Народна Рада, створена представниками ужгородської, пряшівської і хустської рад, проголосила об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною че­рез неможливість приєднатися до УНР.
10 вересня 1919 р. – перехід Закарпаття до Чехословаччини за рі­шенням Паризької мирної конференції на основі Сєн-Жерменського мирного договору, згідно з яким Закарпаттю гарантувалися права автономії. Виділення Закарпаття в окремий адміністративний край – Підкарпатська Русь, зволікання з наданням краю автоно­мії.
Результати й наслідки:
– Позитивні зміни в розвитку Закарпаття: більш сприятливі умови для економічного розвитку, хоча капіталовкладення недостатні; намагання вирішити проблеми в аграрному секторі шляхом передачі селянам окремих земель угорських поміщиків; заснування українських шкіл, гімназій; діяльність «Просвіт»; створення українських театральних осередків, хорів.

1920 р. прийнято конституцію за якою: Чехословаччина – унітарна держава, проголошувалися основні демократичні свободи, глава держави – президент, який обирався Національними збо­рами терміном на 7 років, разом з урядом він здійснював виконавчу владу, законодавча влада – двопалатні Національні збори, надання виборчого права усім громадянам з 21 року.

Особливості розвитку Чехословаччини:
1) економічний розвиток: Чехословаччина – одна з найбільш економічно розвинутих країн Європи; кінець 1923 р. – подолання післявоєнної економічної кризи; завоювання чеським капіталом багатьох ринків, особливо в Цен­тральній Європі; переважання в Словаччині та Закарпатті аграрного сектору, низь­кий рівень життя у цих регіонах; надходження у Чехословаччину іноземних інвестицій з Франції, Великобританії, США, Бельгії та інших країн, співробітництво з Австрією та Італією; випуск лідером чехословацької економіки – заводами «Шко­да» – автомобілів, авіамоторів, літаків; провідні позиції у світі з експорту взуття, бавовняної тканини, цукру, виробів зі скла; складне становище Чехословаччини в умовах світової економіч­ної кризи 1929-1933 рр.

2) внутрішня політика: провідна роль в житті країни центристських і лівоцентристських партій, які об'єдналися навколо президента Т. Масарика; національні проблеми – обмеження прав національних меншин 1927 р., здійснення управління в Словаччині і Підкарпатській Русі губернаторами, призначеними з Праги; 1935р. – обрання президентом Чехословаччини Е. Бенеша, со­ратника Т. Масарика, який намагався продовжувати політику свого попередника.
Президент Чехословаччини Е. Бенеш»

3) зовнішня політика: підтримка відносин з усіма країнами, орієнтація у зовнішній політиці на Францію, участь у створенні Малої Антанти.
Мала Антанта – військово-політичний «тиловий» союз у Східній і Цен­тральній Європі, створений за ініціативою Франції з придунайських країн Чехословаччини, Югославії, Румунії.

1934 р. – встановлення дипломатичних відносин з СРСР, укладен­ня 1935 р. між Чехословаччиною та СРСР договору про взаємну допомогу.
Мюнхенська угода 1938р.: договір про поділ Чехословаччини, підписаний прем'єр-міністром Франції Е. Даладьє, прем'єр-мініс­тром Великобританії В. Чемберленом, А. Гітлером та Б. Муссоліні. Ця змова пере­дбачала передачу Німеччині Судетської області і прикордонних районів з Австрією, а також задовольнила територіальні претен­зії Польщі та Угорщини.
Унаслідок цієї угоди Чехословаччина втратила 1\3 своєї території з населенням 5 млн. чоловік, потужні прикордонні укріплення і 40 % промислового
5 жовтня 1938р. – відставка президента Чехословаччини Е. Бенеша на знак протесту проти політики диктату і розчленування Чехословаччини.